Акценти. Недобре в підземному царстві. Що і чому відбувається з Шахтарем?

Ще раз перечитайте підзаголовок, перш ніж розповідати про те, як автор розбирається в футболі. Я просто поділюся з вами своїми думками: як це виглядає для незацікавленої особи з боку. Саме з боку. Важливо розуміти, що автор не є вболівальником "Шахтаря". І вже тим паче - вболівальником "Динамо".

Звичайно, вам важко в це повірити, але є ще люди в Україні, яким дорогий не синьо-білий і не помаранчево-чорний колір. Та й взагалі, як співав Макаревич, кто позволил тебе раскрасить мир людей в черно-белый цвет? Він же оранжево-синій.

Для початку уточнимо, у чому власне проблема. Цієї весни в Європі (а особисто для мене, як вболівальника українського футболу, це найважливіший показник), як для "Шахтаря", був показаний нормальний середній результат. А якщо порівнювати з досягненнями "Шахтаря" Фонсеки, то навіть вище середнього. Той за три роки так і не зумів взяти жодного бар'єру в плей-офф.

У минулому ж сезоні - першому для Каштру - команда дійшла до півфіналу Ліги Європи. Вище з нею побував тільки Луческу, і тільки один раз за всю її історію. Ще раз підкреслю: тренер, вперше зіткнувся з проблемою повернення в сезон після довгої зимової паузи, відразу показав найкращий результат епохи "постЛуческу".

Так, в тому півфіналі "Шахтар" був нещадно битий "Інтером", але через кілька місяців вибив його ж з обойми майбутніх учасників тієї ж Ліги Європи. Особисто я б інкримінував Каштру тільки подвійний погром від "Боруссії", особливо повторний стрибок на ці граблі. Але в житті всяке буває, не забудемо і подвиги з "Реалом".

І не забудемо, на секундочку, що ми говоримо про форс-мажорний сезон.

Фактично такими були при Каштру обидва. Однак він з честю вибрався з усіх колотнеч, і ось тепер - коли, здавалося б, устаканиться календар, і є час для того, щоб спокійно відпочити, зібратися з думками і силами ... Коли команда, на мажорній ноті завершила осінь, навесні мала продовжити свій розбіг, стало відбуватися щось незрозуміле.

Фанатів клубу (і знову нагадую: не плутати з уболівальниками і ультрас - це три великі різниці) традиційно більше хвилювало інше - потрібно було будь-якою ціною вкотре вставити "Динамо". Як би в цьому для них втілився весь сенс існування "Шахтаря". Образ ворога і інша хрінь ...

Команда Каштру поступилася команді Луческу 11 очок. Майже стільки ж "Шахтар" на чолі з тим же Луческу програв "Динамо" шість і чотирнадцять років тому. А дванадцять років тому, з ним же, і всі 15. Я вже мовчу про 18 очок на початку століття. Але трагедія і апокаліпсис чомусь трапилися саме зараз.

Для порівняння: в минулому сезоні "Шахтар" випередив "Динамо" на 23 очки. Ніколи в історії жоден з обох одвічних конкурентів не мав такої нищівної переваги. Але ми готові забути про це відразу. А ви нічого не чули про раз-на-раз не доводиться?

Гра, говорите? Згоден, її не було. Підкреслю: навесні. А чи багато ви знаєте прикладів, щоб команда рівня "Шахтаря", успішна до зимових зборів (а вона таки була на ходу), після них змінювалася в гіршу сторону до невпізнання? Я щось не пригадую навскидку. Повторюся, рівня "Шахтаря", а не умовної "Волині" Кварцяного.

Мій особистий досвід любителя футболу буквально волає про те, що так не буває. У нормальних умовах підготовки до сезону, при благополучному мікрокліматі в колективі, і т.п. Я не знаю, що саме сталося взимку, але щось там зламалося всередині (або щось прогнило зверху). Тільки команду було не впізнати ще в контрольних іграх. І так тривало до кінця сезону.

Хоча ось експерт Шевчук говорить про те, що помітив щось не те, з точки зору тренера, ще в кінці минулого року. Йому, як футболісту, видніше. Хоча особисто мені завжди здавалося, що оцінювати тренерську роботу повинен професіонал, як мінімум, того ж рівня. Згадаймо "Олімпік" Шевчука та ...

Або, перефразовуючи персонажа відомого фільму, фахівцеві не обов'язково вміти самому - головне, вміти критикувати інших? А скільки таких фахівців у нас всюди: починаючи від журналістів, які вважають за можливе говорити про тренерські помилки, і закінчуючи горезвісними "диванними експертами" з їх улюбленим терміном "фізрук" ...

Для мене очевидним було одне: в діях команди на полі не відчувалося тренерської руки. Але це не обов'язково означає, що тренер щось робив не так. Це цілком може означати, що чомусь він втратив контроль над своїми підопічними. Тільки мені здалося, що команда була сама по собі, а Каштру - сам по собі? І якщо так, то чи точно його в цьому вина?

Коуч "Шахтаря" всю другу половину сезону сумлінно виконував лицаря сумного образу. Саме так він і виглядав - мученик-ідеаліст, який несе свій хрест. Старанно пояснює нам, як мало б бути, і ні разу ні на кого не поскаржився - ніякого сміття з хати. З тихим смутком спостерігає, немов з боку, як помирає створена ним команда.

Коли Ахметов говорить про те, що бере провину на себе, він, безперечно, має рацію. Вина це дійсно, чи відповідальність за своє улюблене дітище - не має значення. І почалося це не вчора, і не минулої зими. Почалося з того моменту, коли "пішли" Луческу.

Балакучий донезмоги Денисов, який раптом став сипати новинами, пропахлими нафталіном - які, мабуть, дозволили дістати з забороненої скрині (згадаємо хоча б про відлучення від футболу Ярославського) - так от, цей самий рупор "Шахтаря" не так давно розповів світові, що, виявляється, прибрати Луческу з клубу господареві порадили Палкін співтовариші.

Час був складний. У Ахметова, природно, в достатку було справ важливіших. І він став приділяти менше уваги клубу, послабив свій хазяйський контроль. Він, мовляв, просто довірився тим, хто був ближче до команди. Хоча нам, як зараз пам'ятаю, говорили тоді, що дідусь Мірча втомився від переїздів та іншого дискомфорту. Так, власне, сам він так і говорив.

Наскільки я пам'ятаю, "Шахтар" не став відчутно слабшим - йому просто потрібен був певний час на перебудову. І Луческу її вже потихеньку починав, підтягуючи гравців з найближчого резерву навіть на міжнародні матчі. До слова сказати, до цього я особливо не симпатизував "Шахтарю" Луческу, але саме в той момент, в ускладнених умовах, зацінив.

І досить яскрава гра в Європі, і подвійний винос чемпіонського тіла в очних поєдинках говорили про те, що все з часом прийде в норму. Але Луческу, так чи інакше, пішов. А Фонсека, який прийшов йому на зміну, почав з невдалих експериментів, після чого махнув на все рукою і благополучно стриг купони зі ставки на колишніх лідерів команди.

Пятов, Ісмаїлі, Степаненко, Марлос, Тайсон, Мораес (це ті, хто спадає на думку моментально) робили гру і результати команди Фонсеки, який справно експлуатував цей "золотий запас" і не особливо заморочуватися про майбутнє "Шахтаря". Куди більше його цікавило своє майбутнє, і все вийшло - трамплін не підвів.

На мій дилетантський погляд, "Шахтар" весь цей час тупцював на місці, епізодами видаючи шикарні ігри в Європі - за рахунок індивідуальної майстерності виконавців та фундаменту, напевно, все ж закладеному за Луческу. Ну а в УПЛ з таким багажем не становило великих труднощів випереджати обоз горезвісних "динамівських сердець", що неухильно занурюється в трясовину.

Перед Каштру, який змінив Фонсеку, вже було поставлено конкретне завдання побудови нової команди. Він виявився в менш вигідних умовах. Назвіть гравців, придбаних спеціально під нього. Саме так. Проте, вже в перший свій сезон він домігся вражаючих результатів, про які було сказано вище.

При цьому саме Каштру дає друге дихання Патріку і Коваленку; з іншого боку розкрився Матвієнко; гравцями основної обойми, швидко і органічно вписуючись в гру, стають Додо, Тете, Соломон, Маркос Антоніо. Пізніше ми побачимо Трубіна, Бондаря, Вітао, Корнієнка ...

На зимову паузу в другому сезоні "Шахтар" йде з гордо піднятою головою. Увійшовши у смак в попередньому, він вже мріє про фінал Ліги Європи і зовсім не париться з приводу символічного відставання від "Динамо" в чемпіонаті. Але ось команда виходить з відпустки, і чарівним чином змінюється.

Тренер винен? Той самий Каштру, якому рік тому на заваді не стали ні відсутність досвіду зимового міжсезоння, ні пандемія, і, здавалося, сам чорт йому не брат? Ось так ось раптом узяв і все бездарно про.рав? Вчора був пан, а сьогодні пропав? Вчора розумник і красень, а сьогодні фізрук? Ви вже як собі хочете, а мені в це не віриться.

У мене немає ніякої конкретики або інсайдерської інформації - одні здогадки і відчуття. Вірніше, є розрізнені факти, з яких, при бажанні, ви можете скласти свій пасьянс. Не більше.

Факт перший. Одночасно з Каштру в команді з'явився і асистент головного тренера - Даріо Срна. Складно припустити, що його обрав собі в помічники сам португалець: це була кандидатура клубу. На відміну від Фонсеки, при якому такого клубного протеже, та ще й з таким авторитетом в команді, не було.

Факт другий. Срна - незаперечна легенда "Шахтаря", але його людські якості, м'яко кажучи, іноді залишали бажати кращого. Що неодноразово проявлялось як на футбольному полі, так і за його межами.

Факт третій. Нескінченно анонсованого і рекламованого в якості нового тренера "Шахтаря" де Дзербі італійські джерела називали креатурою Срни. Якщо це дійсно так, шкода, що ми навряд чи дізнаємося, коли саме почалися переговори між ними. Але й саме те, що асистент вибрав собі тренера, говорить за себе.

Факт четвертий. З різних причин, ті самі лідери "Шахтаря", чий голос має вирішальне значення в роздягальні, а особистий приклад - на полі, фактично випали з ігрової обойми. Зрозуміло, Каштру планував омолодження команди. Але аж ніяк не масове і не разом.

Ісмаїлі (корисний і найважливіший гравець, як на мене) був втрачений для команди давно і надовго. Відсутність Степаненка в повній мірі відчув не тільки "Шахтар", але і збірна країни, де часом його бракувало катастрофічно. Тайсон в цьому сезоні асоціювався з армійським народною творчістю: "Дембель в маю - все по ...!"

Пятов, як кажуть, конфліктував з тренером, коли той вважав за краще йому Трубіна. Марлос взяв і банально закінчився: був шпілер - і немає шпілера. І останній штрих, вишенькою на торті - важка травма Мораеса. Правда, поїзд уже пішов на той час, але шість бід - одна відповідь. Негативна. Одних нема, а тих долікують.

Невдоволення Пятова і Тайсона - як і Срна, авторитетів - зафіксуємо особливо.

Факт п'ятий - він для всіх часів і народів: молодь нестабільна, і з нею однією далеко не заїдеш. А якщо ще і тиснути на неї авторитетом - цілком може загубитися і зів'янути. Принаймні, в спорті таке не рідкість. Нічого не стверджую конкретно - суцільно припущення.

І, нарешті, факт останній. Мабуть, саме в цьому сезоні ми можемо відстежувати деякі аспекти охолодження інтересу Ахметова до "Шахтаря". Це і покупки юних бразильських талантів; що зриваються, і інформація про те, що клуб перестав стимулювати суперників "Динамо" ще до втрати шансів на чемпіонство; і, нарешті, здача позицій ТРК "Футбол".

На цьому тлі підняли голову і ті, хто хотів би, щоб вплив на федерацію і арбітраж перейшов до них. Ніколи ще так не вирували пристрасті по суддівству, ніколи ще так не розгойдували човен.

Можливо, ви продовжите список, але й перерахованого досить, щоб зрозуміти: це вже все більше схоже на "Шахтар" Палкіна, яким він, по суті, в останні роки і є. А недавній вихід господаря клубу до народу в інтерв'ю футбольному каналу якось напрочуд вдало збігся з хвилею новин про нову партію Ахметова. На жаль ...

Чи могло все це серйозним чином позначитися на клубній і командній атмосфері? А я звідки знаю? Я лише привів всім відомі факти, а висновки робити вам. І знак питання після заголовка статті нікуди не подівся.

Єдине, що я можу сказати: не покидає відчуття, що Каштру став жертвою обставин. Напевно, лише другий тренер в історії "Шахтаря", якому я щиро симпатизував (не рахуючи згаданого вище пізнього Луческу). А першим був Віктор Прокопенко.

Прихід де Дзербі (якщо це дійсно буде він) сприймаю з байдужістю. Аж надто різко здала команда, немов би розчищаючи дорогу новому тренеру. Вона просто кинула грати в те, у що грала. Навіть з "Агробізнесу" примудрилися зробити страшного звіра. Ніколи не любив фантастику. Ось так воно бачиться неупередженому глядачеві з провінції. Не більше.

Фото - Олександр Приходько

Думка автора блогу може не збігатися з позицією редакції