1997 і 1998 роки - найкращі в історії Карпат. Маркевич двічі обіграв Лобановського і зробив Львів третім

UA-Футбол продовжує цикл матеріалів, присвячених вищому українському дивізіону. У короткій формі ми розповідаємо про значущі історичні події, які вплинули на український футбол. Сьогодні - про сезон-1997/98, коли львівські "Карпати" були загрозою для всіх команд Вищої ліги.

Сучасні "Карпати" створюють враження вічного страждальця, який ніяк не може знайти ні свого тренера, ні свій менеджмент. Трапляються рідкісні сплески, але вони, на жаль, бувають недовгими. Після цього Львів знову занурюється в зневіру і очікування кращих часів. Один з найяскравіших відрізків в історії клубу стався наприкінці двадцятого століття, коли львів'яни грали на рівних проти "Динамо" і вважалися одним із грандів українського футболу.

Мирона Маркевича зараз прийнято асоціювати з "Металістом", разом з яким він досяг найвищих в історії клубу результатів: три "бронзи" і одне "срібло". Однак до початку нового тисячоліття Богданович вважався практично "обличчям" Львова: чотири рази досвідчений наставник ставав біля керма "зелено-білих".

Під час міжсезоння 1996 року Маркевич вдруге повернувся до Львова. У найближчому чемпіонаті "Карпати " порівняно з попереднім роком зробили невеликий крок вперед, промінявши восьму сходинку на п'яту. Однак, як виявилося, це була тільки проміжна висота.

Вже в сезоні-97/98 Богданович разом зі своїми бійцями привіз на Західну Україну "бронзу".

"Ті "Карпати", напевно, найкращі за період українського чемпіонату завдяки симбіозу Мирона Маркевича, Георгія Кирпи та Михайла Гладія. Двоє останніх дали можливість Маркевичу реалізувати свої плани", - в ексклюзивному коментарі для UA-Футбол згадує Володимир Єзерський, який тільки-тільки приєднався до львів'ян.

"Це були два прекрасних роки в "Карпатах", - говорив UA-Футбол Маркевич. - Мені вдалося створити класну команду. У нас тоді був хороший спонсор в особі [начальника Львівської залізниці] Георгія Кирпи, хороший президент Остап Семків і голова Львівської облдержадміністрації Михайло Гладій. Пан Кирпа дав мені повний карт-бланш. "Я в футболі нічого не розумію, - говорив, - але все, що ти мене попросиш, зроблю. Єдине побажання - команда повинна зайняти призове місце. Розумію, що перше місце не розігрується, друге теж зайняти важко, але третє – дуже прошу".

Хоч про перше місце наставник не заїкався, але це не завадило йому двічі по ходу того сезону обіграти "Динамо".

Поєдинок першого кола відбувся на клубному стадіоні киян, зібравши жалюгідних 600 глядачів. Під моторошним дощем сенсаційну перемогу святкували "зелено-білі", забивши вже на першій хвилині єдиний гол: відзначився Євген Назаров. Природно, далі пішла гра на утримання, на що нічим не змогли відповісти кияни.

"Мирон Маркевич запросив мене в "Карпати" з друголігової команди "Гарай" (Жовква). Гра проти "Динамо" була для мене першою в основному складі за "Карпати", - каже Єзерський. - А перед цим у матчі з "Кривбасом" я отримав хвилин 12 часу і заробив червону картку. Мене дискваліфікували на три гри і якраз після бану я вийшов в основі на "Динамо".

Погодні умови були важкі: вітер, дощ. Але у нас стояло завдання, ми також боролися за призові місця. Звичайно, було дуже приємно грати проти такої команди на чолі з Валерієм Лобановським і тим більше обігравати її. "Динамо" було на підйомі та готувалося виграти групу Ліги чемпіонів у ПСВ, "Ньюкасла" і "Барселони".

Майже через півроку суперників чекала зустріч у Львові. "Динамо" тільки вилетіло від "Ювентуса" з ЛЧ, але в чемпіонаті ще всі питання не вирішило: відрив від "Шахтаря" становив всього три бали. "Карпати" ж займали п'яту позицію з відставанням до третього місця в шість очок.

На стадіоні "Україна" зібралося близько 40 тисяч глядачів. На той момент це був рекорд для українських чемпіонатів.

"Глядачів було більше, - упевнений Єзерський. - Там тільки тисячі 43 стадіон вміщував. Був досить прохолодний початок березня. Коли ми під'їжджали до стадіону за півтори години до гри, народ вже йшов на футбол. Тоді, здається, ще ринок був навколо "України", вболівальники стояли і на прилавках. А сходинки на стадіоні просто було не відрізнити від лавочок, бо все забито. Атмосфера просто шалена. Ми не мали права програти".

І футболісти не підвели вболівальників. Після години гри "леви" перемагали 2:0 (Беньо і Гецко). Лобановський намагався врятувати становище замінами, випустивши Шевченка і Реброва, але гості зусиллями Гусіна відіграли тільки гол.

"У цей період ми не відпускали вдома і "Шахтар", - зазначає Єзерський. - Ми взагалі з лідерами чемпіонату грали вдало, але, на жаль, втрачали очки проти суперників з середини або низів таблиці. Тоді підібралася відмінна команда. Що відрізняє Мирона Маркевича від інших тренерів - він за короткий час може створити боєздатну і збалансовану команду. Якби той колектив протримався ще рік-другий, думаю, ми б змогли замахнутися не тільки на третє місце, а й на друге".

З емоційним фоном у вигляді перемоги над "Динамо" на старті другої частини сезону "Карпати" пройшли весь чемпіонат, захистивши в останньому турі третє місце в сутичці з "Дніпром". На жаль, дебютувати в єврокубках команді це не дозволило. Тоді від України на міжнародній арені брали участь по одному клубу в кожному з існуючих турнірів: "Динамо" як чемпіон - в ЛЧ, "Шахтар" як віце-чемпіон - в Кубку УЄФА, ЦСКА як фіналіст Кубка - в Кубку Кубків, "Ворскла" - в Кубку Інтертото.

Новий сезон "леви" почали не менш жваво, в першому ж турі відстоявши нульову нічию в Києві з "Динамо". Зимову перерву львів'яни зустріли на вже звичній третій сходинці, а потім все потихеньку почало розвалюватися.

"Тоді вже не було ні Кирпи, ні Гладія. У клуб прийшли аферисти, які побачили, що команда хороша і на ній можна нагріти руки. Я їм заважав, не давав продавати гравців. Тому вони мене і звільнили. Ці ділки за рік продали 17 футболістів. З тих пір і понині цієї фірми не чути. Невідомо також, куди поділися гроші", - згадує тренер.

"Мирон Маркевич створив боєздатний колектив, а після розпродажу йому було не по дорозі з керівництвом", - підтверджує Єзерський.

Вже під керівництвом Степана Юрчишина "Карпати" в сезоні-98/99 дісталися до фіналу Кубка (тоді Київ обіграв львів'ян вперше за 24 місяці), ще раз поставили на коліна "Динамо" в чемпіонаті (за два роки - три перемоги при одній нічиїй в іграх Вищої ліги), а також прийшли до фінішу четвертими.

Справи потихеньку йшли на спад. Змінювались керівники, знову запрошували Маркевича, але результату це не пиносило.

"Керівником Львівської ОДА знову став Гладій, - відзначає Маркевич. - Він поговорив зі мною, сказав, що у "Карпат" з'явився новий президент [Димінський], який даватиме гроші, щоб відродити клуб. Повірив і повернувся додому втретє. Тільки потім зрозумів, що при цьому Президентові все руйнується і нічого не будується. Повертатися до Львова було моєю великою помилкою. У 2001-му і особливо - в 2003-му. Ця помилка ледь не коштувала мені кар'єри і життя. На жаль, повівся на цю авантюру. Обіцянок було чимало".

Все завершилось вильотом в Першу лігу. А 2006 року "Карпати" повернулися в еліту українського футболу. Другим заходом поки що найвище досягнення львів'ян - два поспіль п'ятих місця в період Олега Кононова.