Сергій Лавриненко: Мкомолою я задоволений. Уявляю, якби хтось із наших поїхав грати в Танзанію

Головний тренер "Інгульця" пригадав миттєвості осінньої частини поточного сезону та розповів про зимові плани. Команда з Петрового дебютувала у вищому дивізіоні і перше коло завершила на десятій сходинці, програвши лише три матчі.

- З якими почуттями вступаєте у Новий, 2021-й рік? – цікавлюся у керманича "Інгульця".

- З позитивною надією. Передусім на те, що хвороба під назвою Сovid-19 нас нарешті залишить, і що ми гратимемо без неї. А ще надіємось, що всі матчі відбуватимуться за планом, а вболівальники повернуться на трибуни стадіонів. Що ж стосується турнірних планів "Інгульця", то якщо поточні показники залишаться такими ж, ми будемо задоволені. Адже варто враховувати, що для нашої команди 2020-й рік був складним. Попервах ми боролись за те, щоб чемпіонат у першій лізі поновився. Потім у ході сезону-2019/20 виникали різні труднощі, з якими нам все ж вдалося впоратись і здобути путівку до Прем’єр-ліги. Після цього ми опинились у непростій ситуації, адже паузи між чемпіонатами майже не було, відтак підготуватись до нового сезону виявилось важко. А якщо ще враховувати, з яким кадровим потенціалом "Інгулець" опинився напередодні старту в еліті, то десяте місце на сьогоднішній день оцінюю як цілком сприйнятне.

- Розчарувань щодо підсумкових результатів у чемпіонаті було багато?

- Скоріше, не розчарувань, а незадоволеності. Щоправда, це було не в усіх матчах. Зокрема, згадується гра із "Львовом", яка нам повністю давалась. Я вважаю, що ми цілком заслужено мали вивезти зі столиці Галичини три очка. На жаль, помилка суддівської бригади завадила нам це зробити. Оцінюючи виступ в цілому, можу сказати, що ми залишились задоволеними. Якщо із дванадцяти поєдинків дев’ять не програли, то це говорить, що "Інгулець" знаходиться на правильному шляху. Тим більше, якщо зважати, що межа між перемогою та нічиєю дуже тонка.

- "Інгулець" - наймиролюбивіша команда Прем’єр-ліги. Для дебютанта це непогано?

- Думаю, що непогано. Хоча визначення щодо миролюбивості, як на мене, у даному випадку не відображає нашого характеру. Виходить, що у відношенні до суперників це може означати щось на кшталт: приїжджайте, ми будемо грати акуратно. Але це зовсім не так. Насправді ж "Інгулець" у кожному матчі давав суперникам такий бій, що про миролюбивість годі й говорити! Хіба що зважаючи на результати. Підопічні в усіх іграх лягали кістьми, намагаючись кожний м’яч вигризати зубами. Саме тому у нас багато карточок. У багатьох матчах ми були близькими до того, аби виграти. Однак не хотілося б озиратися далеко назад – краще думати про те, як ефективно підготуватися до весняної частини чемпіонату. Хочеться виступити не гірше, ніж в осінній.

- Який із матчів порадував більше всього – як за результатом, так і по грі?

- Якщо говорити про результат, то це поєдинок з "Олімпіком" - адже у ньому була зафіксована перемога. Хоча заради справедливості слід сказати, що по грі він був суто нічийним. Ані ми, ані "Олімпік" у цьому матчі не напрацювали на чисту перемогу. Просто фортуна була на нашому боці, коли помилка воротаря донеччан призвела до переможного голу. Втім, як відомо, у футболі без везіння нічого робити. Вона разом із командною грою та майстерністю є однією із складових успіху. А що стосується матчів, які порадували по грі, то у багатьох з них ми виглядали достойно. Так було у поєдинку з "Динамо", із "Зорею" гра мені дуже сподобалась. Та й з тим же "Львовом". Повторюся: у цьому матчі ми повністю суперника переграли, створили чимало гольових моментів і забили два м’ячі, один з яких не зарахували.

- Враховуючи, що перемога "Інгульця" над "Олімпіком" була першою і поки що залишається єдиною в еліті, цей результат, либонь, змусив відчути нові емоції?

- Звичайно! Їх було дуже багато, і всі – позитивні. Ми всією командою для цього багато працювали, тому всі ті емоції, що були після фінального свистка у роздягальні, безумовно, запам’ятаються надовго.

- Президент клубу Олександр Поворознюк розділяв емоції разом з вами?

- Він, як і всі члени команди, був у піднесеному настрої. Президент сказав, що перемога над "Олімпіком" - це лише перша ластівка, і нам потрібно працювати ще більше, щоб відчувати подібні емоції і у подальшому.

- Зрозуміло, що після звичайної календарної гри чемпіонату шампанське у роздягальні не лилося.

- Звісно, не лилося. Ми пораділи і почали готуватись до наступної гри.

- До якої з ігрових ланок у вас найбільше претензій?

- До тієї чи іншої ланки немає претензій. Я розумів, що ми не змогли максимально підсилитись під Прем’єр-лігу. З іншого боку, у нас була перевага перед іншими командами в тому, що наш склад достатньо стабільний. Навіть незважаючи не те, що ним грали ще у першій лізі. Ми знаємо один одного багато часу (з деякими футболістами знайомі п’ять-шість років), тому в цьому і була наша сила. Ми не шукаємо якісь причини невдач, а займаємось тим, що можна виправити. Якщо це не в наших силах і тому виправити не можемо, то на таке не звертаємо уваги. Тому я вдячний хлопцям за їхню роботу. Мені навіть не потрібно було знаходити якісь мотиваційні слова, адже кожен з них пройшов з нами довгий шлях, щоб проявити себе достойно у Прем’єр-лізі. Ті ж гравці, які відносяться до категорії досвідчених, мабуть розуміють, що не за горами завершення кар’єри, і тому не хочуть опускатися нижче свого рівня. А таких у нас достатньо – 34-річні Шуст, Бартулович і Лупашко, 32-річний Павлов, 31-річні Ковальов і Синьогуб, 30-річний Коваленко. Молодші ж хлопці, яким по 24-25 років, навпаки – прагнуть заявити про себе.

- Нинішній "Інгулець" важко уявити без іншого гравця лінії атаки – Ніки Сітчінави. Однак три голи із 13 у першому колі – замало для нападника, чи не так?

- Для нього це новий досвід. Сітчінаві потрібно було відчути і темп гри, і пристосуватися до захисників Прем’єр-ліги. Для першої ліги він досить досвідчений боєць, а от в еліті рівень інший. Сили команд Прем’єр-ліги набагато вищі, і тому "Інгулець" ніколи не грав першим номером, як це було до підвищення в класі. Відтак ми розуміємо, що у зв’язку з цим функції Сітчінави трохи змінюються. Якщо у першій лізі він був яскраво вираженим вістрем команди, то зараз йому доводиться чимало відпрацьовувати в захисних діях та під час застосування пресингу. Тому мабуть не завжди Ніці вистачає "пального" для того, аби провести хорошу атаку. Якщо у першій лізі команда працювала на Сітчінаву, то в еліті Сітчінава працює на команду. Цим гравцем, навіть незважаючи на те, що він забив лише три м’ячі, ми дуже задоволені.

- Які враження справив запрошений в команду у минулому році танзанійський нападник Мкомола?

- Це молодий гравець, йому лише 20 років. За стилем гри він нам підходить. Мкомола зростає у професіональному плані, сумлінно відносячись до своїх обов’язків у тренувальному процесі. Сподіваюсть на те, що він зможе прогресувати. Якщо брати його результативні дії та голи в осінній частині чемпіонату, то танзанієць хоч і не так багато відзначився, все ж був корисним для свої команди. Хлопець створює максимальну конкуренцію для гравців під час тренувань, а також виходячи на заміну чи у стартовому складі. Слід враховувати, що Мкомола, як молодий футболіст, що приїхав з іншої країни, потребує певного часу для адаптації. Втім, навіть незважаючи на мовний бар’єр та коронавірус, який його трохи підкосив, він все ж молодець. Я ним задоволений. Між тим уявляю собі, якби хтось із наших молодих футболістів поїхав грати у Танзанію, і як би він там в незвичних умовах повністю загубився.

- До карантинних особливостей – матчів за порожніх трибун "Інгулець" вже призвичаївся?

Гадаю, що до таких вимушених умов пристосувалися всі команди. На жаль, це не найкраще видовище. Футбол без вболівальників – це мертвий футбол. Нехай на стадіоні буде тисяча або півтори тисячі глядачів – і ти вже відчуваєш підтримку, усвідомлюючи, що граєш недаремно – для своїх прихильників. Впевнений, що кожна команда вже скучила за такою атмосферою. Коли зараз вмикаєш телевізор і дивишся матчі різних європейських чемпіонатів річної чи дворічної давнини, коли повні трибуни та неабиякий ажіотаж, то відчуваєш певну ностальгію. Добре, що у карантинний період на багатьох стадіонах Європи вмикають штучний інтершум, який імітує цілу гамму різноманітних емоцій вболівальників. У нас же під час проведення офіційних матчів складається таке враження, що це контрольні ігри під час зборів. Проте будемо сподіватись, що якомога швидше все зміниться на краще. Адже всі розуміють, що ця хвороба прийшла на нашу планету надовго, і нам потрібно буде вчитися з нею боротися і виживати. В Англії, як відомо, вже почалася друга хвиля пандемії - з’явився новий, мутований вірус. До яких меж все це продовжуватиметься, ніхто не знає. Потрібно лише терпіти.

- Футбольні люди у переважній більшості – народ забобонний. Перед початком дебютного сезону в еліті відповідні ритуали мали місце?

- Я не є забобонним. Хоча знаю, що чимало моїх колег вдаються до різних засобів – і до церкви ходять, і ікони використовують, і на поле заходять з "потрібної" ноги. У кожного з них все індивідуально. Хоча дедалі частіше помічаю, що зараз забобонних людей поменшало. Схоже, що все це поступово відходить. У молоді прикмет взагалі немає, хіба що у вигляді данини якійсь моді. Скажімо, побачать, що щось подібне зробить Мессі чи Неймар – і собі це намагаються повторити.

- Де проводитиме "Інгулець" зимові тренувальні збори?

- Збираємось ми 9 січня у себе на базі у Володимировці. А вже 19-го вилітаємо до Туреччини на великий збір, який складатиметься з двох етапів – до 11 лютого. Повертатися до України у проміжку між ними ми не будемо. Це пояснюється тим, що Туреччина зараз знаходиться у червоній зоні. Аби не наражати футболістів на небезпеку під час перебування в аеропорту та проходженні тестів, вирішили весь цей час провести на Середземномор’ї. Таку практику ми вже мали раніше: під час малої паузи між зборами міняємо готель, аби внести різноманіття у побут футболістів. На турецькій землі заплановано шість контрольних матчів, хоча їх може бути й сім. Все залежатиме від того, у якій кількості ми зможемо взяти футболістів на цей збір.

- Чи очікуються кадрові зміни в команді у зимовий період?

- Звичайно. На сьогоднішній день команду залишили двоє футболістів, з якими щодо цього була домовленість – це Богдан Литвяк та Дмитро Фатєєв. Обидва хотіли б мати більше ігрової практики, цим і пояснюється їхній перехід. А щодо придбань, то вони однозначно будуть. На перегляд мають приїхати потенційні новачки – як українці, так і легіонери. Однак їхні прізвища поки що не буду називати. Деякі з них – зокрема, іноземці прибудуть безпосередньо в Туреччину, адже їм легше дістатися туди, ніж їхати через Україну. Якщо нічого не зміниться, то на оглядини чекатимемо 4-5 чоловік на різні позиції. Намагатимемось створити в команді максимальну конкуренцію.