Герой футбольного дня. Артем Мілевський

Головна новина вчорашнього дня - Артем Мілевський повернувся в чемпіонат України.

Ветерана підписав закарпатський "Минай", де він, 35-річний, складе компанію Антону Шиндеру, Денису Кожанову, Артуру Карнозі, Андрію Ткачуку, Олегу Голодюку. Шкода, Олег Допілка йде, але і без нього виходить непогана команда часів "долара по 8".

Пам'ятайте той час, еге ж? Як шикарно жив наш футбол! Клуби витрачали по 20 млн доларів за літо, плей-оф Ліги Європи став буденністю навіть для "Металіста" з "Дніпром", а "Шахтар" взагалі мріяв про Лігу чемпіонів. Ще б пак - з таким-то складом. Просто подивіться, які кар'єри після Донецька зробили Фернандіньо, Вілліан, Мхітарян, Дуглас Коста. А Срну взагалі в 33 роки кликала до себе "Барселона".

Артем Мілевський був одним із символів тієї неоднозначної епохи, в якій шалені витрати і високі результати грандів йшли рука об руку з банкрутствами середняків і аутсайдерів. У нього був яскравий талант. Більш неординарного форварда за всю історію українського футболу ще треба пошукати. Коли Міля був в ударі, він міг на носовій хустинці обіграти трьох, а потім віддати геніальний пас або пробити повз воротаря. "Спартаку" в цьому плані не пощастило - з "м'ясних" Тьома витончено зробив котлетку.

З такими задатками він зобов'язаний був стати легендою "Динамо", збірної України або навіть якогось зарубіжного топа. На голову не налазить, що в результаті Мілевський віддав перевагу статусу легенди київських нічних клубів.

До слова сказати, з того покоління динамівців зіркою став тільки Ярмоленко. Де Алієв ми знаємо, Лисенко вже сто років в "Колосі"; з Морозюків на слуху не Микола, а Ірина; Олійник в Фінляндії, Дедечко взагалі в Вірменії, Хачеріді виганяють з Білорусі ("Минай", відкривай?), Гармаш і Петров, які трохи молодші, теж не досягли успіху.

Мілевський - один з багатьох, хто за роки правління Суркісів в "Динамо" угробив свій потенціал. Але все-таки він зумів виділитися - тим, наскільки нахабно йшов на дно. Вся країна знала, що він бухає і гуляє, і він навіть не намагався це приховувати. Напевно, єдине, що Олег Блохін зробив правильно під час перебування тренером "Динамо" - це виставив його за двері невдовзі після незабутнього "халата". На той час Міля вже ні на що не годився.

Його подальша спроба пограти в Туреччині запам'яталася лише розбитим "Феррарі", з Хорватії колишнього партнера вигнав Горан Сабліч за гульню; навіть у другому російському дивізіоні Міля не забив жодного разу за півроку. Довелося в пошуках роботи опускати планку ще нижче - спершу в Румунії грав в якійсь глушині, потім в Угорщині, в Білорусі. Коротше, в місцях, які не мають рішуче ніякого відношення до футболу.

Тепер ось ще одне село, тільки українське. Логічний підсумок шляху футболіста, який угробив власний талант заради красивого і легкого життя. У "Минаї" є один талановитий хлопець, Нурієв, і йому важливо зробити з цього правильні висновки.

А ось в футбольному сенсі трансфер Мілевського навряд чи вплине бодай на щось. Він давним-давно не грав проти пристойних команд, йому треба набрати форму, а з цим у Артема і в молоді роки справи йшли так собі. До того ж він взагалі не захищається. Якщо ця версія Мілевського буде мати успіх в УПЛ, то це вирок лізі, причому суворий.

Ну і наостанок - ніяка він не легенда "Динамо", не пишіть дурниць в коментарях. Легенди - це Шевченко, Ребров, Бєланов з Блохіним, Белькевич, Лужний, Шовковський, Шацьких в кінці кінців. Не ставте з ними в ряд людину, про яку навіть через сто років статті починатимуть з "Ах, якби ж ..."