1996 року Максимов отримав п'ять матчів бану. Але на прохання Сабо дискваліфікацію скоротили

UA-Футбол продовжує цикл матеріалів, присвячених вищому українському дивізіону. У короткій формі ми розповідаємо про значущі історичні події, які вплинули на український футбол. Сьогодні - про сезон-1996/97, коли "Динамо" "скоротило" дискваліфікацію свого лідера не в останню чергу завдяки поєднанню посади головного тренера в клубі та збірній.

Вболівальники часто люблять стверджувати, що українські гранди в спірні моменти продавлюють рішення на користь себе. І такі історії в нашому футболі дійсно траплялися. Одна з найбільш показових - восени 1996 року, коли сувора дискваліфікація моментально випарувалася на прохання головного тренера "Динамо".

Київ у сезоні-1996/97 виступив не кращим чином в єврокубках, вилетівши вже після першого раунду в ЛЧ від віденського "Рапіда" в серпні, а потім спіткнувшись на швейцарському "Ксамаксі" в Кубку УЄФА у вересні. Відразу ж після прощання з міжнародними турнірами "біло-синіх" очікував виїзний поєдинок з "Ворсклою" в чемпіонаті України, який завершився сенсаційною перемогою полтавців 4:3. Потрібно нагадати, що за весь вересень того року кияни провели шість зустрічей, вигравши тільки двічі (ще по дві нічиї та поразки) - як для найтитулованішого клубу країни показник, м'яко кажучи, не вражаючий. Команда була не в формі.

Матч 10 туру Вищої ліги проти "Ворскли" виявився вогненним: вже до 15-й хвилини рахунок був 2:2 - Ребров і Максимов двічі виводили фаворита вперед, але Чуйченко знаходив у собі сили зрівнювати рахунок. Але ще до свистка на перерву полтавці, які завершили минулий сезон третіми, оформили перевагу в два голи і готувалися до другого тайму при досить комфортних 4:2 на табло.

Важко сказати, що наставник киян Йожеф Сабо говорив своїм футболістам у перерві, але дебют другої половини виявився феєричним як мінімум для Юрія Максимова. Ключовий центрхав "динамівців" за 60 секунд заробив дві картки, другу з яких - за удар суперника. Це коштувало футболістові п'ятиматевої дискваліфікації.

До фінального свистка Київ один м'яч встиг відіграти, але також встиг і втратити ще одного гравця: Ващук пішов за "фол останньої надії".

Після 10 туру український чемпіонат пішов на двотижневу паузу через відбір до ЧС-1998. У складі збірної Максимов став одним з героїв зустрічі проти Португалії, забивши переможний гол піренейцям і дозволивши нашій команді як мінімум до листопада зберегти лідерство в таблиці. Якраз в останній місяць осені очікувався ще один поєдинок проти Португалії.

По ходу жовтневої міжнародної паузи відбувалися й кабінетні ігри. Головний тренер збірної України (він же головний тренер "Динамо") Йожеф Сабо звернувся до Дисциплінарного комітету ФФУ з проханням пом'якшити Максимову покарання. Причина: це ключовий футболіст для національної збірної, тому відсутність у нього ігрової практики протягом усього жовтня згубно вплине на його форму і можливий результат другого матчу з Португалією.

Чиновники довго не роздумували і пішли назустріч "Динамо" та збірній України, скоротивши бан до двох матчів. Таким чином, Максимов пропустив ігри проти донецького "Металурга" на Кубок та "Кривбасу" у Вищій лізі.

Подальші події показали, що грандіозного позитиву це рішення за собою не спричинило. Так, були асист в переможному поєдинку з вінницькою "Нивою" на чемпіонат, а також гол "Прикарпаттю" в Києві (плюс шість очок). Але з іншого боку - навіть присутність хавбека, який був одним із залізних лідерів того "Динамо", не допомогла киянам пройти в Кубку ту ж "Ниву" з Вінниці в серії пенальті.

Та й надія на поєдинок з португальцями також не виправдалися: наша збірна поступилася в Порту 0:1, хоч Юрій був на полі серед найкращих.

З боку може скластися враження, що крайній в цій історії сам Максимов, але це не так. Нинішній наставник "Ворскли" на той момент дійсно був практично незамінний як у чемпіонів України, так і в збірній. Але поодинці витягувати ігри вдається далеко не завжди. Так же вийшло, що кабінетні структури поклали на футболіста надії, які протягом осені 1996 року він не виправдав.