Федецький: Перед Дніпром ні за Рамоса, ні за Маркевича конкретних завдань не ставили

Артем Федецький, екс-гравець "Дніпра" 2012-2015 років, пригадав для телеканалу Футбол головний єврокубковий здобуток клубу – вихід до фіналу Ліги Європи сезону 2014/2015.

Артем зізнається, що це все було, ніби вчора.

Уже минуло 5 років і емоції трохи вщухли. На жаль, немає вже того Дніпра. Я говорив, що хотілося б ще раз пережити той відрізок.

У нас тоді був суперколектив, всі перейнялися однією ідеєю, попри той час, який переживала наша країна. Вдалося трохи відволікти людей, щоб вони розвіялися. За нас вболівала вся країна. Це було дуже приємно і не хотілося розчарувати людей.

Тогочасний Дніпро Федецький називає командою однодумців.

Вихід з групи, попри труднощі, вважався за правило — ми зобов'язані були це зробити. Це було першочергове завдання. Під час матчу мені пощастило дізнатися від фанатів про те, що ми вийшли. Як би нам не було важко, але виконали програму мінімум.

Артемові нагадали момент, коли після 3 матчів у команди було тільки 1 очко.

Навіть тоді в нас не було психологічного напруження. Ми просто виходили на матчі й грали в футбол. У футболістів діло маленьке – приносити результат та задоволення людям. Дякую київським вболівальникам. Шкода, що Дніпро не грав на своїй арені, але спасибі тим уболівальникам, які приходили на київські матчі й підтримували нас.

А далі – десь трішки фарту, десь Мирон Богданович [Маркевич] вніс свої корективи. З його досвідом він допоміг команді повірити, що ми маємо виходити з групи. Хотілося б подякувати всім працівникам клубу. На жаль, він залишиться тільки в наших думках і спогадах.

Перед Дніпром, пригадує Федецький, ніколи не було конкретних завдань.

Ні за Рамоса, ні за Маркевича ніхто не казав, що ми зобов’язані зайняти перше місце. Але ми самі розуміли, що "Дніпро" – це бренд.

Сила того Дніпра? У колективі. Ми багато часу проводили в роз'їздах і ніколи не було такого, щоб ми набридали одне одному. Були класні тренування, заруби, були й сутички. Ми здорово відчували один одного на футбольному полі та за його межами. Такі емоції залишаються в душі назавжди. Це дорогого коштує. Коли я стану тренером, то буду дотримуватися принципу, що колектив робиться на футболістах.