Прем'єр-Ліга
Прем'єр-Ліга

Прем'єр-Ліга - результати і розклад матчів, турнірна таблиця, новини.

Буковина так і не стала перлиною західноукраїнського футболу. Хоча задатки були


UA-Футбол завершує цикл історичних матеріалів про призабутих учасників УПЛ

Буковина так і не стала перлиною західноукраїнського футболу. Хоча задатки були

На звання перлини західноукраїнського футболу в різні часи претендували різні команди. Ба більше, досі цей почесний статус вакантний, адже "Карпати", які історично найближчі до нього, переживають важкі часи. На жаль, практично ніколи на одну з передових позицій в ієрархії українського футболу не претендувала "Буковина". Хоча усі підстави й можливості для цього були. Команда з багатою історією, з вимогливими й відданими вболівальниками, але лише з трьома сезонами в еліті українського футболу.

Клуб було засновано в 1958-у році під назвою "Аванград". З того часу й бере свій початок літочислення чернівецької команди. В 1960-у команда дебютувала в класі "Б" (перша зона УРСР) чемпіонату СРСР, а за вісім років колектив, який тоді вже було перейменовано на "Буковину", домігся на той час найліпшого свого досягнення – срібні нагороди чемпіонату УРСР. Пізніше, - у 1980-у та 1989-у роках, - чернівчани повторили успіх, але на цьому ж турнірному рівні в них було і вище досягнення. В 1982-у та 1988-у роках "Буковина" ставала чемпіоном УРСР.

У 1990-у році "жовто-чорні" виграли Другу лігу СРСР – третій за рангом дивізіон радянської імперії. Це надало право вперше з 1965-го року і вп'яте загалом зіграти на другому рівні ієрархії радянського футболу. Тобто, в Першій Лізі союзного чемпіонату. Раніше найвищим досягненням на цій ниві було восьме підсумкове місце (сезон-1962), але в 1991-у "Буковина" пішла далі – фінішувала п'ятою.

Буковина так і не стала перлиною західноукраїнського футболу. Хоча задатки були - изображение 1

"Буковина", 1990-й рік / fcbukovyna.com

То був безпрецедентний успіх, який не лише назавжди залишився в історії, але який також визначив світле майбутнє колективу. Імперія розкололася, Україна отримала Незалежність і в 1992-у році запустила в хід свій перший самостійний чемпіонат. В ньому взяли участь шість українських команд-учасниць вищої ліги чемпіонату СРСР 1991, найкращі українські команди буферної зони другої ліги чемпіонату СРСР 1991, дві найкращі команди української зони другої ліги чемпіонату СРСР, володар Кубка України 1991 серед команд першої (української) зони другої ліги, а також українські команди першої ліги чемпіонату СРСР 1991 року. Серед останніх і була "Буковина".

Чемпіонат України 1992 проводився, як відомо, у форматі двох груп з десятьма учасниками в кожній. "Буковина" була в групі Б – разом з київським "Динамо", "Дніпром", "Металістом", "Зорею-МАЛС", "Нафтовиком", СКА (Одеса), а також "західняками" "Прикарпаттям", "Волинню" і тернопільською "Нивою". Матчі обіцяли бути в дусі дербі.

Й "Буковина" не впала обличчям у бруд. Наприклад, у двох стартових турах дебютного розіграшу чемпіонату України "жовто-чорні" з однаковим рахунком 2:1 обіграли двох принципових суперників – "Ниву" з Тернополя та "Волинь". Власне, представник Чернівці настільки добре тримав марку, що змусив говорити про себе як про команду-відкриття. В перших дев'яти турах не було жодної поразки, а грати впродовж цієї серії довелося і з "Металістом", і з "Динамо", і з "Дніпром". Першої поразки підопічним Юхима Школьнікова, - уродженця Чернігова, але легендарної постаті для футболу Чернівців, - завдала на своєму полі "Зоря-МАЛС", якій згодом "Буковина" помстилася в Чернівцях – перемога 3:1. Загалом у своїй групі "Буковина" посіла шосте місце і з сімома перемогами та чотирма нічиїми в 18-и матчах котирувалася міцним середняком першості. Школьнікова, до слова, в 1991-у розглядали кандидатом на посаду головного тренера національної збірної України. Але цього призначення не відбулося. Можливо, через палкий характер фахівця. Всі, кого він тренував і з ким працював поруч, відзначають Школьнікова як людину з максимальними вимогами і нетерпінням до безвольного ставлення до гри. Спровокувати конфлікт за його участі – наче пальцями клацнути. Але генії вони такі – вразливі і запальні.

Окрема тема – вихованці Юхима Школьнікова. Через його команди пройшли футболісти, які потім стали справжніми зірками. Звичайно, перший серед них – віце-чемпіон Європи, володар Кубка кубків, неодноразовий чемпіон і володар Кубка СРСР Олег Кузнєцов. А як не назвати олімпійського чемпіона Вадима Тищенка, віце-чемпіона Європи Івана Вишневського, гравця збірної України та київського "Динамо" Віталія Косовського, володаря Кубка УЄФА Олександра Горшкова. Як перший капітан збірної незалежної України увійшов до футбольної історії Юрій Шелепницький. У національну команду залучалися Сергій Нагорняк і Олег Надуда.

Цитата з газети "Команда"

Читайте такожЕфим Школьников. Максималист... и явление!

Буковина так і не стала перлиною західноукраїнського футболу. Хоча задатки були - изображение 2

Юхим Школьніков

В наступному сезоні "Буковиною" керував інший тренер, результати трохи пішли на спад. Майже половину матчів, - тринадцять з тридцяти, - "Буковина" програла. Але не вилетіла і вилетіти не могла, бо за підсумком того сезону ніхто не опустився в Першу лігу. Та й за спортивним принципом "Буковина" була тринадцятою з перевагою у два очки над двома найгіршими колективами ліги. Найяскравіше у складі виблискував нападник Борис Фінкель, він забив сім голів з 27-и командних загалом. Фінкель, до речі, навіть за збірну України грав – чотири матчі в 1994-у році. Ключовими футболістами були також Павло Іричук, Віталій Марков, Іван Руснак, Леонід Федоров, Сергій Соботюк, Віктор Олійник, Роман Шпірнов. Не зірки – але хлопці всі з характером.

Характер хлопці Павленка (приступив до тренування "Буковини" після Школьнікова) демонстрували зі старту змагань. В перших шести турах – лише одна поразка, в перших п'яти матчах – лише один пропущений м'яч. В одинадцятому турі "Буковина" розтрощила "Кремінь" 6:0, але згодом пропустила п'ять від "Динамо". "Дніпро" також "буковинців" не шкодував – 5:1. Команда завершила чемпіонат з п'ятим найкращим захистом ліги (на рівні з "Шахтарем" – 32 пропущені), а якби не такі великі поразки від лідерів, то могла б увійти й в топ-3 за цим показником.

Занепаду як такого ніщо не віщувало, проте вже в наступному сезоні "Буковина" фінішувала в зоні вильоту з чотириочковим відставанням від рятівної позиції. Олександр Павленко не витримав: відтарабанивши 33-и тури з 34-х, він припинив тренувати "Буковину" після поразки від "Таврії" в передостанній ігровий день. Тоді, коли були втрачені навіть теоретичні шанси продовжити прописку ще на сезон. Суто формальною, але історичною, як виявилося, грою 34-го туру, що проходила в Тернополі проти місцевої "Ниви", керував Віктор Матвієнко. Історичною, бо то був останній акорд "буковинців" на елітарному рівні українського футболу.

Далі – лише Перша й Друга ліги, з неприємними, але вирішуваними фінансовими негараздами, і лише локальні успіхи. Наприклад, як в сезоні 2010/11, коли гравець "Буковини" Руслан Гунчак з двадцятьма голами став найкращим бомбардиром ліги, а за рік до того Владислав Коробкін виграв перегони бомбардирів в чемпіонаті Другої ліги. В різний час тут грали Руслан Платон, Андрій Донець, Олександр Бойцан, Сергій Басов – відомі в Україні особистості.

Буковина так і не стала перлиною західноукраїнського футболу. Хоча задатки були - изображение 3

Руслан Гунчак

Починаючи з 1994-го року, коли "Буковина" вилетіла з Вищої ліги й вперше у своїй історії зіграла в неелітному дивізіоні незалежного чемпіонату України, команда провела дванадцять сезонів в Першій лізі й чотирнадцять – у Другій. Другу лігу двічі вдалося виграти (сезони 1999/00 і 2009/10), а ось в Першій лише одного разу з дванадцяти спроб вдалося заскочити в "призи". Було це в сезоні 1995/96, коли "Буковина" фінішувала другою одразу після полтавської "Ворскли", але з великим відставанням – аж у вісім очок. Підвищувалася в класі тоді лише одна команда.

В сезоні 2012/13 – дві, а "Буковина" фінішувала четвертою. Проте шанси повернутися до УПЛ були, адже "Сталь" (Алчевськ) та ПФК "Олександрія", які були другою і третьою відповідно, відмовилися від виходу на новий рівень. Причина – неготовність клубу та команди. "Буковина" була готова, але бюрократи з футбольної верхівки акцентували увагу на проблемах чернівчан зі стадіоном та тренувальною базою. Зокрема, каменем спотикання ставала відсутність підігріву газону, з чим в клубі обіцяли впоратися. Зрештою, в кабінетах було прийняте рішення не на користь "Буковини" – з еліти вилетів запорізький "Металург", на його місце зайшов "Севастополь". А другу опцію обміну скасували: "Говерла", яка повинна була вилетіти, продовжила банкет ще на кілька сезонів. "Буковині" ж залишилися фінансові проблеми через втрату спонсорів.

Буковина так і не стала перлиною західноукраїнського футболу. Хоча задатки були - изображение 4

"Буковина" в сумарній таблиці чемпіонатів України

В Кубку України чернівецька команда тричі доходила до 1/8-ї фіналу – це найкраще досягнення у турнірі. Два з трьох "мініпроривів" відбулися в часи елітної бутності "Буковини", тобто – на зорі Незалежності України (сезони 1992 та 1993/94). Востаннє так високо "жовто-чорні" підіймалися в кубковому змагання у сезоні 2011/12.

Следите за нами:


Оцените этот материал:
Поділитися з друзями:

Загрузка...
Авторизуйтесь на сайте, для того чтобы голосовать.
Коментарі (3)
Увійдіть, щоб залишати коментарі. Увійти
UA Hero (Chernivtsi)
Свою ностальгію за СОВКОМ засуньте собі в одне місце.Треба рухатися вперед, а не совкодрочити. Поліграфтехніці розвал совка чому не зашкодив.А проблема Буковини в тому, що, по-перше, від неї свого часу відмовився Машзавод, по-друге, бариги при владі міста і області, які думали тільки як нажитися на команді, і, по-третє, недолугість горе-президентів клубу, які через свою жадібність на створили АТ за зразком Барселони, де власниками є мільйони каталонців.
Ответить
+1
0
football oracul (Черновцы)
Спасибо за статью. Был когда-то в Черновцах футбол, да уплыл, к сожалению. Да и талантливая молодёжь была, да как то не раскрылась, не сложилось. В бытность мою, в далёких 80-ых, наблюдал за одной молодёжной командой под названием" Черемош" из маленького городка Вижница. Команда состояла из детей- школьников, многие были из интерната, из обычных семей , простые советские дети. Тренировал их молодой парень, работавший исключительно на энтузиазме, и имеющий особый подход к этим детям. В 1982 эта команда взяла второе место на республиканском Кожаном мяче, а дальше были всесоюзные соревнования в Ереване, где они так же не ударили лицом в грязь, проиграв лишь сильнейшим командам из больших городов союза А потом.. всё развалилось, спорт никому был не нужен. На голом энтузиазме далеко не заедешь.. Ещё раз , спасибо за статью
Ответить
+5
0
Hanter44 (Baburka)
Футбол был во многих городах. И люди ходили на этот футбол.Новсе это было при "гадком" СОВКЕ.когда думали о людях.Когда так нагло не разворовывали страну.
Ответить
+1
-7


Кращі букмекери

Букмекер
Бонус

загрузка...