Акценти. Особливості національного ВАРу

Як завжди, це думка глядача. Який вільний розставляти акценти так, як йому бачиться. А чи звертати на них увагу - прерогатива читача. Цієї теми ми торкалися неодноразово, але сьогодні мова піде про своєрідні висновки, які напрошуються після першого рубежу в використанні системи ВАР в УПЛ - перед останнім вирішальним колом фінальних турнірів.

Скажу відразу, що в цілому весь попередній досвід роботи ВАР в міжнародних змаганнях переконав в його необхідності і користі. Національні чемпіонати інших країн мене мало цікавлять - вже такий вам попався самобутній глядач. Дебют ВАР в Україні очікував з живим інтересом. І тепер розчарований: вважаю, він був успішно провалений.

Акцент перший: обраність. Вперше ми тут спілкувалися на цю тему півроку тому - коли стало відомо про те, що ВАРу в Україні бути. І починали з того, що його введення, вже вибачте, тупо з лютого - з моменту відновлення сезону - саме по собі виглядало безглуздістю. Курсивом підуть цитати з грудневої статті.

Невже ж справді ця манна з небес посиплеться на учасників чемпіонату в ці обрані кілька останніх турів попередньої дистанції? У ці благословенні 18% двоколового загального турніру. У той час як попередні 82% пройшли під знаком небувалого в останні роки свавілля пані Феміди.

Яка логіка використання даної системи лише в останній, ледве-ледве п'ятій частині змагань? Чи не правильніше було б танцювати від печі, нехай хоча б зі старту фінальних турнірів? .. Інакше введення ВАР в УПЛ буде виглядати не велінням часу, а незграбним експериментом.

Саме так воно і виглядає нині. До того ж, нагадаю, в кожному турі ВАР обслуговує лише два матчі з шести - тобто, кожен третій, в середньому.

Когось будуть судити з усією ретельністю і залученням передових технологій, а хтось (причому в більшості випадків) залишиться заручником елементарних суддівських помилок. Так воно бачилося тоді. Сьогодні ж часто різниця лише в тому, що помилки допускаються за участю ВАР, якщо не ним же і провокуються.

Замість наведення порядку маємо збільшення хаосу. Нерідкі випадки, коли втручання ВАР викликає нарікання, і не тільки у постраждалої сторони. Немає відчуття торжества справедливості, питань стало тільки більше. Хіба не так?

Кого судить ВАР? Грядущий 28-й тур стане десятим з початку використання відеоасистентів. Так ось, лише одного разу за ці 10 турів система ВАР була задіяна в матчі за участю київського "Динамо". Та й то лише тому, що стадіон в Олександрії виявився не готовий до цього технічно, інакше ми мали б усі сто відсотків.

Для порівняння: у "Десни" - 7 ігор з ВАРом, у "Зорі" - 6, у "Шахтаря" - 5, у "Дніпра" - 4 ... у "Львова" з "Карпатами" - жодної на двох. Свого часу ми міркували про логіку логістики, яка рулить українським ВАРом. І шо, синку, допомогли тобі твої ВАРи?

Віз і нині там: динамофоби волають про те, що Київ тягнуть - динамофили ж про те, що його топлять. А сам ВАР, повне відчуття, замість того щоб внести ясність, ще більш все заплутує.

Хто судить з ВАР? Лише два з двадцяти розглянутих матчів пройшли без участі арбітрів з Київщини (місто або область - як на мене, визначальної ролі не грає). У матчах за участю "Динамо" вісім разів вони були арбітрами ВАР, а тричі ще й рефері (тобто, працювали в тандемі). Виняток склала лише гра з "Шахтарем".

Ще сім разів з восьми можливих кияни обслуговували поєдинки за участю конкурентів "Динамо" ( "Зорі", "Десни", "Олександрії"). Двічі - в якості рефері, ще двічі - за пультом в фургоні, і тричі - обидва-два в тандемі. Київ все схопив?

Не поспішайте з висновками. Все впирається в нашу ущербність. Або, якщо вам так милозвучніше, вибірковість. Півсезону, третина матчів туру і лише вісім чоловік, яких навчали судити з ВАР битих півроку (не рахуючи Монзуль з товаришками, яких сертифікували на жіночому ЧС - тому їх так активно у нас і використовують в цих матчах).

Далі. З цих восьми - лише четверо рефері, інші - асистенти (читай: лайнсмени). Тобто, працювати з відео - що в ролі рефері, що арбітром ВАР - в Україні можуть і мають право лише п'ять осіб: Арановський, Балакін, Бойко, Романов і Монзуль. А також лише три пари їх асистентів (включаючи Ардашеву і Стрілецьку).

Як бачимо, троє з п'яти - кияни, ще один із сусіднього Дніпра. Очевидно, саме цей нехитрий і зручний географічний принцип і ліг в основу при підготовці арбітрів для роботи з системою ВАР. Півроку, як не крути. А тепер хлопці вигрібають повною ложкою. Тоді як вся їхня провина в тому, що їх угораздило жити в столиці або неподалік від неї.

Вони стали справжніми заручниками системи, їх фактично підставили з практичних міркувань. Їм нікуди не дітися з цього підводного човна, і, якщо щось трапиться, вважайте, винні нами вже призначені. Вони ж обрані.

Акцент другий: відео. І про це ми говорили півроку тому.

Хто і як буде знімати і показувати матеріал для відеоасистентів? Якщо якісь спеціально навчені на цей рахунок люди - питань немає. Але якщо буде тупо використовуватися картинка, яку спостерігаємо ми з вами сьогодні - пиши пропало.

Скільки разів вам доводилося чути від експертів арбітражу: на жаль, якість відеоповторів не дає можливості судити про правильність рішення судді? Це трапляється іноді навіть в трансляціях каналів ТРК "Футбол", не є рідкістю на "2 + 2", і стало фактично правилом на "УНІАН".

Невже ВАРівці керуватимуться цими повторами? А якими ж ще? Обговорюючи цю тему щотижня зі своїм приятелем-арбітром, прийшов до неминучого висновку. Ніяк не менше 50% відповідальності за те, що діється з ВАР в УПЛ бардак, несе наше телебачення. Бо, наскільки я розумію, це на підставі його відео повинні прийматися суддівські рішення.

Досить часто, дивлячись повтори, переконуєшся в одному: ясно, що нічого не ясно. А інший раз просто дивуєшся непрофесіоналізму операторів, що знімають футбол. Напевно, людина, яка пропрацювала худо-бідно десяток років на спортивному ТБ, має право про це говорити. А ми ще наїжджаємо на суддів, що вони довго дивляться і слухають ...

Іноді таке відчуття, що арбітр свідомо воліє не дивитися "кінішку", тому що боїться остаточно заплутатися. Що не раз і відбувалося на наших очах. Той же Бойко, наприклад, найвірніші свої рішення приймав самостійно. А як став прислухатися і придивлятися - покотився по похилій. Хоча Комітет арбітрів так не вважає. Честь мундиру?

Зловив себе на тому, що вже майже будь-яка зупинка гри через ВАР дратує. Підсвідомо чекаєш підступу, якому любителі теорії змови тут же знайдуть логічне пояснення. Повторюся, в УПЛ відеоповтори не полегшують життя арбітрам, а лише ускладнюють його. Думаю, не тільки мені є з чим порівнювати.

Акцент третій: психологія. Ми живемо в суспільстві, де ніхто нікому не вірить. Перебільшую, звичайно. Але уявлення про те, що всюди панують корисливі міркування, міцно в'їлися в нашу свідомість. Тому багато хто з нас вже з самого початку зі скепсисом чекали пришестя ВАРу. Мовляв, у нас і його будуть використовувати так, як вигідно сильним світу цього.

Перші ж неоднозначні рішення і ляпсуси миттєво розпалили це багаття, яке, по суті, ніколи і не згасало. Залишимо за бортом одвічну суперечку фанатів "Динамо" і "Шахтаря", яка давно усіх дістала. Але і без них серед нас в достатку тих, хто готовий побачити чорну кішку в темній кімнаті. Навіть якщо її там немає.

А тут такий простір для домислів! Ось же, все видно (причому кожному видно саме на тому конкретному повторі, який підтверджує його точку зору - найчастіше упереджену через симпатії або антипатії до конкретного клубу)! Я так і знав!!! Дурять нашого брата ...

Судді - такі ж живі люди, як ми з вами. Не повірю, що вони не відчувають цього психологічного тиску, нехай навіть на порожньому стадіоні. Вони розуміють краще нашого, наскільки велика їх відповідальність за прийняття рішень. Вони відчувають, що в очах громадськості їх роль цапів-відбувайлів ще більше зросла.

З боку здається, що вони попливли. І саме в зв'язку з введенням ВАР. Якщо перші півсезону це здавалося якимось мандражем напередодні доленосних змін, то тепер той, хто повинен був їм допомогти, парадоксально їм заважає! Вони немов би позбулися грунту під ногами.

Але ж, уважно і регулярно відслідковуючи суддівство в УПЛ, повинен вам сказати: ще в минулому сезоні кількість помилок була істотно меншою. Найчастіше гуляли хвилі на рівному місці, на ділі ж приводи для обговорення арбітражу особисто у мене траплялися куди як рідше.

А чи варто нам взагалі город городити? У всякому разі, якщо довгоочікуване пришестя системи ВАР в Україні буде саме таким - безсистемним, вибірковим і практично безпорадним. Додайте сюди неминучий людський фактор, і тоді ви зрозумієте, чому мене переслідує рефрен старої пісеньки: "Краще вже ніяк замість як-небудь!"

Так я закінчував півроку тому. Що до цього додати? Що зворотної дороги немає? І тепер у вухах звучить інший, більш жорсткий мотив:

"Было же форсу, Богом клянусь!

А прорвались же к черту!"