Єгіше Мелікян: Львів зарядився, наче батарейки Енерджайзер

Футбольне життя в Україні робить перші кроки до свого відновлення після ослаблення карантину. У розпал останнього місяця весни футболісти "Львова" почали спільну роботу, зібравшись у столиці Галичини. За цей час, як вже повідомляв UA-Футбол, команда Єгіше Мелікяна не тільки проводила щоденні заняття, а й встигла зіграти котрольный матч з представником Першої ліги - "Минаєм" (3:2). Після чого зосередилася на безпосередній підготовці до виїзного поєдинку з полтавською "Ворсклою", з якою на першому етапі чемпіонату обмінялася домашніми перемогами.

КОЛИ ФУТБОЛ ЗМУШУЄ НУДЬГУВАТИ

- Як команда відреагувала на інформацію про те, що 30 травня чемпіонат поновиться? - першим ділом цікавлюся у головного тренера "Львова".

- Ми всі були цьому раді, адже на карантині весь час нудьгували за футболом. Тому зараз хочеться працювати по максимуму, щоб все було ясно і чітко, і були план і програма. Головне - рухатися вперед. Правда, з одного боку стало легше, а з іншого - важче. Адже часу дуже мало, а робити доводиться багато.

- За час вимушеного тайм-ауту встигли втомитися без футболу?

- Звичайно. Футбол - це наше життя, ми цим живемо. У кожного з нас душа і мозок спортсмена, весь організм - спортсмена, і без спорту нам нікуди. Нудьгуючи за футболом, дуже чекали рішення про поновлення чемпіонату. Емоції і бажання є, тож тепер для роботи у нас предостатньо енергії. За час карантину зарядилися нею сповна, немов батарейки "Енерджайзер". Це і дозволяє зберігати цю енергію тривалий час (посміхається).

- На карантині у кожного члена команди була маса вільного часу. Особисто ви як його проводили?

- Присвятив його домашнім справам. У мене в Бучі є дача, ось на ній я займався будівництвом сауни.

- Встигли хоч закінчити?

- Все вийшло, немов по замовленню. Займатися сауною став як тільки почався карантин, а коли вже закінчив, пролунав дзвінок: треба збиратися у Львів. Виходить, що в цій справі я виявився професіоналом (посміхається).

- На лоно природи часто вибиралися?

- Вибиратися нікуди і не потрібно було: дача в мене як раз на природі - в лісі.

КАРАНТИННИЙ ЕФЕКТ

- Напевно не помилюся, якщо припущу, що найчастіше за ці два місяці ви були на телефонному зв'язку з медичним штабом?

- Чому ж? На карантині в постійному контакті був не тільки з нашим медперсоналом, а з усіма - і з керівниками, і з тренерським штабом, і з футболістами. З ними проводив індивідуальні бесіди. Мене, як тренера, цікавило все: як вони себе почувають, як працюють. Я хотів чути голос всіх хлопців, відчувати їх настрій. Дуже важливо було підтримувати їх психологічно, запевняючи, що всі негаразди скоро закінчаться і все буде добре. Футболісти повинні знати, що я завжди поруч і можу щось підказати, допомогти порадою. Ось в такому підтримуючому режимі і спілкувалися. По-іншому і бути не могло, адже тренер - це командний лідер. У важкий момент він завжди повинен показати свою активність. От я її і намагався проявляти в телефонному режимі. Вважаю, що ми разом з тренерським штабом за ці два місяці зробили дуже корисну роботу.

- Який найбільш незвичний спосіб проведення карантину був у ваших підопічних?

- (Ненадовго замислившись). Це був тренувальний процес в режимі онлайн. Ми перший раз цим займалися, тому я і назвав би незвичайним. За допомогою включеної камери і монітора я міг спостерігати відразу за десятьма футболістами, які вдома або на дачі проводили заняття під керівництвом мого асистента Андрія Березовчука, що також знаходився в онлайн-режимі. Всі хлопці бачили, які вправи він робить і слідом за ним повторювали. Ці заняття були спрямовані на силову роботу, вибухову силу і стабілізацію - все, що потрібно організму для того, щоб мінімізувати травматизм після відновлення сезону. Кажучи іншими словами, потрібно було робити все для того, щоб м'язи футболіста не "спали", а перебували в активному стані. Коли трохи більше двох тижнів тому ми почали тренуватися всі разом у Львові, проведена під час карантину робота і показала ефект. Від отриманих навантажень у нас не було ніяких серйозних м'язових травм.

СЕКРЕТНИЙ СКЛАД НА ПОЛТАВУ

- Як добиралися зі Львова і назад під час пандемії?

- На машині. Натягнув маску, одягнув окуляри, сів у салон авто - і поїхав (сміється)!

- Чи є сьогодні у клубному лазареті футболісти, що не готові взяти участь в найближчому матчі?

- Так, у нас в команді, на жаль, є травмовані. У товариських іграх серйозні пошкодження отримали Сабіну і Андрій Бусько. У першого з них проблеми з пахом, а другому доведеться перенести операцію на хрестоподібних зв'язках. Був травмований також і наш новачок Артем Недоля, який на сьогоднішній день проходить курс лікування. Це молодий гравець, на якого ми розраховуємо у найближчій перспективі. У матчі з "Ворсклою" він навряд чи зіграє, можливо, буде готовий до наступної гри.

- Чи були якісь кадрові втрати у вашій команді за період карантину?

- Ні, обійшлися без них.

- Як розцінюєте готовність своїх підопічних напередодні відновлення чемпіонату?

- Якщо буде 50 відсотків, то, як кужуть, і на тому спасибі. Щоб за такий короткий проміжок часу вдалося досягти такого показника щодо набраної форми - це, вважаю, непогано.

- Хоча б приблизно вже визначилися зі складом, який вирушить на гру в Полтаву?

- Навіть не приблизно, а точно! Якраз напередодні остаточно було вирішено, який саме склад буде готуватися до матчу з "Ворсклою". Скажу відразу: він у нас секретний (сміється). Жартую, звісно.

- Інформацією про суперника володієте повністю?

- Не сказав би, що повністю. Але достатньою мірою.

АУРА ВІРМЕНСЬКОЇ ЦЕРКВИ ДЛЯ ФУТБОЛЬНОГО ТРЕНЕРА

- Як вважаєте, рішення про надання командам Прем'єр-ліги права на п'ять замін - своєчасна міра?

- Мені це нововведення подобається. Під час матчу тренер може варіювати тактикою. В залежності від гри суперника є більш широкі можливості для того, щоб поміркувати про якісь тактичні перебудування за допомогою ротації. Можна сказати, що тепер в руках тренера більше інструменту.

- Під час нашого минулого спілкування ви говорили про своє бажання відвідати Вірменську церкву у Львові. Воно здійснилося?

- Так. Через тиждень після нашої з вами розмови. Отримав у церкві не тільки духовне підживлення, але й естетичне задоволення від старовинного оздоблення і розписів, від умиротвореної аури. На згадку про візит у храм я навіть зробив фото.

- А з ким із представників численної вірменської діаспори вже познайомилися? Питаю не випадково, адже напевно з вашою появою на тренерському містку "Львова" у команди з'явилися нові шанувальники з числа співвітчизників.

- Ще не встиг поспілкуватися. Хоча я впевнений, що люди, які переживають за мою роботу і команду "Львів" у місті є. В цьому анітрохи не сумніваюся, адже вірмени - такий народ, який завжди переживає один за одного.