Загнати за Бранденбурзькі ворота. ТОП-5 матчів в українській кар’єрі тренера Євгена Кучеревського

У одного із найдосвідченіших наших тренерів Євгена Кучеревського, якому сьогодні виповнилося б 79 років, матчів із категорії "топ" в український період було більш ніж достатньо. Можна не сумніватися, їх кількість могла би бути набагато вражаючою, якби не мандри по ближньому зарубіжжю Мефодійовича, як називали його підопічні. У період з 1992 року, коли наш футбол слідом за країною набув незалежності, і до трагедії, що сталася у розпал 2006-го, Кучеревський передавав свій багатий досвід північному сусідові. Саме тому в його українській кар’єрі відрізок тренерської роботи у професіональних клубах був не надто тривалим - всього п’ять з половиною років.

Вболівальники із стажем, либонь, добре пам’ятають, якою гучною стала новина про повернення Євгена Кучеревського на рідну землю. Тоді, чверть століття тому, відомий за успішною роботою у нікопольському "Колосі" та дніпропетровському "Дніпрі" ще у часи існування СРСР фахівець став біля керма СК "Миколаїв". Завдяки його авторитету до міста корабелів стали з'їжджатися чимало кваліфікованих майстрів, частину з яких Кучеревський добре знав по колишній спільній роботі - Сергій Пучков, Олександр Сорокалет, Петро Буц, Юрій Куліш, Антон Шох. Досвідчені футболісти утворили кістяк команди, яка у тодішній вищій лізі була міцним середняком. Втім, це не заважало "Миколаєву" відбирати очки у значно досвідченіших суперників - таких, як одеський "Чорноморець" (1:0), сімферопольска "Таврия" (4:2). У обох зустрічах, що були зіграні під керівництвом Євгена Кучеревського, відзначався кращий бомбардир команди сезону-1994/95 Руслан Забранський. Той чемпіонат СК "Миколаїв" завершив на 13-му місці, а от у наступному не зміг втриматись в еліті і вибув до першої ліги. Кучеревський, щоправда, провів з корабелами осінню частину сезону-1996/97 у першій лізі, однак у період зимового антракту несподівано для всіх залишив Миколаїв.

До України із закордонних мандрів Мефодійович остаточно повернувся у період зимової перерви у сезоні-2001/02, очоливши добре знайомий йому "Дніпро". У тому чемпіонаті точилася запекла боротьба за третє та четверте місця (перші два з великим відривом посіли донецький "Шахтер" та київське "Динамо"), однак за рівної кількості очок відразу у трьох команд - запорізького "Металурга", харківського "Металіста" та "Дніпра" - Дніпропетровськ задовільнився лише шостою сходинкою. Проте авторитетний Кучеревський добре знав, як торувати шлях нагору - і це йому вдалося.

У подальшому з року в рік його команда щоразу фінішувала у провідній групі, здобуваючи євробукову путівку: за підсумками сезону-2002/03 - четверте місце, 2003/04 - третє, 2004/05 - знову четверте. "Дніпро" того зразка у всіх вболівальників і досі викликає приємні спогади, адже колектив, виплеканий Євгеном Кучеревським, демонстрував змістовний та видовищний футбол. Не тільки на внутрішній арені, а й у Кубкові УЄФА. Багато в чому завдяки дніпропетровській команді Україна впродовж трьох єврокубкових сезонів регулярно поповнювали очкову скарбничку коефіцієнтів УЄФА. У першому з цих розіграшів, сезону-2003/04, "Дніпро" спіткнувся лише на четвертому етапі, яким була 1/16 фіналу, у другому, подолавши груповий турнір на першій сходинці, зупинився у тій же 1/16 фіналу, а у третьому знову пройшов до групового раунду, де фінішував четвертим.

/04 для дніпропетровської команди був продуктивним ще й з огляду на виступи у Кубку України. У цьому розіграші "Дніпро" дійшов до фіналу, здолавши на своєму шляху чернігівську "Десну", ірпінську "Нафком-Академію", київський "Арсенал", сімферопольську "Таврію" та київське "Динамо"! Щоправда, стримати натиск "Шахтеря" у вирішальному поєдинку за почесний трофей підопічним Кучеревського тоді не вдалося - 0:2.

Незважаючи на велику кількість яскравих та пам'ятних матчів у професіональній кар'єрі одного з аксакалів нашого тренерського корпусу, ми виокремимо все ж п'ять.

У розпал чемпіонату, в якому "Дніпро" вів суперечку за одне з призових місць, матчі з грандами мали неабияке значення. В першу чергу, у плані психології та оцінки власних можливостей. Таким і став домашній поєдинок із "Шахтарем", в якому було чимало емоцій. В ньому команда Кучеревського проявила справжній характер: граючи удесятьох після вилучення у розпал другого тайму Олега Шелаєва, вона все ж зуміла досягти бажаного. За чотири хвилини до фінального свистка Олександр Рикун забив такий важливий м’яч, який і став переможним. Той виграш додав ще більшої впевненості "Дніпру", який після гри з "гірниками" на шляху до бронзи програв лише раз.

Цей матч запам'ятався особливою налаштованістю дніпропетровської команди. Потрапивши завдяки жеребу на київське "Динамо", її футболісти отримали шанс вийти до кубкового фіналу у двораундовій дуелі. У першій зустрічі, яка проходила на початку весни на стадіоні "Метеор" у Дніпропетровську, господарі поля проявили старанність та прагнення до позитивного результату. У той день "Дніпро" зумів здолати супротив одного з грандів. Забивший швидкий м'яч (на 15-й хвилині відзначився Руслан Костишин), дніпропетровці діяли впевнено і у другій половині матчу зусиллями Олександра Рикуна довели рахунок до 2:0. У грі-відповіді був додатковий час та серія пенальті, в якій майстерніше був "Дніпро" - він і вийшов у фінал.

До першої гри, яка відбувалася в рамках двораундової дуелі із загребським "Динамо" на стадіоні "Максімир" у столиці Хорватії, "Дніпро" подолав два етапи розіграшу. Спочатку команда Кучеревського обіграла за сумою двох матчів ліхтенштейнський "Вадуц", а потім доволі сильний німецький "Гамбург". На стадії 1/32 фіналу на дніпрян й чекало "Динамо", на виїзну гру з яким вдалося налаштуватися належним чином. Незважаючи на гарячу підтримку трибун, українська команда повністю переграла суперника. Вже на початку поєдинку Олег Венглинський відкрив рахунок, а незадовго до фінального свистка Роману Максимюку вдалося закріпити перевагу. Ця перемога дозволила закласти міцний фундамент для виходу до 1/16 фіналу.

Подолавши словацьку "Артмедію" та ізраїльський "Маккабі" з Хайфи у другому кваліфікаційному раунді та плей-офф відповідно, "Дніпро" потрапив до групового етапу змагань. Бельгійський "Брюгге" і став першим суперником, з яким дніпропетровській команді довелося зустрічатися на цій стадії. Гра, яка проходила у Дніпропетровську, не залишила байдужими 21 тисячу вболівальників, адже відзначалася неабияким драматизмом. Шальки терезів коливалися то в один, то в інший бік. Спочатку повели в рахунку господарі, потім гостям вдалося забити два м’ячі і вийти вперед. Однак Олександр Рикун перед свистком на перерву знову відновив рівновагу. У другому таймі, який складався для дніпрян непросто, автору першого голу Олегу Венглинському вдалося вирвати перемогу.

Коли мова заходить про найкращий матч "Дніпра" часів Євгена Кучеревського, всі вболівальники та експерти в один голос називають саме цей. Багато хто згадує крилату фразу Мефодійовича перед домашньою грою із "Гамбургом", який на установці чи то жартома, чи то всерйоз сказав своїм підопічним: "Заженемо німців за Бранденбурзькі ворота!". Хто зна, чи саме ці слова подіяли на футболістів, але "Дніпро" тоді видав яскраву гру, впевнено поклавши суперника на обидві лопатки - 3:0. У тому матчі Дмитро Михайленко, Олександр Рикун та Олег Венглинський забили по голу, вивівши команду за сумою двох матчів (перший у Гамбурзі дніпряни програли 1:2) до наступного кола змагань.