В'ячеслав Грозний: Качараба – дисциплінований і відповідальний, а до Хльобаса потрібен підхід

Початок нового року ознаменувався кількома цікавими переходами футболістів. На минулому тижні головним ньюсмейкером став 26-річний захисник Тарас Качараба, що зробив у чеському футболі перехід із "Слована" (Ліберець) в празьку "Славію" на правах оренди. Слідом за цією новиною українські вболівальники незабаром стали смакувати іншу - підписання ковалівським "Колосом" контракту з 26-річним нападником Дмитром Хльобасом, який до цього грав у чернігівській "Десні".

Поділитися думками з приводу нових кроків своїх старих знайомих кореспондент UA-Футбол попросив В'ячеслава Грозного.

- Так вже склалося, що мало хто згадує тих тренерів, які закладали основи серйозного професійного футболу, - починає свій коментар В'ячеслав Вікторович. - У тому числі і фахівців, що працювали в дитячо-юнацькому футболі. Не завжди відзначають це і журналісти. Всі звертають увагу на того чи іншого футболіста тоді, коли він прийшов у донецький "Шахтар" або київське "Динамо" і грає там в основному складі. У подібних випадках багато хто чомусь вважає, що так і повинно було бути. Насправді в кар'єрі гравця багато дають тренери, які працювали з ним до появи в складі грандів або інших серйозних клубів. До нашої спільної роботи в "Говерлі" Тарас Качараба не грав в клубах Прем'єр-ліги України, виступав лише в юнацькій команді - "Шахтарі-3". Чи був шанс у нього грати в "Шахтарі"? В той момент не було. Пам'ятаєте, якою тоді була донецька команда і які футболісти в ній виступали? Так що "Говерла" для Тараса була ідеальним варіантом, і він правильно зробив, що пішов в цю команду. У ній Качараба отримав той досвід, якого до цього не мав.

Тарас Качараба після матчу проти "Маріуполя", в якому він забив свій єдиний гол в УПЛ. 14 вересня 2014-й

В ту пору він був молодим хлопцем, який отримав мою довіру і можливість грати в складі ужгородців. Крім Тараса Качараби в ньому було і багато інших молодих хлопців, яких я взяв з "Динамо", "Шахтаря" і ще кількох команд. Адже тоді "Говерли" як такої не було, всі футболісти до цього розійшлися. З кожним із запрошених хлопців мені довелося чимало повозитися. Тоді їх ніхто не знав, а деякі з них (наприклад, Буяльський) через час доросли до збірної України. Хто знає, грав би Качараба коли-небудь в основному складі головної команди "Шахтаря" чи ні. Але він трудився, прогресував і на сьогоднішній день домігся права виступати в празької "Славії" - одному з іменитих чеських клубів. Тарас - хлопець сумлінний. У нього хороша техніка, швидкість і гра головою. Він дисциплінований, вихований, з хорошим рівнем культури.

Завжди хочеться, щоб підопічний прогресував, досягав високого рівня. Мені, як і моїм колегам по "Говерлі", приємно, що Качараба перший великий досвід Прем'єр-ліги отримав саме в цьому клубі. І в цьому не тільки заслуга Грозного і всього тренерського штабу, а й лікарів, масажистів, адміністраторів, клубного керівництва. Цей факт залишиться в історії, адже саме з ужгородської команди Тарас почав сходження по сходинках своєї кар'єри. Важливо, щоб він, як й інші футболісти, про це пам'ятали. Як і про тренерів резервної команди "Шахтаря", як і про тренера юнацької збірної України Олександра Петракова. Що б хто не говорив, а шанс від будь-якого тренера отримували всі молоді хлопці. Інша справа, що одні з однолітків Качараби зуміли ним скористатися і себе реалізувати, а інші - ні.

Тарас дуже хотів грати, і дуже старанно працював. Чи все у нього відразу виходило? Ні, звичайно ж. У жодного гравця відразу нічого не виходить, адже це дорослий футбол. Знаєте, у мене жорсткі вимоги до захисників: вони не повинні програвати єдиноборства "один в один". Від них повинен йти перший пас, вони повинні страхувати партнерів. На жаль, сьогодні в світі дуже мало класних захисників рівня ван Дейка. Тому в кожній грі гравці оборони припускаються багато помилок, іноді навіть забиваючи м'ячі у власні ворота. Надто вже велика відповідальність лежить на представниках цього амплуа. Качараба - дуже відповідальний хлопець, і з приводу будь-якої своєї невдалої дії в "Говерлі" він переживав. Мені здається, що Тарас потім все це для себе розбирав, аналізував.

В ужгородській команді я використовував Качарабу не тільки на позиції центрального захисника, але і крайнього. Я для себе міркував, що і при схемі в три центральні захисники він теж зможе грати. Мені важливо, щоб футболіст отримував універсальні навички. Я розумів, що для більшості гравців "Говерли" виступ у складі цієї команди лише етапний момент, адже вони належали різним клубом і грали в Ужгороді в оренді.

Радий, що багато хлопців виросли і пройшли хороший шлях у футболі. Приємно, що і Качараба зростає і прогресує. Можу йому побажати, щоб так було і надалі. "Славія", як й інший празький гранд - "Спарта", великі клуби. У кожного тренера різні вимоги, і природно, що потрібно їм відповідати. Думаю, що у Тараса в "Славії" має все вийти як слід, адже, як я вже сказав вище, він дуже дисциплінований і відповідальний хлопець.

Дмитро Хльобас забив свій перший гол в УПЛ саме в складі "Говерли" - 3-го квітня 2015-го року у ворота "Олімпіка". В тому ж сезоні він відзначився ще три рази, зокрема, оформив дубль у грі з "Шахтарем". Станом на січень 2020-го на його рахунку 31 гол в 112-ти матчах вищого дивізіону Чемпіонату України

Серед тих, хто грав в бутність мою головним тренером "Говерли", крім Качараби був ще один футболіст - який перейшов на днях у "Колос" - Дмитро Хльобас. Він хороший нападаючий - гострий, забивний. Дуже важливо знайти підхід до нього, навчитися його «обслуговувати». Справа в тому, що гравці лінії нападу самі по собі трохи егоїсти. Іноді вони б'ють по воротах, коли потрібно віддати м'яч партнерові, що перебуває в більш вигідній ситуації. Хльобас саме з такої категорії футболістів. Але разом з тим зазначу: завдяки тому, що він багато бив (в тому числі і на юнацькому рівні), він багато забивав. Якщо правильно використовувати Дмитра, показуючи, як грають найкращі нападники світу, які вміють в залежності від ситуації як пробивати, так і віддавати, то він буде ще кориснішим. Хоча сам по собі Хльобас гравець не жадібний - просто він агресивно націлений на ворота. Це його вміння повинно допомогти "Колосу".