Герой футбольного дня. Мірча Луческу

Одразу після перемоги "Динамо" над "Шахтарем" у 22-у турі УПЛ на нашому сайті була розтиражована думка про те, що нинішня ситуація – ідеальна нагода для Мірчі Луческу, аби піти. Це не спроба зловити хайп, не заклик до відставки, не прояв заздрощів чи таке інше. Це одна з думок, що надиктована логікою ситуації.

Згадаймо, під яким соусом подавалася новина про прихід Мірчі Луческу в "Динамо". Йшлося про те, що румун приходить до Києва не лише задля того, аби втамувати професійну спрагу, а й задля сатисфакції. Він хотів довести босам "Шахтаря", що ті вчинили неправильно, звільнивши його у 2016-у, а потім двічі відмовивши Луческу у поверненні. Крім того, у Мірчі Луческу залишилися неприємні почуття після періодів роботи у "Зеніті" та збірній Туреччини. З обох місць він йшов не як переможець.

І ось перший сезон у "Динамо". Перемога у Суперкубку України та виграш у домінантному стилі чемпіонату. Раніше недосяжна для "Динамо" група Ліги чемпіонів, плей-офф Ліги Європи. Фінал Кубка України з непоганими шансами на золотий хет-трик. Чи є впевненість, що у найближчі роки "Динамо" ще раз зможе підкорити таку висоту?

Видається, що киянам й далі доведеться рухатися дистанцією з тим складом, який є зараз. Тобто, з нападником рівня Артема Бесєдіна, у порівнянні з яким навіть Луїс Адріано та Брандао, котрих чимало критикували за їхній рівень гри у "Шахтарі", – боги футболу. У "Динамо" чимало молоді, а їй властива нестабільність та пониження рівня після стрімкого злету. Нарешті, важко віриться у те, що таким слабким, як цього сезону, надалі буде "Шахтар". Тож кращої нагоди піти переможцем не буде.

Кажуть, що ідеальний тренерський цикл в одній команді – чотири-п'ять років. Далі колектив та його керівник вигоряють, а перші роки зазвичай йдуть на притирання та адаптацію. Але Мірча Луческу одразу порушив цей алгоритм, показавши, що кваліфікованому тренерові не завжди потрібен тривалий час для досягнення мети. Іноді просто потрібно розчистити завали. В контексті особистих амбіцій це працює ідеально, але чи працюватиме в умовах високих вимог від керівництва? Журналісти ще не встигли як слід оформити протокол чемпіонського матчу "Динамо" з "Інгульцем", а Ігор Суркіс уже роздавав інтерв'ю, заявляючи, що пора б уже його команді замахнутися на щось у Європі. Чуєте, у Європі – хоча ще навіть двох років не пройшло з часів ганьби імені "Лугано" та "Мальме". У мріях Суркіса "Динамо" здатне підвищувати планку й надалі, але сам Луческу зі своїм багатим досвідом не може не розуміти, що максимум з можливого – це втримати команду на тій висоті, яка є зараз.

Власне, в цьому й зберігається мотивація для Мірчі Луческу. Адже втриматися на вершині, як відомо, важче, аніж здійнятися на неї. Будучи людиною азартною та вічно голодною до перемог, румун прагне забрати й Кубок України, а потім показати, що його успіх не був випадковим. Що перемоги "Динамо" – це його заслуга, а не поблажки від "Шахтаря". Однак навряд чи Луческу не розуміє й іншого: що ліпшої нагоди піти переможцем не буде. Що кожна поразка, яка раніше була б для "Динамо" всього-на-всього рядовою невдачею, тепер сприйматиметься як крок назад.

Можете критикувати автора за таку позицію, але перед тим задумайтесь, скільки видатних спортсменів та людей зі світу спорту заплямували свою репутацію тим, що пішли невчасно. Мірча Луческу дуже багато доброго зробив для українського футболу, тож хочеться, аби останній його акорд був милозвучним, а не приглушеним через нездорово завищені амбіції власника "Динамо".

Фото - Олександр Приходько, UA-Футбол