Фран Соль: Хочу досягти успіху в Києві. Я навіть вивчив російську мову

В Україні відновлюється ліга, а разом з нею повертається до гри й Франсіско Соль. Представник унікальної мадридської команди, в якій перебували також Карвахаль, Мората, Сарабія, "забив гол" раку яєчка і налаштований добитися успіху в київському "Динамо".

Він – один з найкращих іспанських бомбардирів за межами Іспанії, який досі терпеливо очікує на можливість проявити себе на батьківщині. Фран Соль був одним з великих бомбардирів La Fábrica (система молодіжних команд "Реала") і на цьому рівні домігся перемоги в Copa del Rey 2010. В Нідерландах він був одним з найкращих бомбардирів ліги, а також "забив гол" пухлині яєчка – переміг її. Вже цими вихідними він відновлює свої виступи за "Динамо", які були перервані через COVID-19 в найбільш несприятливий час. AS поспілкувався з гравцем, що перебуває в Києві. UA-Футбол представляє переклад розмови.

- Ви знову повертаєтеся до гри, але під час карантину пережили особистий інцидент. Ваші батьки опинилися в пастці в Україні…

- Вони прибули сюди на мій День народження. Вони мали повернутися додому 16-го березня, але тоді вже був зачинений повітряний простір. Батькові вдалося повернутися на батьківщину, бо він діабетик і повинен був розв'язувати цю проблему. Я турбувався щодо нього. А мамі довелося залишитись тут на два місяці.

- Як повертається український футбол?

- Ми закінчимо 12-го липня. Зараз триває другий етап чемпіонату, під час якого й визначається чемпіон. "Шахтар" нас сильно випереджає і наша мета – бути другими, аби грати в Лізі чемпіонів. Буде не так вже й приємно грати без вболівальників. Футбол – це не лише забиті голи. Це пристрасть, радість. Це магія.

- Чи не страшно повертатися до гри?

- Особисто для мене ні. Я знаю, що існує невеличкий ризик заразитися, проте у нас, футболістів, є можливості, яких немає в інших. Навпаки, мені хочеться грати. Але я також хочу повернутися до Вікальваро (район в Мадриді, - примітка), аби побачитися з рідними та друзями. Їм було важко – в когось родичі потрапили до лікарні, хтось заразився сам. Я далеко від них.

- Припинення футболу настигло вас в найгірший час…

- Це сталося тому, що рік був відзначений різними пошкодженнями, зокрема, вивернутим плечем. Доля розпорядилася так, аби я не досягнув успіху у 2019-у. Щоразу, коли я повертався, це повторювалося. І я дуже розлютився. Коли повернувся знову, то одразу вдалося забити гол. Я відчув поліпшення, але минуло ще дві гри – і все зупинилося. Це наче насмішка долі (посміхається).

- Україна поки що не піддається вам як бомбардирові, хоча в скромному "Віллемі ІІ" ви були найліпшим голеадором Ередівізіє…

- В період від мого прибуття туди й до від'їзду ніхто не забивав більше, ніж я. Хоча там були й люк де Йонг, і Чакі Лосано… Нападники високого рівня. Всі вони зібралися у Нідерландах.

- Вас не зупинила навіть пухлина яєчка.

- Здається, що то було тисячу років тому (сміється). Це був ще один удар на моєму шляху серед багатьох, які я пережив, але це зробило мене ще сильнішим. Коли ви падаєте, коли з вами трапляються подібні речі, ви вчитеся не тонути.

- В Нідерландах ви мали змогу уважно стежити за еволюцією Едегора. Ви здивовані тим, чого норвежець досягнув в "Реал Сосьєдаді"?

- Так, ми обмінювалися футболками. Я не здивований його здобутками в Іспанії, адже в Нідерландах він зробив добрий заспів. Це показує, що Ередівізіє вищого рівня, аніж багато хто думає про неї.

- Чому ніхто з Прімери не зробив на вас ставку?

- Я не знаю. Я дебютував в Прімері з "Вільярреалом", але я розумію запитання. Йдеться про реальне перебування в складі, про контракт і завдання (у Ла Лізі Фран Соль провів лише 17 ігрових хвилин у двох матчах, - примітка). Я вірю в себе і знаю, що забив би багато голів. Те, що в мені не розгледіли цієї здатності чи, може, не хотіли розгледіти, стане помітно тоді, коли я отримаю шанс. Тоді й побачимо, чи вартую я його. Але спершу я хочу досягти успіху в Києві. Я прийшов до команди через вхідні двері, забив два голи й отримав травму в третьому матчі… Я не хочу виходити через чорний хід. Я навіть вивчив російську мову, мені вже не потрібен перекладач. Впродовж карантину я більше часу приділяв навчанню і наважився навіть давати інтерв'ю цією мовою.

- Це гідно, так. Трохи шокує той факт, що вам довелося подорожувати світом, при тому, що ви були головним героєм дивовижних команд "La Fábrica"…

- Там також були Карвахаль, Мората, Родріго, Сарабія, Лукас Васкес, Оскар Плано, Сабріно, Пачеко… Вау! Хтось був на передових ролях, а хтось – на підміні. Між нами була гостра конкуренція. Когось підвищували до рівня першої команди, а для когось не було місця, хоч вони й зростали.

- Не було місця настільки, щоб Фран Соль хоча б дебютував за першу команду?

- Безперечно, я думав, що заслуговую на це, адже завжди був найкращим бомбардиром. Причини я не знаю, але все так, як воно є. Ті, хто отримав змогу зіграти за основу, цілком варті цього.

- Завжди говорять про велике покоління, вирощене Мічелом: Альваро Негредо, Хуан Мата, Борха Валеро… Яке покоління було кращим?

- Я думаю, наше. Воно найкраще за останніх двадцять років у Мадриді. Ми були справжньою командою.

За матеріалами AS
Переклад і адаптація – Ігор Семйон