Село і єврокубки: на жаль, аграрний футбол нічого не міняє для УПЛ

"Колос" Ковалівка був заснований в 2012 році, коли в Україні був справжній футбольний бум. Домашнє Євро, "Шахтар" в плей-оф Ліги чемпіонів, потужні "Дніпро" та "Металіст". Та й за "Динамо" тоді грали не Кадірі з Каргбо. Знадобились одна революція, одна війна і одна економічна криза, аби все це знівелювати.

Так зазвичай буває: успіх одного - то капітуляція іншого. В даному випадку платою за стрімкий злет "Колоса" та інших "сільських" клубів став крах старого, довоєнного українського футболу та його символів - "Металіста", "Дніпра", донецького "Металурга", "Карпат". Без цього ніякої Ковалівки в Лізі Європи бути не могло б.

***

Директор давно ліквідованого донецького "Металурга" Вардан Ісраелян в 2013 році зізнавався, що бюджет його клубу - 30 млн доларів на рік. Екс-власник "Металіста" Олександр Ярославський за два роки до того називав цифру 35 млн. Навіть середняки "Карпати" та "Арсенал" тратили по 15-18 млн.

Сьогодні цифри абсолютно інші. Наприклад, директор "Олександрії" Дмитро Китаєв півтора роки тому говорив про 5 млн. Ті самі 4-5 млн фігурували в інсайдах стосовно "Дніпра-1". І це, на секунду, клуби, де практично весь стартовий склад - бувалі, добре знайомі кожному виконавці. Якщо ж мова про "Колос", котрий провів лише косметичні зміни після виходу в УПЛ, то там суми ще менші.

Власне, тому й дивують нарікання деяких вболівальників, типу, ось раніше був футбол, а зараз - пародія. Звісно, панове. Спробуйте врізати свій бюджет в 6-7 разів - і самі не помітите, як смажена картопля замінить вам суші, а компот - дорогий коктейль.

Так-так, нинішній український футбол - це не про суші, а саме про компот з картоплею. І це зовсім не проблема. Вона є, проте захована в іншому - трендах. Футбол, на превеликий жаль, і далі розглядається як забава, іграшка багатих людей, якою вони можуть похизуватись в бані один перед одним. Про бізнес і заробляння грошей мова взагалі не йде - ні в містах, ні в селах. Максимум, про них згадують в контексті виходу в єврокубки. Решта аспектів заробітку взагалі не розглядаються.

***

Починаючи з 2014 року, "Олександрія" заробила на продажі футболістів "аж" 850 тисяч євро. І це при річному бюджеті біля 5 млн на рік. "Дніпро-1" в своїй недовгій історії продав лише одного гравця - Супрягу в київське "Динамо" за 6,5 млн. Хоча і там можуть бути нюанси з оплатою - все-таки, власники не чужі один одному люди.

"Чорноморець", який після Майдану пережив круте піке і зараз прозябає в Першій лізі, за шість років спромігся продати виконавців на "гігантську" суму 300 тисяч євро.

Якщо не брати до уваги "Шахтаря", який давно працює за західними, а не пострадянськими лекалами, то в УПЛ лише "Зоря" та "Карпати" навчились розкручувати та продавати своїх лідерів, та й то львів’ян це не врятувало - старі борги все-таки переважили. Натомість "аграрні" клуби не вхопилися за цю рятівну соломинку в вітчизняних реаліях, а продовжують працювати в традиціях кінця нульових. "Колос", приміром, за даними Transfermarkt, за всю свою історію продав гравців лише на 100 тисяч євро. У "Інгульця" та "Миная", які прямо зараз рвуться в еліту, в графі зароблені гроші на трансферах одні нулі.

А коли не на гравцях заробляти, то на чому? На серйозні суми від ТВ-трансляторів годі сподіватися - вони в Україні самі дотаційні і залежать від капризів олігархів. На білетах теж багато не заробиш - на фінал плей-оф за місце в ЛЄ "Колос" - "Маріуполь" пускали за одну гривню, і то на НСК прийшло заледве тисяч п’ять глядачів.

Лишається ще продаж атрибутики та інші маркетингові речі. Теоретично вони можуть щось давати, але для початку непогано було б відмовитись від співпраці з брендами, чиї футболки коштують по 1,5-2 тисячі гривень. Ну дорогувато це для середньостатистичного хлопця з Ковалівки, невже неясно?

А, ну і ще єврокубки, про які в нас так часто люблять говорити. Так-от в минулому сезоні "Олександрія" заробила в груповому раунді ЛЄ 4 млн євро. "Зоря", котра пройшла два раунди кваліфікації - біля 800 тисяч. "Маріуполь", який вилетів майже відразу, 280 тисяч. Крапля в морі.

***

Сьогодні провінційні багатії будують чи реконструюють стадіони за власний кошт; вони рвуться в УПЛ так, що горять новинні стрічки всіх сайтів; вони роздають інтерв’ю, б’ють суддів та звинувачують один одного. І хоча це все подається під соусом "шоу", ентузіазму воно не додає.

Українському футболу потрібне ідейне оновлення, а тут нічого нового нема. Років десять назад точно так само кидались грошима і словами індустріальні магнати, тільки тоді суми були в рази вищими. І де вони зараз? Хтось позбувся своїх іграшок і чути більше не хоче про футбол; інші "кинули" гравців та тренерів на гроші, змінили емблему і трохи назву, щоб повернутись. Тепер вони скромніші - викидають не 20-30, а 4-5 млн на рік. Але суть незмінна - вони і далі їх "викидають".

А там, де нема заробітку, де відсутній бізнес як такий, і мова не може йти про якусь довговічність. Іграшки живуть лише доти, доки це цікаво їх господарю. Як тільки він потрапить у скрутне становище - пиши пропало. Раніше в Україні клуби закривались, коли власник втрачав доступ до влади. Тепер все стане ще простіше - достатньо обвалу цін на кукурудзу, сою чи соняшник.

Що б там не говорили пропагандисти, а Україна поки і близько не Європа, в тому числі і в футбольному сенсі. "Ньюкасл" точно не зникне, коли з клубу нарешті піде Майк Ешлі. "Валенсія" навіть виграє, коли позбудеться Пітера Ліма. Та й "Ренн" знайде нового інвестора на місце сім’ї Піно. А що буде з нашими "Агробізнесом", "Колосом" та "Інгульцем", якщо одного дня власник з тих чи інших причин перестане давати гроші?

Відповідь не поверхні - те саме, що раніше було з "Кривбасом", "Металургами" або "Металістом". Команда розбіжиться, ультраси проведуть кілька акцій протесту, можливо потім навіть заснують якийсь "Інгулець-2020", що буде бігати в чемпіонаті району - і на тому все. Український футбол не змінився - підкоригувалися лише суми та джерела фінансування. Зрештою, це було очікувано - за статистикою, аграрний сектор сьогодні дає близько 40% всієї валютної виручки в державі.

***

При такій кон’юнктурі сільські клуби будуть і далі рватися наверх - і через кілька років ми отримаємо УПЛ без Львова, Харкова, Одеси та Запоріжжя, проте з Волочиськом, Минаєм, Винниками та Петрово. Може, й до хуторів колись діло дійде - екстенсивний шлях розвитку, він такий.

Футбол квітне там, де є гроші - і це не погано і не добре, а просто факт. Інша справа, що на якусь революцію чи бодай просто крок вперед те, що відбувається, не тягне. Ми всього лиш опустились на рівень, де власників меткомбінатів замінили голови колгоспів, оце й все.

Справжній прогрес буде тоді, коли як мінімум половина клубів еліти зможуть окупати самі себе, і стануть, таким чином, незалежними від примх власника. Логіка підказує, що цього легше добитися в великих містах, де є потужна фанатська база і статусні футбольні школи, на кшталт Львова, Харкова чи Запоріжжя. Там простіше знайти талановитого хлопця, вишколити, засвітити і продати, аніж в райцентрі.

Хоча і це десь вторинне. Ще важливіше те, як власники клубів позиціонують себе в футболі і чого вони від нього хочуть - заробітку чи поклоніння. Бізнесмен vs Папа - між цими поняттями ментальна прірва. І поки її не буде перейдено, наш футбол і далі буде змиватись першою серйозною кризою, як сліди ямкового ремонту ранньою весною.