Ковалі свого щастя, вони ж стрибунці. Акценти глядача на фіналі плей-офф за Лігу Європи

Отже, це сталося! У кваліфікації Ліги Європи від України буде грати сільська команда. Таке прийнято смакувати як сенсацію. Боюся, однак, що не в нашому випадку. Рано чи пізно це повинно було статися в країні, яка з промислової перетворилася в аграрну. Принаймні, в футбольному плані.

На зміну "Металургам" з "Металістом" та іншими "Кривбасам", від яких, в кращому випадку, залишилися назви, бадьоро крокують реальні представники аграріїв. І якщо задуматися, то "Колос" не зовсім перший з їх когорти в УПЛ. Якщо нічого не плутаю, адже мало місце злиття "УкрАгроКому" з Головківки з "Олександрією"? А там і "Інгулець" підтягнеться ...

Феноменальним було б потрапляння в Європу команди, створеної на базі сільських хлопців з умовним фізруком на чолі. Тут же мова йде про добротний колектив професіоналів, зібраних з усієї України, і не тільки. Так чому б їм не стати п'ятими в наших реаліях, коли за рівнем майстерності це місце не дуже віддалене від десятого?

Але повернемося до вчорашнього фіналу. Як на мене, він перевершив очікування. Тому що гострих моментів і так було в достатку (не Ріо-де-Жанейро, звичайно, але і не Ковалівка - в чисто гіпотетичному сенсі), а екстра-тайм дозволив навіть перевести це дійство в розряд повноцінного видовища. Футбольний спектакль вийшов.

Цікаво, що практично все вирішилося незабаром після початку додаткового часу. Вже на п'ятій його хвилині Антюх забив "європейський" гол, а ще через п'ять хвилин у "Маріуполя" була єдина можливість його відіграти, але Корнієнко Волинця не пробив.

Але ж все могло закінчитися дуже навіть і навпаки, причому в основний час. На 88-й хвилині Топалов ледь не приніс лаври команді Бабича, але Волинець і тут виявився на висоті. До слова, це був найкращий з моментів у гостей за всю гру.

Якби він був реалізований, довелося б говорити про нелогічність результату. Оскільки за два тайми на перемогу явно "награв" "Колос". Ну а в екстра-таймі він ще більш наростив свою перевагу. І, на мій погляд, оптимально відбив би загальну картину поєдинку рахунок 3:1.

Мабуть, арбітраж Арановского і компанії гри не зіпсував. У всякому разі, така думка мого постійного консультанта. А сумніви з приводу забитого м'яча він прокоментував так: "В англійському стилі .... Швидше чисто".

"Колос" міг вирішувати питання куди раніше - в середині другого тайму, коли штрафний удар Морозка прийшовся в поперечину. До речі, саме Морозка назву головною особистістю матчу - яскраво запам'ятався протягом всієї гри. І, безумовно, їх дует з Антюхом (який знову відзначився, і не тільки голом) розписав між собою головні ролі всього бліц-турніру.

У "Маріуполя" виділив би тільки кіпера Гальчука. Мінімум тричі він виручав свою команду - у кожному з таймів (вважаючи третім додатковий час). Особливо крутим був сейв після удару Бондаренка незабаром після перерви.

Словом, успіх "Колоса" став закономірним і заслуженим. Як в фіналі, так і в усьому міні-турнірі плей-офф. Якщо брати мірилом це окреме змагання. З точки зору ж всієї дистанції сезону, продовжую вважати, що в Європі повинна була зіграти "Олександрія". Так, трохи здулась в кінцівці, але не забудемо: з ким, за що, і скільки часу вона конкурувала.

Свого часу, критикуючи ідею цих плей-офф, як досить сумнівного критерію визначення гідного представника країни в Європі, я говорив вам наступне. Хтось викладеться на повну, зарубавшись в компанії найсильніших, а хтось продефілює по "трупах" аутсайдерів. І потім другому посміхнеться удача в очному поєдинку з першим. Чи буде це справедливо?

Приблизно це і сталося з "Олександрією". З тією різницею, що в цьому конкретному матчі "Маріуполь" свою перемогу чесно заробив. Але для команди Шарана це стало, до певної міри, трагедією. Є така розумна українська приказка: "плив, плив, а на березі вс.ався". Грубо, але життєво. І все ж "Олександрію" мені шкода більше, ніж "Маріуполь".

Чисто по-футбольному. Що ж стосується проблеми переїздів, на якій акцентували коментатори і експерти, можу лише поспівчувати. Але мене, як глядача конкретної події, це хвилювати не повинно. Все це лірика і прелюдія, я ж дивлюся на поле. І ділюся з вами враженнями від побаченого, в чистому вигляді.

Тому і значення тріумфу "Колоса" не применшую. Його наставник Костишин зізнався після фіналу, що надзвичайно прагматично підійшов до участі в плей-офф. Звівши його в безумовний пріоритет і банально економлячи сили в топ-шістці. Хто його за це засудить? Ну, хіба що ті, хто хотів бачити більше цікавих матчів в сезоні - такі, як я?

Але задача вирішена, і переможців не судять. Заради дебюту в Європі на карту було поставлено все. В результаті була переконлива завершальна фраза, яка, як відомо, всім і запам'ятається. Ковалівці воістину самі стали ковалями свого щастя. Однак чи феномен це, як нам сьогодні іноді намагаються піднести?

Навряд чи. Про сільський фактор сказано вище. А те, що стрибнули "з грязі в князі" - так то тенденція. І "Десна" вчора, і той же "Верес" позавчора, і "Олімпік" ще раніше - такі ж вихідці з першої ліги - робили те ж саме: виходили в шістку кращих з першої спроби. Тільки тоді не було у них цього додаткового шансу на Європу в вигляді плей-офф.

Навскидку, ось і вся різниця. Скористалися б вони нею, чи ні - ми вже ніколи не дізнаємося. Але те, що середній рівень УПЛ досяг "вершин лондонського дна" (саме так, а не навпаки, на жаль) - це факт. І сьогодні можна запросто стрибнути звідти аж до Європи. Так що наші ковалі з Ковалівки, в своєму роді, ще й коники стрибунці.

Що ж, тепер у них є чудова можливість осоромити автора цих рядків (який буде лише радий цьому), настільки ж стрімко стрибнувши і там - тільки не в зворотному напрямку, а вище. Фактично, вище своєї голови. А ось це вже, таки-так, стало б справжньою сенсацією. У будь-якому випадку, дебют "Колоса" в Європі очікую з неабиякою цікавістю.

Адже, в тому числі, і по ньому можна буде судити, чи змінився рівень нашого чемпіонату. І в який бік.