Пресинг Луческу та стеля Максимова. Тактичний розбір матчу Динамо - Ворскла

У центральному матчі 11 туру УПЛ київське "Динамо" зустрічалося з полтавською "Ворсклою". Команда Мірчі Луческу здобула чергову перемогу в національному чемпіонаті і зберегла відрив у три очки від "Шахтаря".

Гра відповіла на ряд важливих і актуальних питань чемпіонату України. Мабуть, останні скептики чемпіонських амбіцій киян змушені визнати, що "Динамо" вже в цьому сезоні є реальним конкурентом "Шахтаря" в боротьбі за чемпіонство. Після одинадцяти турів це не виглядає як тимчасове і не зовсім закономірне явище. І справа не в тому, що "Динамо" Луческу стабільно бере очки, команда розвивається і помітно додає в різних аспектах гри. Зрозуміло, для чемпіонату конкуренція в боротьбі за золото - це великий плюс.

На жаль, не обійшлося і без мінусів. Найсміливіші мрії уболівальників симпатичної "Ворскли" були остаточно розвіяно. Полтавці дуже високо злетіли, але все-ж вперлися в стелю свого потенціалу і об'єктивно, максимум, на що вони можуть розраховувати - це бронзові медалі. Ще одним мінусом, який не можна проігнорувати навіть в суто тактичному розборі, є суддівство. Точніше, рівень роботи арбітрів з системою VAR. Але про все по-порядку.

Обидві команди мали відчутні кадрові проблеми, що в епоху вірусу вже стало справою звичною. У лазареті і на карантині у "Динамо" більша кількість футболістів, але з огляду на набагато більш коротку і скромну лаву запасних "Ворскли", проблеми Юрія Максимова, на мій погляд, були більш відчутними.

Головний тренер "Ворскли" в очному протистоянні з одноосібним лідером чемпіонату не міг розраховувати на основного воротаря, капітана і найкращого бомбардира сезону - Різника, Чеснакова і Кулача відповідно. У порівнянні з останніми матчами команд, у "Ворскли" була проведена лише одна заміна в стартовому складі. Замість ключового захисника Чеснакова з перших хвилин вийшов хавбек Ребенок.

Максимов не володіє якісними ресурсами на лавці і далеко не на всі позиції у нього є більш-менш рівноцінна заміна. Ще до матчу було зрозуміло, що в Києві "Ворскла" зіграє в 2 центральні захисники. Взагалі, Полтава дивує не тільки високими результатами, але і тактичною гнучкістю. Команда Максимова - одна з найбільш різнобічних в цьому плані в УПЛ. "Ворскла" здатна діяти за схемами 3-4-2-1, 4-2-3-1, 4-4-2, що неодноразово доводила в сезоні.

Коли у Максимова випадає один з трьох основних центрбеків - Чеснаков, Альюн або Яворський, "Ворскла" грає з парою центральних захисників. Тренер не ризикує ставити молодих резервістів в трійку.

У свою чергу у Мірчі Луческу були свої проблеми. Через позитивні тести на COVID-19 і травми виконавців головний тренер не може розраховувати на цілі групи футболістів, причому ці групи постійно змінюються, що значно зменшує ефективність тренувального процесу. У порівнянні з матчем у Лізі чемпіонів проти "Барси" на Полтаву Луческу випустив у старті трьох нових гравців. Замість Караваєва вийшов Попов і Миколенко діяв на своїй рідній позиції лівого захисника. Гармаша і Буяльського змінили Андрієвський та Циганков. Буяльський, до речі, взагалі не потрапив в заявку, отримавши пошкодження на тренуванні в єдиноборстві з Гармашем.

Луческу відмовився від традиційної для себе тактичної схеми 4-2-3-1 і зіграв в 4-3-3 з Андрієвським в ролі єдиного опорного, Шапаренком і Шепелєвим на позиціях класичних "вісімок". Забарний цього разу зіграв не правого центрального, а лівого центрального захисника. На позиції форварда знову вийшов Вербіч.

Що стосується тактичного каркаса "Ворскли", як ми вже відзначали, за відсутності Чеснакова було ясно, що Максимов зіграє в два центрбека Яворський - Альюн. В принципі, базова формація полтавців межувала між 4-2-3-1 (Степанюк часто діяв трохи глибше Щербака) і 4-4-2, але все-ж остання структура підтримувалася частіше (і не тільки в фазі гри без м'яча).

За великим рахунком, немає сенсу ділити матч на умовні відрізки. "Динамо" протягом всього ігрового часу контролювало ситуацію. "Динамо" здивувало якісним і найголовніше системним пресингом. Причому, думаю, що для гостей це теж було одкровенням. У цьому сезоні "Динамо" стабільно експлуатувало зональний метод оборони, включаючи пресинг епізодично. Очевидно, що серйозного прогресу в такому важливому аспекті гри за пару днів не досягають. Луческу певний час працював над цим компонентом і, на жаль для полтавців, час прем'єри припав саме на матч з "Ворсклою".

Думаю, що саме перехід до проактивного методу оборони в настільки інтенсивною формі був головною причиною переходу команди з усталеної схеми на 4-3-3. Модуль з трьома трійками досить зручний для високого пресингу і контрпресингу. На схемі вище - структура білд-апу і позиційної гри в атаці "Динамо" з ключовою роллю Андрієвського. Його регулярні зміщення на одну лінію з центрбеками дозволяли мати чисельну перевагу в центральній зоні при розіграші м'яча від воріт.

"Ворскла" теж відповідала високим пресингом. Він був гарний за скромними мірками УПЛ, але не таким інтенсивним і стабільним, як тиск господарів поля. Структура гостей 4-4-2 в фазі гри без м'яча відкривала центбекам "Динамо" простір для просування м'яча в півпросторі другій третині поля. Коридори в ці зони позначені на схемі вище білим кольором.

Обидва голи стали наслідками подібних дій Забарного і Попова. Якщо Попов з м'ячем частіше сміливо атакував простір, то його партнер по обороні більше покладався на сильні, акцентовані поздовжні передачі в другу третину між ліній оборони суперника.

На скріншоті вище - епізод початку першої гольовий атаки. Синім кольором позначено коридор Попова, жовтим - Забарного.

А це - поздовжній пас Забарного, який відрізав відразу шістьох полтавців і привів до швидкої комбінації, яка завершилася голом Вербіча. Тут важливу роль зіграв і Шапаренко, який своїм зміщенням в глибину деформував лінію півзахисту і створив зону для Шепелєва. Це не випадковий маневр. Шапаренко і Шепелев часто намагалися рухатися в протилежних напрямках, створюючи два варіанти для захисника і розтягуючи простір між лініями оборони опонентів.

Але якщо маневри "вісімок" лише незначно деформував оборонну структуру "Ворскли", то агресивний контрпресинг її просто ламав. Синім кольором за традицією ми позначаємо лінію оборони, жовтим - півзахисту. Відбір і перехід в фазу атаки в подібних умовах дозволяє мати команді фазовий простір, якого практично немає при стрункій позиційній структурі тих, хто обороняється.

Пресинг "Динамо" часто приводив до подібних моментів:

На даному етапі - ефективні завершення подібних виходів є одним із пріоритетних завдань в "Динамо". Навіть в матчах з "Барселоною" в Лізі чемпіонів команда Луческу мала багато схожих моментів, але їх реалізація залишає бажати кращого. Швидкі атаки гаснуть в завершальній стадії. Помітно, що гравці часто вагаються, яке рішення прийняти.

Ще один плюс, в порівнянні з матчем в Лізі чемпіонів - гра Вербіча на позиції форварда. У протистоянні з "Барсою" було кілька моментів, коли Де Пена проривався по лівому флангу і робив простріл уздовж воріт, але ніхто не йшов на замикання у воротарський. Зрозуміло, Вербич - вінгер, атакуючий півзахисник, у нього немає рефлексів форварда, але в матчі з "Ворсклою" словенець був чудовий.

Звичайно, команда розбирала подібні моменти між матчами з "Барселоною" і "Ворсклою" і Вербіч добре засвоїв теорію, він вискакував з-за спин захисників на ближню штангу, як чистокровний центрфорвард. Думаю, Супрязі доведеться дуже постаратися, щоб повернути собі місце в стартовому складі.

На цій схемі - структура позиційних атак "Ворскли". Якщо високий пресинг не дозволяв швидко повернути м'яч, кияни перебудовувалися на схему 4-1-4-1 і зустрічали суперника середнім блоком.

В основному короткий розіграш від воріт у виконанні гостей завершувався довгими передачами за спини захисникам "Динамо" або в недодачу на гравців групи атаки. Далі - або розвиток завершальної стадії атаки, або контрпресинг.

Ось приклад білд-апу команди Максимова на скріншоті. Схожу з функціями Андрієвського роль в Полтаві грав хорват Пуцлін.

У фазі гри без м'яча кинувся в очі один оригінальний хід "Ворскли". Коли "Динамо" переходило в позиційну атаку, а флангові захисники піднімалися на одну лінію з нападниками, команда Максимова перебудовувалася на 6-2-2.

Ця короткочасна структура утворювалася за рахунок зсувів в лінію оборони флангових півзахисників Кане і Якубу.

Ось приклад на скріншоті. Таким чином тренерський штаб "Ворскли" закривав фланги і убезпечив команду від потенційно більшої кількості можливих кросів.

Після матчу Юрій Максимов як завжди був лаконічний і об'єктивний: "Це наш рівень зараз, я реально дивлюся на речі. У "Шахтаря" і "Динамо" один чемпіонат, а у нас інший. Вище голови не стрибнути. Я в перерві сказав: якщо хоч раз у ворота влучите, то я буду задоволений. Степанюк влучив, все - я задоволений. У нас багато травмованих, посипалися. Ми високо забралися в турнірній таблиці, але потрібно об'єктивно дивитися на ситуацію".

Що стосується Мірчі Луческу, то після матчу він явно був задоволений, як результатом, так і грою своєї команди. Зрозуміло, головний тренер "Динамо" не міг не дати оцінку суддівству. Зазвичай, подібні висновки Мірчі Луческу відрізняються крайнім суб'єктивізмом, але цього разу він холоднокровно і конструктивно висловив думку досить великої частки футбольної громадськості з приводу використання системи VAR (особливо в Україні): "Коли гравець йде в підкат, і в динаміці це виглядає як чоловіча боротьба, то при перегляді сповільненого повтору на деяких кадрах епізод виглядає зовсім по-іншому, що призводить до червоних карток, - заявив головний тренер "Динамо". - Нога в останній момент трохи піднімається або, послизнувшись, гравець зовсім небагато чіпляє опонента. Вважаю, що футбол від таких епізодів тільки втрачає.

Якщо весь час керуватися повторами і рекомендаціями VAR, то матчі доведеться закінчувати вшістьох-всімох. Футбол - це контактна гра, в якій ніхто не хоче поступатися. Можливо, я - людина іншого покоління, і мені здається, що спектакль від цього нововведення втрачає".

У минулому турі в схожій ситуації був видалений форвард "Шахтаря" Мораес. За великим рахунком, Забарний і Мораес отримали червоні картки не через грубу гру, а через те, що обидва посковзнулися і за інерцією, без злого умислу в'їхали в ногу супернику. При цьому у нас заохочується умисна симуляція ( "Минай" - "Дніпро-1).

Мало того, що однією з головних особливостей матчу "Динамо" - "Ворскла" були регулярні зупинки для перегляду епізодів (що явно не сприяє якості футболу), так ще в одній з таких тривалих зупинок в упор не був помічений найчистіший офсайд, саме в епізоді з випадковою протяжкою Забарного, після найчистішого підкату захисника "Динамо". Той факт, що нападник полтавського клубу був в положенні поза грою не завадив Монзуль та Іванову вилучити захисника. При цьому, вони не фіксували очевидні пенальті і гол саме після виявлених офсайдів на більш ранній стадії атак.

При всій повазі до Монзуль, яку вважаю одним з кращих арбітрів України, потрібно визнати, що у Катерини є істотний мінус - вона явно зловживає переглядом повторів. Схожі рішення були прийняті їй і в минулому сезоні на матчі "Десна" - "Зоря", коли Монзуль, після перегляду екрану вилучила двох футболістів, які були першими на м'ячі, але після по інерції в'їжджали в опонентів.

Позиція Катерини в трактуванні подібних епізодів зрозумілі, але, вилучати футболіста, не розгледівши зі слухняним Івановим очевидний офсайд - це вже не серйозно. Упевнений, що без системи VAR матч "Динамо" - "Ворскла" міг бути більш динамічним і видовищним, та й вважаю, у обох сторін навряд чи б виникли претензії до суддівства. Уже далеко не вперше ми змушені констатувати, що система VAR в руках наших арбітрів поки більше шкодить, ніж приносить користі.