Юрій Калитвинцев виганяв Леоненка, але й дивувався його чистоплотності

Український тренер, в минулому – півзахисник "Динамо" Юрій Калитвинцев, розповів про свої взаємини з Віктором Леоненком, з яким разом грали в команді у 1994-1997 роках. Згодом Калитвинцев був тренером Леоненка в Закарпатті у 2001 році.

За роки в Динамо Калитвинцев Віктору Леоненку дуже вдячний.

Вітя мені дуже допоміг на початках. Я жив у готелі, він – поруч. Завжди говорив, що я можу в нього залишитися на ночівлю, коли моя сім'я ще не приїхала. Говорив, щоб я снідати приходив, щоб потім разом машиною на тренування їхали. Так що я не відчував себе чужим. Те ж саме й на тренуваннях, але там я вже знав Сергія Шматоваленка, Андрія Ковтуна.

Калитвинцева дивують критичні розмови про поведінку Леоненка у часи кар’єри гравця.

Пишуть, мовляв він Шевченку й Реброву говорив: «Підійдіть сюди, татко одужав»… Повірте, це було з гумором! Так, можливо, з сарказмом. Але ніякого: «Чуєш, щеня, відвали, тепер я буду грати, я весь такий». Ні!

Юрій Калитвинцев виділяє Леоненка насамперед як палкого шанувальника гри.

Він, як і всі футболісти, не любив кроси, але гра – це для нього було святе! Жив з ним на базі. Ви б бачили, як він готується, бутси «вилизує», тейп готує, все чистенько, бо він виходить на люди! Нехай це буде навіть 10 глядачів на трибунах, він повинен показати всю свою майстерність!

Якби пускали на тренування людей, 1000 або 500 осіб, Вітя був би найкращим на тренуванні. Він дуже не любив програвати, не давав спуску іншим. Дуже любив футбол, але… з певною лінню. Всі футболісти такі, тільки одні це приховують, а інші – навпаки. Були тренування, коли він боровся, йшов у підкати.

Відреагував Калитвинцев і на історії про п’янки Віктора Леоненка.

Ось це придумали, мовляв, він прямо там пиво пив... А хто не пив, не курив? Сабо каже, що на зборах зайшов до Віті, а там все в банках було. Може, це було до мене. Але і в таке я також не повірю! Охайний Вітя покине банки в номері, у якому живе? Не повірю ніколи.

Перебільшують. Так, пиво пив. А інший пиво не буде, вага, мовляв – інша справа пляшка горілки. Хіба це краще? Єдине що, пенальті дають не за те, що один одного тримає, а за те, що вчасно не відпустив... Вітя просто трохи частіше попадався.

Саме такий епізод Калитвинцев пригадав уже зі своєї тренерської кар’єри в "Закарпатті".

Коли можна було випити, значить можна було. Але одного разу він випив тоді, коли не можна було, і я вигнав його з команди. Сказав, щоб йому купили квиток на поїзд і – до побачення.

Коли не можна було? Припустимо, за 3 дні до гри або ще ближче до неї. Після матчу – будь ласка. Тобто, якщо випивка може зашкодити йому конкретно в грі, то тоді пити не можна.

Ще більш конкретний приклад. Вітя відіграв весь матч, потім випив пива, попарився і поїхав додому, де випив ще трішки пива. У середу нове тренування. У нього – ніяких проблем. Ні зайвої ваги, ні тиску, ні чогось іншого.

Але він, припустимо, взяв і приїхав в цей день п'яним. Ну або просто напідпитку (я, чесно кажучи, якраз п'яним його ні разу не бачив). Ось така ситуація.

Тоді я і сказав, щоб йому купували квитки. Але потім до мене прийшли футболісти, стали за нього просити. Я сказав їм "ні", але вони відповіли, що беруть за нього відповідальність на себе. Що ж, я сказав, що довіряю їм, але якщо він ще раз так зробить, то вони разом з ним підуть. Чи готові? Чи готові! Скількись днів ми з Вітею не розмовляли, а потім я його запитав, «що це було». Він відповів: «Та нічого, був винен». Все, ніяких проблем.