Прагматизм переможе, або Низи не хочуть жити по-старому. Акценти глядача на іграх 22-го туру УПЛ

Відмінні риси минулого туру - фактичне визначення чемпіона, ущільнення групи учасників "бронзової" гонки і синхронний набір очок усіма без винятку аутсайдерами (а їх у нас в достатку).

Говорячи про останніх, хтось згадує теорію змови (а точніше договору), а дехто - гру "на контору". Відповім так - і тим, і іншим: якщо ви настільки обізнані про засилля настільки потворних явищ в нашому футболі, навіщо ви його взагалі дивитеся? Чи не дивитеся, а лише хвалитесь тут своєю обізнаністю?

Особисто у мене інші цілі: я дивлюся гру, а не видивляюсь в ній каверзи, і не виявляю підводні течії. Я - глядач, яких безліч і які, спрощено кажучи, стежать за переміщенням м'яча по полю. Так, і вони чують ваші інсинуації та плітки. Іноді навіть вірять їм. Але первинна для них гра - події на полі - і самі вони не шукають в ній підвохів.

А тур видався вельми насиченим і неоднозначним. Строкатим і, я б навіть сказав, контрастним.

• Шахтар - Динамо 0:1
• Ворскла - Зоря 4:2
• Минай - Десна 3:1
• Колос - Дніпро 1:1
• Львів - Олександрія 3:1
• Маріуполь - Олімпік 1:1
• Інгулець - Рух 0:0

Видовищність. По-справжньому глядабельними були два матчі. Найкращий, без варіантів, відбувся в Полтаві: чортова дюжина небезпечних моментів (з десяток вельми пристойних), і, в середньому, кожен другий завершувався взяттям воріт. Цілком привабливе дійство ми побачили і в Маріуполі Харкові (спецом для тих, хто пильнує). Хіба що другий тайм був спокінішим.

У Ковалівці була типова гра добротного середнього рівня. Мабуть, все-таки трохи вище середнього. У Львові та Ужгороді, в принципі, те ж саме. Різниця в тому, що тут в сітку воріт залітало все або майже все, що вдавалося створити.

Найнудніше гралося фактично на двох полюсах турнірної таблиці. У Кропивницькому було на що подивитися лише до перерви. Як і в Києві, де сталося всього два епізоди, що варті уваги: промах Соломона на 3-й хвилині і переможний гол з пенальті за півгодини. Після чого можна було милуватися рахунком на табло аж до фінального свистка.

Таке собі скромна чарівність прагматизму. І однозначно найгірший поєдинок туру. У дужках - він же центральний. На мій погляд, коли так грають між собою дві найкращі команди країни, нічого приємного нашому футболу це не обіцяє. Грядущий чемпіон півтори години ховався за бруствером, ведучи незримий бій з тінню "Шахтаря". Гарні були обидва, нічого не скажеш.

Інтрига. У більшості матчів все вирішилося, по суті, ще в першому таймі. Швидше за всіх розібралася "Ворскла": коли Кулач подвоїв рахунок на 24-й хвилині, стало ясно, що "Зорю" вона вже не відпустить. Через дев'ять хвилин той же Кулач остаточно в цьому переконав.

Пенальті у ворота "Інгульця", не реалізований Климчуком на 32-й хвилині, підвів жирну риску під гольовими моментами в Кропивницькому. Цілком можливо, що так "Рух" втратив перемогу. Аналогічний випадок був у Києві. З тією різницею, що хвилиною пізніше, і де Пена свій 11-метровий забив. І "Динамо" перемогу над "Шахтарем" не упустило. Але завіса таки-звалилася.

Другий гол Нурієва на 39-й хвилині в Ужгороді фактично означав капітуляцію "Десни": єдиний після цього реальний шанс гостей "Миная" втілився в гол престижу вже після 3:0.

"Олександрія" огризалася до початку другого тайму - на 55-й хвилині Нич забив третій гол "Львова". Далі вже ніхто нікуди не йшов ...

І лише двічі інтрига дожила майже до фінального свистка. "Маріуполь", мабуть, міг вирвати перемогу на 89-й хвилині: сейв "олімпійця" Кічака після удару Меліченка. Ну і, нарешті, "Дніпро" був близький до того, щоб взяти три очки вже в компенсований час: "Колос" виручив Волинець, який парирував удар Чуже.

Логіка. Давно банальне і набридле "не шукайте логіку у футболі" стало девізом цього туру. Не пригадаю, щоб відсоток закономірності результатів (виходячи з пропорції моментів) був настільки низький. Почнемо з того, що жоден рахунок в семи матчах я б впевнено не назвав логічним. Такого точно не було ніколи.

Вважаю, що підсумкова перевага "Ворскли" над "Зорею" могла б відобразитись перевагою в один м'яч. Скажімо, 2:1. Але реалізація, братці, реалізація! Таким же чином, "Львів" і "Минай" "награли" скоріше на мінімальні 1:0 - з "Олександрією" та "Десною" відповідно.

У всіх трьох випадках, коли була зафіксована нічия, одна з команд цілком законно могла б розраховувати на перемогу. "Олімпік" над "Маріуполем" - з умовним рахунком 2:1. "Рух" і "Колос" над "Інгульцем" і "Дніпром" відповідно - з рахунком 1:0. "Олімпік" і "Рух" своє не забили, "Колос" пропустив в одному з усього двох (а це мало, в ідеалі) епізодах імені Чуже.

Ну і в поєдинку лідерів, що ганьбить ту, зрозуміло, абсолютно логічним результатом була б нульова нічия.

Суддівство. Більше за всіх постраждав "Рух". Не зарахований вже в дебюті матчу гол Білого кожен з нас може на власні очі спостерігати в відеоповторах: м'яч повністю перетнув лінію воріт "Інгульця". Вкотре відгукнулося вибіркове застосування ВАРу. Цілком можливо, що львів'яни недорахувалися двох очок ще й тому.

В середині другого тайму, за рахунку 1:1, "Колос" міг і повинен був залишитися в меншості після фолу Петрова на Чуже. Інша справа - як би "Дніпро" розпорядився своєю перевагою. "На камері чиста червона" - прорік колега (по блогу) Юстас. І ВАР тут, до слова як би працював. Бачиш ВАРю? І я не бачу. А вона є.

Коментатор матчу висловив припущення, що пасивність рефері була пов'язана з тим, що захист "Колоса" в цілому, нібито, зупинився - тому що повинен був зупинитися "Дніпро": далеко позаду залишився лежати його гравець, який страждав від болю . Ну і арбітр, мовляв, тому пошкодував. Занадто складна і незрозуміла конструкція, як на мене. А по букві закону - вилучення.

Також існує ймовірність, що "незаконно" був забитий третій доленосний гол "Львова": в зародку атаки накладка у Альваро. Слово Юстасу: "Скоріше так, ніж ні. Мабуть, небезпечно зіграв в будь-якому випадку. Чи був контакт - по цим повторам сказати неможливо. Зазначу невдалу позицію арбітра: в трьох метрах від моменту, але дивиться в спину".

В іншому, судді відпрацювали більш-менш стерпно. Так що, за великим рахунком, тур пройшов без великих скандалів.

Везіння. Найбільше користі від примх Фортуни мав той же "Львів". Другий гол у ворота "Олександрії", що вивів львів'ян вперед, фактично на рахунку її кіпера Білика, який власноруч закинув м'яч за лінію воріт. Неслабо звезли, чи не так?

"Маріуполь" здорово виручила поперечина воріт, в яку влучив Пасіч з "Олімпіка", незадовго до свистка на перерву, за рахунку 1:1. Така ж ситуація, і за такого ж рахунку, мала місце бути і в Ковалівці. Тут різниця в тому, що справа була ближче до середини тайму, і в поперечину м'яч перевів воротар "Дніпра" Юрчук.

На тлі вищеописаних епізодів автогол полтавця Тілля на 79-й хвилині, за рахунку 4:0 на користь його команди, безнадійно тьмяніє. Навряд чи "Зорі" стало легше навіть після другого м'яча, забитого перед самим фінальним свистком. Це був горезвісний запізнілий "Боржомі" ...

Особистості. Я б виділив, в першу чергу двох гравців "Ворскли". Спочатку - Степанюка, і лише потім - автора хет-трику Кулача. Далі йдуть "олімпійці": Тейшейра, і відразу за ним Нкенг. Ну а вслід їм простує ціла група товаришів: полтавець Скляр, Ернест і Альваро зі "Львова", Ахмед-заде і Нурієв з "Миная".

Максимум залікових сейвів нарахував у воротаря "Зорі" Васіля, який пропустив чотири голи. Юрчук з "Дніпра" рятував свої ворота не набагато рідше, а пропустив лише один раз. Як то кажуть, йому і карти в руки. Запам'ятався також маріуполець Кудрик.

Симпатії. Звичайно ж, поза конкуренцією у мене буде "Ворскла", яка порадувала атакуючої грою найбільше. Другий, однозначно, "Олімпік" - коли добре, тоді добре. Приємне враження залишила команда Калитвинцева. Ну а третя, парадоксально, але "Зоря". Вона грала для глядача побільше всіх інших, які досягли кращого результату.

Розчарували, природно, лідери - обидва-два. Одні зосереджено займалися сумним здобиттям очок, а інші проявили повну ігрову імпотенцію, будучи не в змозі їм в цьому перешкодити. Ось прямо бачу цю архітектурну споруду з гаслом на даху аршинними літерами: "Прагматизм переможе!".

Відповідними виглядав хіба що "Інгулець". Або скоріше навіть вони - під стать "Інгульцю".

Таблиця. "Динамо" - чемпіон. З чим неодмінно вітаю його уболівальників. Мавр (або як ви говорите: "циган"?) зробив свою справу, і мавр не збирається йти. Луческу вичавив максимум з цього набору гравців. Але якщо клубу далі доведеться задовольнятися принципом Філеаса Фогга: "Використовуй те, що під рукою, і не шукай собі інше", це залишиться його стелею.

Кваліфікація Ліги чемпіонів нікуди не дінеться від "Шахтаря". Але з ним діється дивне і недобре. Саме цієї весни, і саме на рівні клубу. Хоча і всередині команди, дуже схоже, не все гаразд. В одному я абсолютно впевнений: Каштру - черговий козел відпущення, принесений в жертву на електричному стільці, іменованому тренерською лавкою. Справа не в ньому.

Цікаве починається нижче. Невдачами "Зорі" і "Десни" сповна скористалася "Ворскла". Як і раніше поблизу від них треться "Колос". Тепер вже ясно як день, що "бронзу" і путівки в Європу розіграють ці четверо.

"Олександрія", "Дніпро" і, мабуть, все-таки "Маріуполь" представляють собою безтурботний острівець посеред таблиці, якому вже не загрожують шторми і катаклізми боротьби за що-небудь. Тому чемпіонат вони будуть просто догравати, і питання лише в тому, чи знайдеться у них хоч якась мотивація в останніх чотирьох турах.

"Чудова" п'ятірка на "південному" полюсі скучковалась в радіусі трьох очок, читай: однієї перемоги. Причому, який очолює її "Інгулець" провів більше всіх матчів і ой як не застрахований від аутсайдерської суми і першолігової в'язниці. До слова, на мій глядацький погляд, саме ця команда найменше відповідає статусу УПЛ. Своєю убогою, для глядача, грою.

Але, доживемо - побачимо. У всякому разі, це цікаво. Шкода лише, як правило, видовищність йде на другий план, коли йде боротьба за виживання. Хто кого витіснить ліктями і ще там чим доведеться. Одне ясно: низи не хочуть жити по-старому - вечір перестав бути томним.

Анонси. Центральним матчем туру вимальовується протистояння "Колоса" і "Ворскли". Як символ боротьби за Європу.

Чекаю яскравої гри від "Зорі" з "Олімпіком", які показали її в минулому турі. У кожного свої завдання, але, крім них, обидві команди таки грають в футбол.

Третя пара, без домішки турнірного "баласту" - "Львів" і "Десна". А що, досить цікаво. Принаймні, мені.

В інших іграх або хтось явно сильніший; або чітко видно, чия мотивація вища; або обом можна розслабитися.

А шо робити? Будемо дивитися.