Можливо, зараз ідеальний час для відходу Луческу. Про що говорити після матчу Шахтар - Динамо

Мірча Луческу: можливо, зараз ідеальний час для відходу?

На запитання про те, чому не було емоцій, Мірча Луческу відповів багатозначно: "Мені важко". Понурий вигляд румунського тренера наштовхував на думки, що, ймовірно, Луческу дійсно втомився. Не конкретно у цьому поєдинку, а загалом.

А тут дуже гарна нагода піти на хвилі успіху. "Динамо", безсумнівно, стане чемпіоном України й це буде перший серйозний тренерський успіх Мірчі Луческу після його відходу з "Шахтаря". З "Зеніту" та збірної Туреччини він йшов не як переможець, звільнення з "Шахтаря" також залишило у душі румунського дідуся роз'ятрені рани. А зараз він тріумфатор. Не завуальовано довів своєму колишньому роботодавцеві, що "Луческу ще може дати щось нове".

Не піти зараз – значить, тягнути цю команду на собі ще кілька років, доводити її до того стану, коли можна буде домінувати у чемпіонаті безальтернативно (як свого часу "Шахтар"). А чи потрібно це Луческу? Чи не досить буде того факту, що саме йому вдалося перервати п'ятирічну гегемонію "Шахтаря" в українському футболі?!

Якщо Мірча Луческу піде в кінці сезону, то цьому можна буде знайти адекватне пояснення. Ігор Семйон

"Шахтар", де твої лідери?

Перше. Зізнаюся, що до гри автор виділяв "Шахтар" в якості фаворита "Класичного" і навіть написав про це в окремому матеріалі. Каюсь, "гірники" підвели практично по кожному із запропонованих пунктів - не було ні боротьби, ні бажання, ні виграного центру поля. Ні-чо-го. Навіть Манор Соломон, на якого покладалися найбільші надії, був не схожий на самого себе зразка останніх ігор. І це попри те, що саме він створив головний момент "Шахтаря" в матчі, вдаривши над поперечкою воріт Бущана.

Можна виділити багато проблем, шукати причину і шляхи вирішення, але найбільше розчарування в даному матчі - лідер на полі, якого у "Шахтаря" просто не було. Формально, капітаном в протоколі значився Тарас Степаненко, однак ніякого бажання і звичайної зарядженості на гру у нього не спостерігалося. Це був не той Степаненко, якого багато хто звик бачити і якого багато хто полюбив. Але проблема не тільки в ньому. В атаці не було нікого, хто б спробував зважитися на нестандартний хід, зробив би спробу завдавати удар здалеку, захотів пройти скопом кількох суперників. Були надії на Манора та Тете, але вони розчинилися. Досвідчені Марлос і Мораес в принципі вже не готові грати, як в минулі роки, а Патрік пропустив матч через травму.

Після гри екс-форвард "Шахтаря" Олексій Бєлік сказав, що у команди немає колишнього характеру. Так, це правда. Протягом матчу було відчуття, що у всіх гравців "гірників" очі були порожні і ніяка перемога в ключовій грі сезону їм не потрібна. Важко пригадати більш байдужий колектив за n-ну кількість років. Георгій Грошев

При Луческу стала прогресувати вся команда

Сама по собі перемога "Динамо" над "Шахтарем" вийшла до пари всій грі киян в поточному сезоні - по рахунку, надійно в обороні, скупо в нападі. Цікавіше інше: Циганков, Вербіч, Сидорчук та Шапаренко з різних причин не вийшли в старті, але впливу на гру це не зробило зовсім ніякого. Резервісти "Динамо" за час роботи з Мірчею Луческу неймовірно зросли.

Перш за все, хвалимо Олександра Андрієвського - він і вирішальний пенальті заробив, і в цілому грав дуже сміливо - перехоплював на чужій половині, тягнув м'яч, загравав фланги. Знову сильно виглядав Олександр Караваєв, в чиї здібності закрити фланг нападу в Києві ніхто не вірив, а він зміг. Карлос Де Пена у Луческу доріс до гравця старту; Забарний і Попов без розкачки стали найстабільнішою парою центрбеків в країні.

Якщо говорити про головні підсумки першого сезону Луческу в Києві, то, напевно, це вони і є. При румунському фахівцеві в "Динамо" прогресує вся команда відразу; з'явилася боєздатна група з 15-17 гравців, здатних однаково ефективно здобувати результат. У "Шахтаря" такої немає і близько, Каштру свою домашню роботу завалив, і тому трофей відправиться до Києва. Роман Синчук

Не яскраво зіграли обидві команди, але Луческу, на відміну від Каштру, розумів, що робить

Повільний футбол, обмаль гольових моментів, мало емоцій – загалом нудний матч. Глядацькі апетити не задовольнила жодна з команд, проте це не означає, що тренери не знали, що роблять.

Точніше, мова про одного тренера – тренера-переможця. Мірча Луческу добре розумів, що і як варто робити у цьому матчі. Через дискваліфікацію не міг грати Сергій Сидорчук, але відсутність свого лідера тренер "Динамо" вирішив не компенсувати, а замаскувати. Тобто, не просто замінив Сидорчука за позицією, а змінив усю центральну вісь. У старті не вийшов Шапаренко, а поруч з Андрієвським діяв Володимир Шепелєв.

Під час матчу впадало в очі, що "Динамо" має перевагу в центрі поля, що Мірча Луческу вгадав зі стартовим складом. А після гри румун пояснив: "Пара Андрієвський і Шепелєв грала дуже добре в Барселоні, плюс Буяльський. Вони створювали баланс". Ось чудовий приклад того, як тренер контролює команду навіть під час непоказових матчів.

А тепер назвіть хоча б одне вдале тактичне рішення Луїша Каштру… Ігор Семйон

Розгром в першому колі виявився збігом обставин

Донецький "Шахтар" в цьому сезоні не штовхав лише ледачий. У головних захисників "оранжево-чорних", більша частина з яких сидить на всім відомих телевізійних каналах, завжди було кілька відмовок. Одна з них - "розгром "Динамо" в першому колі". Так, рахунок 0:3 дійсно запам'ятовується, однак гра в суботу дала зрозуміти, що все це стало швидше збігом обставин, ніж показником переваги "гірників".

У тому матчі команда Каштру повела в рахунку завдяки досить швидкому голу, який прийшов після явної помилки молодого Нещерета, а далі Київ нічого особливого запропонувати не зумів, пропустивши ще двічі до кінця матчу. Не забуваємо, що тоді на столичний клуб напав коронавірус, який забрав у Луческу частина ресурсу. Коли ж в цю суботу обидва гранди грали вже в приблизно однакових умовах, рахунок був, як то кажуть, на табло.

У Каштру не було плану Б. Більш того, не до кінця був зрозумілий навіть план А, який допоміг би "Шахтарю" виграти матч. Уже після того, як київський клуб відкрив рахунок, глядачі не побачили жодного моменту біля воріт Бущана або хоча б удару в сторону воріт опонента. Питання, внаслідок чого португальський фахівець планував перемагати в головному матчі сезону? Знову завдяки двом рикошетам та помилкам голкіпера? Або внаслідок того, що Марлос, Соломон та інші будуть бігти туди, не знаю куди, щоб зробити те, чого їм навіть не пояснили? Черговий матч, який пройшов під девізом: "Або хтось щось придумає, або програємо". Одним словом, порожнеча. Тренерська порожнеча. Кажуть, що справжні офіцери після ганьби стріляються. Порядні тренери після таких матчів зазвичай подають у відставку. Георгій Грошев

Монзуль відсудила добре, але було б краще, якби цей матч судила не вона

До арбітрині матчу Катерини Монзуль вагомі претензії можуть бути хіба що в заангажованих експертів чи журналістів. Якщо копати глибоко, то виникають запитання щодо жовтої карточки Миколи Матвієнка, проте на хід гри та підсумковий результат попередження, отримане захисником "Шахтаря", не вплинуло. Монзуль відсудила добре. Питання в іншому: невже ніхто, крім неї, не міг судити цей матч?

Романова також не пропонувати… Ці два арбітри "розділили" між собою п'ять останніх матчів між "Динамо" та "Шахтарем". Так бути не повинно, особливо в умовах, коли Комітет арбітрів УАФ декларує зміну поколінь в суддівському корпусі. Непогано впродовж сезону проявляють себе Шандор та Кривушкін, найкращими в тих чи інших турах ставали Бондаренко та Деревінський. Але топ-матчі судять одні й ті ж люди…

Звісно, можна говорити про те, що такі матчі – не час для експериментів. Але ж з турнірної точки зору протистояння "Шахтаря" та "Динамо" не мало високої ваги (нічого б не змінилося, навіть якби кияни програли). Тож це була ідеальна нагода бойового хрещення для когось з молодих рефері. Але ні…

Якщо куратори українського арбітражу боялися зіпсувати цей матч "непопулярним" призначенням, тоді не повинні обманювати себе та громадськість: ніякого процесу омолодження та зміни поколінь не відбувається, а покладатися можна лише на кількох "обраних" рефері. Ігор Семйон

Фото - Олександр Приходько