Не день Києва, або Парадокси рестарту. Акценти глядача на іграх топ-шістки

Поле, велика частина якого опинилася в тіні гігантського друшляка. Порожні трибуни, що нагадують пощерблений то там, то сям качан кукурудзи - який дизайнер спромігся замутити настільки оригінальне забарвлення до Євро-2012, або його зліпили з того, що було? Телеповтори традиційно низької якості, а місцями і скупої кількості.

В таких декораціях довелося спостерігати центральний матч довгоочікуваного туру чемпіонату України після безпрецедентної паузи в історії футболу. Втім, навіть вони не зуміли зіпсувати враження від повернення улюбленої гри. І, до речі, зайвий раз переконався в тому, що футбол футболом роблять зовсім не вболівальники.

Те ж саме можу сказати і про інші поєдинки шістки найкращих. Мене вони анітрохи не розчарували, а їх результати пролили максимум води на млин інтриги турніру. І досить змістовний футбол в умовах нашої сумної дійсності пропоную вважати головним парадоксом посткарантінного туру.

• Шахтар - Динамо 3:1
• Олександрія - Зоря 1:0
• Колос - Десна 0:2

Видовищність. Парадокс №2 - в найбільш насиченому гольовими моментами матчі було забито найменше голів. Тоді як найбільше їх було в "класичному", яке якраз нас балує рідше. Так-так, всього 6-7 реально небезпечних епізодів біля воріт від сили, а в Олександрії приблизно вдвічі більше. "Колос" з "Десною" десь посередині між ними.

Можна оспівати оду майстерності реалізації у фаворитів, можна смакувати їх виконання, але факт залишається фактом: саме центральний поєдинок став біднішим за інші на моменти.

Більш того, тут мали місце дві затяжні паузи (приблизно по півгодини кожна) без моментів. Після стартової активності і до відкриття рахунку (не рахуючи незаконний гол Сидорчука), а також між двома м'ячами Марлоса. У двох інших іграх було лише по одному такому затишшю. Відзначимо, що у всіх трьох матчах футбол "воскресав" ближче до середини другого тайму.

В цілому ж, вважаю тур верхньої шістки цілком видовищним. І, звичайно ж, загальний недолік шансів для взяття воріт у "класичному" з лишком компенсувала кількість забитих в ньому голів.

Інтрига. І тут головний матч туру виявився позаду інших. Оскільки результат його визначився вже до середини другого тайму. До слова, парадокс №3 - "Шахтар" приймав "Динамо" в Києві. Та ще в День міста. Але це був єдиний подарунок номінальним гостям.

Коли на 67-й хвилині Марлос вивів "Шахтар" вперед, боюся, для багатьох все стало ясно. А тих, хто в цьому сумнівався, запевнив Антоніо вже через сім хвилин. Єдиним випадом у відповідь "Динамо" в час, що залишився, став удар Сидорчука, який парирував П'ятов.

В іншій київській грі "Колос" міг відігратися ще на 77-й хвилині, коли Лисенко упустив чергову гольову можливість. А вирішилося все, знову ж таки, через сім хвилин - гол Картушова поховав надії Ковалівки і заспокоїв уболівальників "Десни".

А ось в Олександрії доленосний м'яч був забитий Гречишкіним вже в компенсований час, та ще з пенальті! Але до нього ми повернемося пізніше.

В цілому, і інтриги нам цілком вистачило. Скажімо так, п'ять балів з шести можливих.

Логіка. Якщо говорити про рахунок, як відображення співвідношення гольових моментів, то не маю питань до перемоги "Олександрії". Дуже і дуже справедливий підсумок. Не здивувався б і більш переконливій перевазі в рахунку: у господарів поля не тільки було більше шансів, ніж у "Зорі", а й виглядали вони куди як серйозніше.

Як це не дивно прозвучить, але "Динамо" могло б розраховувати і на нічию. Справа не в тому, хто краще виглядав по таймах, а в усе тому ж банальному співвідношенні гольових моментів. Крім голу Буяльського, назву два сейви П'ятова після ударів Русина і Сидорчука. Штука в тому, що "Шахтар" забив все, що міг (не рахуючи напівмоменту Тайсона в дебюті).

Три з трьох - вже саме по собі бомба! І так, бажаючі посперечатися можуть дозволити собі уточнити, що момент у Сидорчука трапився вже при рахунку 1:3.

Посмію стверджувати, що найменш логічною стала впевнена перемога "Десни". Не забуваємо: з точки зору співвідношення гольових шансів. І тут гості реалізували обидві своїх можливості (не рахуючи напівмоменту Тамма). "Колос" ж створив достатньо моментів для взяття воріт і до, і після перерви, але нічого з них не реалізував. Ставши головним невдахою туру, в цьому сенсі.

Назвав би і це парадоксом, але в футболі таке не рідкість. До того ж, для цього придумано стійко-банальне визначення: "перемога на класі".

Суддівство. Два найрезонансніших суддівських рішення в турі приймалися після перегляду рефері відео.

Пенальті, який вирішив долю матчу в Олександрії. Підкреслю, що Арановський показав на "точку" відразу, після чого консультувався з Балакіним, і лише потім дивився "кіно", щоб повернутися до початкового рішення (в дужках зауважу, що обидва арбітра - кияни, і без коментарів назву це парадоксом №4: в грі за участю конкурентів "Динамо").

Цей процес був барвисто описаний одним з наших читачів.

Зауважте, який професіоналізм по ВАР: піти дивитись зовсім не той епізод хвилину. Потім піти в іншу точку за навушниками, які повинні бути біля екрану, потім вирішити протягнути дріт з навушниками, який виявився коротким. Потім забити болт на навушники, пару сек. глянути ключовий епізод матчу і поставити пенальті. Це наше, рідне.

Оцінка епізоду штатним експертом сайту вам повинна бути відома. Як завжди, озвучу думку свого приятеля - практикуючого арбітра з-за кордону.

Ну, був поштовх, але падіння дуже домальоване. Плюс, на мій погляд: сам момент (м'яч виходить зі штрафної в сторону). Коротше, я б не ставив ... В такому випадку пенальті ставлять за вбивство.

Мається на увазі: в кінцівці матчу, за нічийного рахунку, в "лобовій" грі. Ось вам і людський фактор арбітражу у всій красі. Підкреслю: з тим, що привід для пенальті був, він не сперечається. Тобто, ми ж хочемо, щоб футбол судили роботи - тупо за правилами? Так ось, робот б цей пеналь поставив.

Незарахований гол Сидорчука в ворота "Шахтаря" на 19-й хвилині. Було скасовано після перегляду відео. Але! НІХТО не говорить про те, що в моменті з відміною голу Монзуль спочатку свиснула "поза грою" (в усякому разі, її рука була вгорі). Ви теж це бачили?

Продовжу пряму мову свого профі-консультанта. Фол тут більш відкритий, я б сказав. Явна ласка Адольфа. Тобто, підсумкове рішення вірне.

Призначення жіночої бригади на матч такого рівня і напруги вже саме по собі тягне на парадокс №5. Сексизм? Зате чесно. Як на мене, краще так, ніж вправлятися в джентльменстві заради джентльменства. Адже вони хочуть рівності? Значить, і оцінювати їх роботу потрібно нарівні з чоловіками. Ось думка мого приятеля.

Взагалі відсудила Монзуль потворно. Багато явних помилок в обидві сторони. І дуже нервово. Думаю, що якби були глядачі, вона пішла б в серйозний заплив. Пару явних штрафних не свиснула, два в іншу сторону, кутові замість від воріт, та й пару лівих "поза грою" запалила. Зрозуміло, останні камінчики летіли вже в сторону арбітринь на лінії.

На це я заперечив йому, що один за всю гру похід в "Катрусин кінозал" (не я придумав - читачі) і всього лише 28 фолів і 3 попередження (незважаючи на сардонічні заклики Олексія Михайличенка "судити з криків") - це вже очевидний прогрес , в порівнянні з минулими матчами сезону. До слова, в інших іграх туру було по 33-34 фолу і 6-7 "гірчичників".

Везіння. Як би говорити особливо немає про що. Не встигла Фортуна заступитися за "Зорю" на 90-й хвилині, як тут же все пішло прахом після призначення пенальті. Втім, певною мірою, "Олександрії" пощастило і з самим цим призначенням - "точка" не виглядала безперечною. Тому, напевно, будемо вважати команду Шарана найбільш фартовою в турі.

Цікаво, що, протягом хвилини і в стійку воріт пробив, і 11-метровий заробив Банада, який вийшов на заміну. При бажанні, можна порахувати, що він змусив удачу повернутися до нього обличчям.

Особистості. Природно, ніхто не стоїть поруч з автором дубля Марлосом. З інших виділив би Огірю - зачинателя обох гольових атак "Десни". І Банада, товариші, Банада - провівши на полі менше тайму, він встиг запам'ятатися більш інших. Як в атаці, так і в обороні.

Чернігівець Паст з п'ятьма сейвами, включаючи відбитий пенальті, стане найкращим серед воротарів. Крім нього, яскравіше інших, як на мене, зарекомендував себе Махарадзе з "Зорі".

Симпатії. Мені більше всіх імпонували в турі "Олександрія" та "Колос". І це одночасно парадокс №6 і привід для оптимізму. Адже мова йде про команди, які замикають шістку. А отже, про її конкурентність в цілому. Що не кажіть, а я уважно стежу за цими топ-6 з часу їх появи в Україні. І явний прогрес є.

За великим рахунком, не розчарував ніхто. Можливо, більшого чекали від "Зорі", але ж не в бруд обличчям же. Ну а до невиправданих очікувань більшого від "Динамо" звик дуже давно.

Таблиця. З "Шахтарем" і "Колосом" все ясно. Залишається побажати, щоб перші не тільки набирали очки, а другі - не тільки втрачали. Тобто, вносили і свій посильний внесок в інтригу.

А взагалі, в світлі цієї самої інтриги, тур вийшов ідеальним. "Десна" наздогнала "Зорю" і "Динамо", "Олександрія" підібралася до цього тріумвірату борців за зону Ліги чемпіонів на відстань в одну перемогу. ПРЕКРАСНО! Хоча, звичайно, не для всіх це свято ...

Анонси. У центрі уваги - поєдинок "Динамо" з "Олександрією". У разі перемоги гостей, вони наздоганяють суперника. Ще відносно недавно це сприймалося б як сюрреалізм.

"Десна" спробує відібрати очки на виїзді у "Шахтаря". Їй буде складно дістати цей дефіцитний товар, але вона спробує - на кону "срібло" і горезвісна зона ЛЧ.

"Зоря" вдома повинна буде розібратися з "Колосом", щоб зберегти поул-позишн в цій божевільній гонці, рівну якій у нас важко буде пригадати. Як-то кажуть, напруга росте.

Не знаю, чи побачимо ми таку березневу галявину, як на київській арені "Колоса", або таких же фанатичних порушників карантину, як за огорожею стадіону в Олександрії. Але "друшляк" на "Олімпійському", в разі хорошої погоди, нам забезпечений ...