У перемозі Львова над Шахтарем немає випадковості. Про що говорити після 18 туру УПЛ

"Інгулець" завдання на сезон виконав

"Десна", "Олімпік", "Маріуполь", "Львів", "Рух" і "Минай" в 2021 році набрали менше очок, ніж "Інгулець". Не можна сказати, що петровці зробили ривок, тому що на тлі "Дніпра-1" це виглядає більше, як ривочок. Однак прогрес очевидний не тільки з точки зору кількості набраних очок, а й місця в таблиці, а також перспектив.

"Козаки" одні з перших з групи аутсайдерів практично забезпечили собі збереження місця в дивізіоні. Звичайно, феєрична перемога "Львова" в Харкові трохи сплутала карти, але загальна картина нині така, що розігрувати між собою єдине вакантне місце, щоб під оплески натовпу відправитися в Першу лігу, будуть "Минай", який забув, як забивати, "Рух", який не вміє знаходити стабільний склад та "Олімпік", який просто не вміє не програвати.

Ще один плюс на користь світлих перспектив "Інгульця" - склад команди. Він не краще, ніж у конкурентів, але петровці на тлі інших аутсайдерів взимку постаралися провести ту саму точкову роботу, яка їх підсилить. Плюс травмовані: Лупашко, Павлов, Шуст, Янаков однозначно додадуть команді варіативності.

До речі, про варіативність. Зрозуміло, що це перший сезон клубу в УПЛ. Але гра в кожному матчі від оборони вже приїлася. В атаці сценарій один: закид на Сітчінаву в надії, що Ніка зачепиться. Інших варіантів немає. Олександр Риженко

У перемозі "Львова" над "Шахтарем" немає випадковості

У день, коли андердог обігрує чинного чемпіона України, багато хто може говорити про те, що аутсайдеру - просто пощастило, фаворит тиснув всю гру, поки суперник пару раз вибіг в контру і зміг забити. Такі випадки дійсно траплялися в футбольної історії, але гра "Львів" - "Шахтар" - це трохи інший репертуар. Анатолій Безсмертний ідеально підготував свою команду, змусивши на час замовкнути всіх хейтерів, які були незадоволені звільненням Віталія Шумського. Перемога над "Шахтарем" увійде в історію "синьо-золотих", зробивши Безсмертного - безсмертним для клубу.

"Львів" більшу частину часу відіграв в обороні, але незважаючи на це, на свої голи він награв. Не можна сказати, що хоча б одне взяття воріт було випадковим або необдуманим. Перший гол - наслідок класної контратаки, другий - якісна передача з глибини, хороша гра Нича проти Вітао, третій - помилка Матвієнка та чистий пенальті. І це не рахуючи ще двох моментів Назарія в першому і другому таймі, які могли призвести до голу. Так, "Шахтар" кілька разів відверто пробачив, а удар Мораеса по порожніх вище увійде в нарізку найсмішніших моментів сезону, але це не скасовує того факту, що "Львів" був готовий краще за суперника і грамотно покарав за помилки в обороні. І чи можна говорити про якусь випадковість, коли одна з команд тричі за гру виходила вперед?

У боротьбі за виживання, будь-яке набране очко для львів'ян може стати рятівним, але перемога над "Шахтарем" важлива ще й психологічно. Впевненість відчують не тільки гравці, але і головний тренер, у якого попереду ще й міжнародна пауза, під час якої можна сильніше зростися з командою. Ми недавно поховали "Львів". У неділю вони знову повернулися до життя. Георгій Грошев

Читайте такожСимволічна збірна 19-го туру УПЛ за версією UA-Футбол

"Минай" - головний претендент на звання найгіршої команди УПЛ

Після гри з "Маріуполем" Михайло Кополовець заявив, що кредит довіри керівництва до Василя Кобіна не вичерпався. Та ще й озвучив причину за якої "Минай" набрав навесні не так багато очок, як хотілося – вся справа у тому, що з різних причин випадали захисники. Цікаве пояснення вкрай слабкій грі закарпатців в… атаці. В першому таймі в Маріуполі був період, коли гості на добрих хвилин 15 закрили господарів на їх половині полі, але перший удар у рамку воріт азовців, який при цьому не склав особливих труднощів для воротаря, стався перед самим фінальним свистком.

На контрасті наступного дня "Львів", який до слова, обіграв "Минай" на його полі, терзав захист "Шахтаря" і в підсумку виграв, забивши три м’ячі. Звісно, є ще "Рух", який так само беззубо програв "Динамо". Але при цьому в активі львів’ян у другому колі ефектна перемога над "Колосом" та цілком достойна нічийна гра з "Ворсклою". Ще кілька турів тому ми віддавали "почесне" звання головного аутсайдера чемпіонату "Львову", нині ж є переконання, що саме "Минай" буде тим невдахою, який залишить еліту за підсумками сезону. Сергій Швець

Чи потрібен нинішній Альюн нинішній "Ворсклі"?

Розгром "Олімпіка" не повинен замилювати очі фанатам полтавської команди - "зелено-білі" зробили для перемоги мінімум, але завдяки поганим кондиціям опонента, забивали голи з нічого, що і підтверджує показник xG. Ми не критикуємо "Ворсклу", просто констатуємо факт - проти серйозніших команд Полтаві так просто не буде.

Так як говорити про сам матч особливого сенсу немає, давайте зупинимося на персоналії. А саме, обговоримо Альюна Ндіайе, який в грі проти "Олімпіка" залишився на лаві запасних. Ніяких сумнівів в тому, що талановитий центрбек заслужив такого ставлення немає. Він провалив уже кілька матчів в 2021-му році, не планує продовжувати контракт, знаходиться не в найкращій формі і просто готується до переїзду в інший клуб. Виникає логічне запитання - а чи потрібен Альюн "Ворсклі" в принципі?

Він дійсно класно виступав протягом минулого року, але зараз від гравця шкоди куди більше, ніж користі. Ніхто не сперечається, француз може взяти гру на себе, видати класну діагональ на 40 метрів, але перед цим тричі зробити неточний пас, двічі обрізатися, порушити правила і заробити жовту картку. Без Ндіайе Максимову, ймовірно, доведеться використовувати схему з чотирма захисниками, але це куди більш оптимальний варіант, ніж ставити в старті невмотивованого Альюна, який не пов'язує свого майбутнього з "Ворсклою". Або ж він одумається? Георгій Грошев

"Рух" не їхав до Києва за очками

Можливо, Григорій Петрович і Іван Зенонович образяться на таке жорстке твердження, але матч на "Олімпійському" не показав, що львів'яни хотіли забивати. Середня відстань при ударах по воротах Бущана була 30 метрів, а всього в сторону рамки киян "жовто-чорні" цілилися двічі. Навіщо тоді їхали в столицю? Стати прямими учасниками збільшення відриву між першим і другим місцем таблиці?

Ми вже десятки разів говорили і зараз скажемо ще раз. Навіщо "Рух" використовує стільки гравців і від матчу до матчу ротується складу? Навіщо протягом поточного розіграшу УПЛ задіяли вже 39 гравців? Навмання відкрив статистику чотирьох клубів: "Зорі", "Шахтаря", "Інгульця" і "Львова". Тільки у останніх перевалило за позначку в 30 футболістів, але не забуваємо, що клуб по ходу сезону прийняв вже третій тренер. У пошуках чого знаходиться коуч?

"Рух" однозначно не найгірша команда Прем'єр-ліги. Але однозначно сама нелогічна. Найстабільніший в клубі - це рішення керівництва довіряти нинішньому тренеру. Інакше пояснити нинішнє останнє місце просто неможливо. Олександр Риженко

Поразка "Колосу" - наочний приклад неготовності "Зорі" до боротьби за срібло

Початок хотілося б присвятити ковалівській команді і особисто Руслану Костишину, який, як нам здалося, начисто переграв Віктора Скрипника. Наставник був готовий до битви з третьою силою УПЛ, вибравши схему з п'ятьма захисниками і потужним центром поля. В обороні "Колос" діяв практично ідеально, не дозволивши "Зорі" поставити в глухий кут Євгена Волинця. Так, були підходи до штрафної, але біля володінь суперника луганці нагадували донецький "Шахтар", у якого просто немає ідей, як зламувати оборону. Крім цього, "Колос" непогано виглядав попереду і найбільш небезпечні моменти були створені саме хлопцями Костишина. Браво, заслужена вікторія.

Що стосується "Зорі", то команда Скрипника програла другий матч поспіль. І якщо після гри з “Динамо” багато хто схилив голову, промовивши: "Ну, це лідер", то після фіаско в Ковалівці настрій у вболівальників був куди сумніший. Луганці не скористалися осічкою "Шахтаря", не зміцнилися на третьому рядку, ближче підпустивши до себе конкурентів. Про це ми і говорили раніше, що не дивлячись на відрізки симпатичної гри, "Зоря" не виглядає командою, здатною боротися за друге місце. За ресурсами вони програють грандам і заповнити цю прогалину у команди Скрипника може вийти лише завдяки стабільності. Якої, на превеликий жаль, немає. І срібла теж не буде. Георгій Грошев

"Олімпік", ау!

Клуб Владислава Гельзіна один раз в історії грав у єврокубках. Було це в сезоні 2017/18, коли український футбол навчався жити за мінімальні кошти, в той час як у донеччан все було відносно стабільно (але на їх рівні). З тих пір ідея повернутися в Лігу Європи не дає спокою босові донеччан. Але якщо чесно, ця ідея дуже наївна, тому що навіть якщо "Олімпік" буде виступати на своєму піку, є більш фінансово і кадрово стабільні претенденти на міжнародні турніри.

Під час зимової паузи клуб потрапив в пастку імені Шахаба, яка наслідками відгукується і в кінці березня, ще й в квітні ми про це будемо згадувати. Безумовний лідер команди взяв участь практично в половині голів "Олімпіка" в поточному сезоні, після чого висловив бажання покинути клуб. Після довгих переговорів відправили його в "Зорю", начебто навіть на цьому трансфері щось заробили, але це вилилося в втрату результату. Винним в цьому призначили головного тренера Ігоря Климовського.

Кому пішла на користь зміна наставника, якщо у клубу просто нікому забивати? З початку календарного року донеччани тільки двічі відзначилися в воротах опонентів - це найгірший показник в лізі. Плюс (точніше мінус) тринадцять пропущених - стільки ж у "Львова", але підопічні Шумського та Безсмертного вже забили практично в два рази більше, ніж за всю осінь.

Так команда, яка хотіла боротися за єврокубки, стала претендентом на виліт. Можливо, за міжнародну паузу Юрій Калітвінцев зможе внести структурні зміни, які допоможуть хоча б відірватися від аутсайдерів, але поки "Олімпік" нагадує "Карпати" зразка 2004 року: подавали заявку на участь в Кубку Інтертото (в той час був такий міні-єврокубок) , але замість міжнародних турнірів за підсумками сезону вилетіли до першої ліги. Олександр Риженко

Фото - УПЛ, ФК Ворскла, Олександр Приходько, ФК Олімпік