Іван Балан - про витівки Лемешка, помсту за дрова та імпульсивність Шуховцева

У житті кожної людини буває маса всіляких веселих і курйозних ситуацій, про які доводиться згадувати з посмішкою. Коли ж мова йде про роботу у багатолюдному колективі, то кількість таких історій може зашкалювати. У цьому легко переконатися на прикладі бувалого Івана Балана, котрий левову частку свого життя присвятив служінню футболу.

ЦІЛЮЩИЙ П'ЄДЕСТАЛ

- Про знамениті фрази, жарти та витівки з тренерської кар'єри Євгена Лемешка вже давно ходять легенди, - з посмішкою згадує Іван Балан. - Пам'ятаю, як одного разу перед черговим календарним матчем миколаївського "Суднобудівника" футболістів традиційно "закрили" на базі за два дні. А вранці в день гри, дізнавшись про самопочуття кожного з членів команди, лікар перед зарядкою доповів Пилиповичу, що у Володі Булгакова нога болить, у Міші Сарабіна розлад шлунка, у Романа Давида і ще у когось – інші проблеми. "Всі вони сьогодні не зможуть грати", - уточнив він.

Після цього Лемешко насупився і попрямував до розташованої у дворі бази квіткової клумби, у середині якої стояв п'єдестал, де росли квіточки. Недовго думаючи, він заліз на цей п'єдестал, випростався на весь зріст і як закричить на все горло: "В крематорій нах..н! Всіх - у крематорій! Геть з двору!". І всі побігли на зарядку. Повернувшись із зарядки, лікар зайшов у кабінет Лемешка і доповів: "Хворих немає. Всі здорові та готові грати!".

З ОРНОГО ПОЛЯ – НА ФУТБОЛЬНЕ ПОЛЕ

- Розповім вам, як я за версією Євгена Лемешка потрапив у футбол. Хоча мені пощастило опинитися в цьому виді спорту в 21 рік із заводської команди, у відомого тренера, який працював у "Суднобудівнику" у першій половині 70-х, була своя історія. Якось ми з миколаївською командою поїхали на тренувальні збори в санаторій "Прикордонник Півночі", що в районі Ялти. Тренування проводили на полі, а бігали по Царській стежці, яка стала згодом легендарною. Там же був майданчик для великого тенісу, на який мене, як воротаря, запросив позайматися Лемешко. Він, як колишній голкіпер, любив вовтузитися з молодими представниками цього амплуа, ось і цього разу жартівливо сказав мені: "Нехай інші хлопці біжать крос, а я тебе "поуродую".

За цим заняттям спостерігав запрошений на збір в якості почесного гостя старий друг і колишній одноклубник Євгена Лемешка за київським "Динамо" – відомий у минулому воротар Олег Макаров. Євген Пилипович бив мені по "воротах", а я падав і ловив м'яча під його різні жарти-примовки. Олег Олександрович, який стояв трохи вище майданчика, запитує Лемешка: "А звідки у тебе цей хлопчина?". На що той йому відповідає: "Ти уявляєш, три дні тому їхали на збори, а я дивлюся: якийсь дивак плуг по полю тягне. Я кажу водієві нашого автобуса: "Ану, зупини!". Той зупинив, я пішов на поле. Дивлюся: а цей плуг пацан тягне. Ну, думаю, оце то здоровий хлопчина – візьму-но я його з собою на збори! Взяв – і ось тепер треную". Не пам'ятаю вже, чи повірив у це Макаров, але я, молодий хлопець, в той момент на коментар Лемешка ніяк не реагував і навіть не віднікувався. Вже сам факт, що я тренуюся з "Суднобудівником", був для мене куди важливішим, ніж жарти Пилиповича.

"Суднобудівник" - 1971

РОЗЛЮЧЕНИЙ ЗАЄЦЬ

- На зорі моєї футбольної кар'єри, коли я після закінчення училища завершив грати за "Трудові резерви", мене взяли в команду заводу імені 61 комунара. Я тоді грав у воротах і в полі. Так от, зустрічалися чи то з "Водником", чи то з командою радіолампового заводу (вже точно не пам'ятаю). Якраз тоді у нас був воротар Саша Заєць, який також працював на заводі. У ті старі добрі часи не у всіх були такі умови проживання, як зараз. Для опалення житла багатьом потрібно було виписати вугілля і дрова, і Заєць був серед них. Він дуже довго ходив цехом заводу, намагаючись випросити у начальства потрібні матеріали. Але йшов місяць за місяцем, а в цьому питанні нічого не рухалося. Між тим справа підходила до осені, а Сашко ніяк не міг зробити заготовки для опалення. А тут якраз за тиждень на нашу команду чекала чергова гра, перед якою він підійшов до старшого тренера Павла Худояша – шанованої людини, який разом із ще одним колегою Анатолієм Кочергою входив до штабу заводського спортклубу. Заєць звернувся до них: "Допоможіть запастися вугіллям і дровами, так як я вже три місяці ходжу з цим проханням, але нічого не можу зробити!". Вони відповіли йому: добре, мовляв, посприяємо. Однак час йшов, а у Заяця – ні дров, ні вугілля. І ось підійшов день матчу. Ми вийшли на поле, почали гру. Незабаром в одному з епізодів наш Саша зловив м'яча і, розвернувшись "бухнув" у свої ворота. "Це вам за дрова!" - сердито закричав він на весь стадіон. Після деякої паузи, викликаної легким шоком у присутніх, наша команда розвела м'яча з центру поля і гра продовжилася. Через деякий час Заєць знову опинився з м'ячем і я-я-я-я-як влупить у свої ворота! 0:2. "А це вам за вугілля!" - крикнув він. Після чого розвернувся і пішов геть.

ЩО ЗАРОБИВ ЛЕМЕШКО У ХАРКОВІ?

- Коли Євген Лемешко працював у харківському "Металісті", він якось зазирнув до Миколаєва. Було це під час проведення в місті корабелів турніру за участю п'яти або шести команд, серед яких була і молодіжна збірна України. Після одного з матчів на стадіоні "Піонер" Лемешкові потрібно було під'їхати до готелю "Турист", де проживали всі команди. Він підсів в автобус, в який заскочив давній фанат, що добре знав Пилиповича. Лемешко сидів на передньому сидінні поруч зі мною, а той вболівальник стояв внизу біля водія. Фанат поцікавився у Євгена Пилиповича: "Як ваші справи? Сподіваюся, все у вас добре в Харкові? Напевно, там непогано заробили?". Лемешко пильно подивився на співбесідника і у притаманному йому стилі відповів: "Так, заробив – головний біль і геморой".

ДИСКОМФОРТ ДЛЯ АПЕТИТУ

- На клубній базі "Суднобудівника" була їдальня, яка мала кабінки з обідніми столами. Після того, як футболіст чи тренер брав тарілки з їжею на роздачі, він розташовувався у "своїй" кабінці для прийому їжі. Але одна з них - та, що ближче до роздачі, - була негласно закріплена за ветеранами команди. У ній зазвичай сиділи Саша Патрашко, Вітя Писаков, я і новачок, колишній півзахисник краснодарської "Кубані" Володя Обедзинский – хороший добродушний хлопець, та й футболіст непоганий. Так от, сидимо ми учотирьох, їмо, а всі ті, хто прийшов у їдальню трохи пізніше, від роздачі проходять повз наш стіл зі словами "Приємного апетиту!". Ця традиційна під час трапези фраза звучала кожен раз, коли хтось з колективу, що налічував 30 чоловік, йшов до роздачі то за першою стравою, то за другою. На кожне побажання приємного апетиту, незважаючи на процес активного пережовування, ми змушені були ввічливо відповідати "Взаємно!" або "Дякую!". Новачок Обедзинский три дні це терпів, але потім не витримав: коли хтось із футболістів проходив повз нашу кабінку і промовив традиційне "Приємного апетиту!", він схопився з-за столу і як закричить: "Та пішли ви всі на ....! Яке вам діло до мого апетиту!".

ТЕСТ КУПЕРА "НА БРОВАХ"

- В часи моєї роботи тренером маріупольської команди в ній було два воротарі – Ігор Шуховцев та Андрій Тарахтій. Коли команді належало проводити збори, на яких потрібно було бігати кроси і здавати тести, для них це було смерті подібно. На відміну від більш сором'язливого Тарахтія, Шуховцев до мене підходив і намагався випросити право тренуватися з послабленнями. Але я був непохитний: "Ні-ні, будете працювати разом з командою – і крапка!". Після цього наші воротарі мало не непритомніли від очікувань виснажливих занять і тестування. Але справа не в цьому. Зазвичай під час тренувань за воротами Шухи завжди збирався натовп дітей, яким подобались його весела вдача та можливість слухати жарти-примовки. Малюки балділи від цього, і кожен раз з нетерпінням чекали тренувань. Під час одного з них двом групам належало пройти тест Купера – себто пробігти 12 хвилин. Ясна річ, що Шуховцев і Тарахтій бігли "на бровах", і прибігши останніми, відразу ж знесилено впали на газон біля воріт. Лежать, важко дихають – відходять від пробігу. Я ж стою трохи віддалік. І раптом чую, як один не позбавлений дитячої наївності хлопчисько за воротами запитує у Шухи: "Дядьку, а ви раніше воротарем були?". Як тільки він це сказав, я мав що слухати від Шуховцева! З властивою йому імпульсивністю наш кіпер став голосно обурюватися: "Ну ось, навіть вже діти в мене запитують, чи був раніше воротарем ?! Так хто я такий – воротар чи польовий гравець?!". Ось якими бувають наслідки тесту Купера.