Удача Ворскли, повний провал Каштру, буденність Зорі. Що говорити про лідерів УПЛ за підсумками сезону

Єврокубкове місце "Ворскли" - велика удача для полтавців

"Зелено-білі рисі" вкотилися в поточний сезон так, немов він був продовженням попереднього. Нагадаємо, що Юрій Максимов пізньої осені 2019-го, до кінця сезону підняв команду з дна в УПЛ і вивів у фінал Кубка України, де не вистачило буквально двох точних ударів в серії пенальті, щоб забрати трофей у "Динамо".

На старті нового чемпіонату все продовжилося в тому ж ключі. На початку жовтня полтавці очолювали таблицю УПЛ, випереджаючи на один бал "Динамо" і на три - "Шахтар". Сприяв цьому в тому числі календар, адже в першій чверті сезону матчі були тільки з аутсайдерами ("Рух", "Інгулець", "Олімпік") або командами середньої руки, які переживали не найкращий час ("Олександрія" та "Дніпро-1") . Але вже тоді було ясно, що кадрвого ресурсу Юрію Максимову не вистачає. Обойма наставника складалася десь із чотирнадцяти виконавців. Вирішити, наприклад, питання з центром оборони не виходило. Якщо випадав хтось із тріо Яворський, Чеснаков, Альюн, доводилося відразу перекроювати схему.

При цьому, потрібно зазначити, що робота клубу на трансферному ринку була цілком непогана: Тілль - це вже лідер "Ворскли", Цітаішвілі однозначно міг би додати різноманітності середини поля, а Луїзао ми всі пам'ятаємо по його минулому періоду в Полтаві. Був ще загадковий трансфер Бредлі де Нооєра, але ми його в грі по суті так і не побачили через травму. У підсумку, з чотирьох гравців під основу заграв тільки один: Тілль. Гео і де Нооєр випали через пошкодження, а Луїзао чомусь не вийшов на свій колишній рівень і був просто в ротації. Плюс наклалися дискваліфікації. "Ворскла" стала однією з найжорсткіших команд дивізіону і постійно втрачала через бани гравців і так не широкого складу.

У другій частині сезону, мабуть, вже всі були готові до моделі гри полтавців. Простою схемою питання було не вирішити. Не вистачало і свіжості гравцям, які в деяких матчах виглядали якимись загнаними (схоже, під гнітом завдань).

Пощастило, що "Олександрія" виявилася не готова до фіналу сезону, "Десна" - до гри без Тотовицького, а "Дніпро-1" просто втратив дуже багато в першій частині чемпіонату. Ось і виходить, що "Ворскла" стала практично безальтернативним варіантом. І однозначно не найгіршим. Полтавцям було важко, але морально вони цей шлях пройшли і дотерпіли до кінця, не здавшись. Але посилення все одно потрібно. Ця ж обойма в наступному сезоні на емоціях зможе дати хоч якийсь результат в Лізі конференцій, але в чемпіонаті - навряд чи. Олександр Риженко

"Колосу" добре там, де труднощі. Кваліфікація Ліги конференцій може підкоритися цій команді

"Колос" виграв дуже напружену боротьбу за єврокубки і встановив історичне досягнення, фінішувавши одразу за трійкою призерів. Для маленького клубу це величезний успіх, для України - надія на нормальне представництво в Європі.

"Колос" стартує з третього раунду кваліфікації Ліги конференцій і на шляху до групи повинен буде пройти двох суперників. Але не варто поспішати заздалегідь ховати ковалівців. Пригадується виступ Руслана Костишина після невдалого матчу з "Минаєм" в Ужгороді (0:0, перевага закарпатців у другому таймі). Тоді тренер чесно зізнався, що його команда не любить і не вміє діяти з позиції сили.

Були не тільки гнітючі нулі з "Минаєм" в Ужгороді... "Колос" протягом сезону втрачав очки із тими ж закарпатцями на своєму полі, з "Інгульцем" (двічі), "Олімпіком", "Олександрією", "Рухом". Тобто, з командами, які ні на що істотне не претендували. Але добре провів матчі з "Зорею", "Десною", вдома розгромив "Ворсклу", не програв у Києві "Динамо". А ще врізався в пам'ять скандал з поїздом, який об'єднав і мобілізував команду та допоміг їй ударно провести фінальний відрізок сезону з дуже важким календарем.

"Колос" - це команда, якій легко там, де труднощі. Це не парадокс, а характерна риса бійцівських колективів. У цьому контексті кваліфікація Ліги конференцій не виглядає для ковалівців непосильним бар'єром. Так, посіву не буде, але і серед сіяних суперників можна наштовхнутися на цілком прохідні бар'єри. Наприклад, "Астана", "Копенгаген", "Маккабі" (Тель-Авів) або "Русенборг" - команди, з якими можна боротися і грати. Не на класі, не на майстерності, а на бажанні, старанні і мотивації, чого у "Колоса" хоч відбавляй.
Єдине, що дійсно приглушує симпатії до ковалівців - суддівство, яке часто було на користь команди Руслана Костишина. Але поки спишемо це на випадковість і вдалий для маленького клубу збіг обставин. А далі подивимося... Ігор Семйон

Третє місце "Зорі" має ознаки буденності

За останній час в структурі "Зорі" відбулося чимало змін. Ми не говоримо про відходи та приходи футболістів - акцентуємо увагу на більш глобальних перестановках. Таких, як зміна спортивного директора і тренерського штабу.

З Рафаїловим / Вернидубом "Зоря" була і третьою, і в фіналі Кубка України грала, і в групі Ліги Європи здобувала дві перемоги. Все те, що зараз підкорилося команді Оганова / Скрипника. Але тут справедливо поставити собі питання: а чи були у "Зорі" Вернидуба такі можливості зробити крок вперед, як це було у команди Віктора Скрипника?

Уже навіть не говоримо про пріснопам'ятну нічию з "Десною", якій луганці раділи немов перемозі, хоча вона всього лише вивела їх в Лігу Європи. А перемога вивела б в Лігу чемпіонів. Але і в цьому сезоні був шанс не гірше. Після перемоги над "Шахтарем", перед "Зорею" відкрилися гарні перспективи щодо другої позиції, однак несподівані поразки від "Колоса" і "Ворскли" нівелювали всі попередні старання.

Попри це, до останнього матчу українського футбольного сезону "Зоря" зберігала надію зробити той заповітний крок вперед. Перемога в Кубку могла стати особливою віхою в історії луганського клубу. Але віз і нині там: як і за Вернидуба, поразка у фіналі від гранда українського футболу.

З попереднім тренерським штабом "Зоря" недарма зажила славу команди зі сталевим характером. Луганці могли вигравати або набирати очки там, де на них не ставили ламаного гроша. Але не завжди вдавалося брати своє в поєдинках з рівними і нижче класом суперниками. За Скрипника змінилася обкладинка, але не наповнення. Тепер "Зоря" рідше втрачає очки в прохідних матчах, але часто не витримує тиску відповідальних поєдинків. На виході це дає все той же результат - вище середняків УПЛ, нижче грандів.

Завоювання "Зорею" третього місця заслуговує на повагу, але має ознаки буденності. Ігор Семйон

"Шахтар" у 2021-му - повна катастрофа. Луїш Каштру провалився по всіх статтях

Завершивши минулий сезон без єдиного трофею, керівництво "гірників" нарешті наважилося зробити те, чого фанати чекали останні півроку. Луїш Каштру покинув "Шахтар". Причому варто відзначити, що португалець не втік сам, з ним не був продовжений контракт. Прощання з Каштру вийшло знатним - були і сумні відео із сумною музикою, і сувенірна атрибутика, і тужливі мови кожної сторони, і захоплені слова експертів: "Спасибі за все, містере". Одним словом, складалося враження, що з клубу йде справжня глиба, яка завоювала гору трофеїв і сколотила команду професіоналів. Але це не так.

Давайте вимкнемо емоції та жалість. Просто згадаємо зиму-весну 2021-го року - найбільш важливий момент сезону, коли основна боротьба в чемпіонаті була ще попереду, а в єврокубках існувала надія пробитися в пізні стадії. Коронавірусу в команді немає, всі футболісти в строю і готові грати. Що ми побачили на ділі? Нічого. "Шахтар" провалив все. У чемпіонаті команда програла чотири рази в найвідповідальніший момент, в кубку не пройшла "Агробізнес", а з Ліги Європи їх вибив колишній тренер. Функціональна підготовка - провал. Зимові збірної були проведені жахливо, внаслідок чого футболістів вистачало від сили на 15-20 хвилин гри. Після ніхто вже не біг. Тактична підготовка - нуль без палички. Мляве перекочування м'яча з мінімальною кількістю агресивних дій попереду, ніяких свіжих ідей, провал за провалом в обороні і невміння грати під пресингом. Мікроклімат в роздягальні - жах. Тайсон спізнюється на збори і не хоче виходити на заміну, Марлос лається з тренером, Пятова відмовляються випускати навіть в останньому турі, а бразильці не хочуть грати в повну силу. Все це, якщо хто не знає, зона відповідальності тренера.

Що говорите, Каштру розвивав молодь? Правда? Знову ж таки, повертаємося в зиму 2021-го року і дивимося стартовий склад відповідальних матчів, де бачимо знайомі прізвища - Патрік, Тайсон, Степаненко, Мораєс, Кривцов, Марлос, Коноплянка. А де молодь? Вона є, представлена ​​Додо, Трубіним, дивним Вітао і Соломоном, граючим через "перспективного" Тайсона на нерідний позиції праворуч, де той не міг показати і 50 відсотків свого потенціалу. Тете став підключатися до старту тільки після дострокового відходу екс-капітана, про Майкона згадали через травму Степаненка, а Маркос Антоніо деградує з такою силою, що з півзахисника, за яким стежить "Ювентус", він став амбассадором лави запасних. Просто згадайте, що рік тому за Тете, Додо і Соломоном стежили імениті європейські клуби. Зараз же вони стоять на місці і регресують, і якщо пропозиції будуть, то зовсім скромні, які навряд чи зможуть переконати керівництво "Шахтаря".

Вся молодь Каштру стала виходити або в той момент, коли старички злягли з COVID-19 (згадуємо тріумф в Мадриді), або як В'юнник, Судаков та Мудрик - коли сезон був провалений і Луїш Каштру цілком міг згадати молоді роки, випустивши на поле Луїша Каштру . Ні Соломон, ні Тете, ні Майкон не були спочатку гравцями старту, сидячи на лавці за спинами досвідченим дядечок. Такий фундамент.

Ми знаємо, що зараз скажуть. Було багато травм, був COVID і дві перемоги над "Реалом". По-перше, останнє не дає майже нічого, якщо одні грають в півфіналі Ліги Чемпіонів, а інші програють 0:3 "Ромі". По-друге, ніхто не сперечається, що перша частина кампанії вийшла для всіх непростою, а тому на провали осені закрити очі можна. Але паралельно з цим давайте не забувати, що взимку і навесні ніхто португальському коучу вже не заважав. Всі були здорові і готові до бою. Потрібно було зайнятися підготовкою на зборах і налаштувати гравців на подвиги. Чим це закінчилося, ви бачили самі.

Луїш Каштру не єдиний винуватець катастрофи 2021. Багато питань накопичилося і до керівництва з їх пасивною трансферною політикою, гучними слоганами і зайвою толерантністю по відношенню до головного суперника. Але варто розуміти, що при будь-якій кризі фігура наставника завжди є первинною. Не вірите? Просто подивіться на "Динамо". Таке ж дивне керівництво, така ж відсутність трансферів, і зовсім інший результат. Одне слово - тренер.

Луїш Каштру покинув Україну. Спасибі йому за перемоги над "Реалом", за прохід "Бенфіки" і за прогрес Трубіна. Решту хочеться забути і йти далі. Георгій Грошев

"Динамо" зробило дуже значний стрибок. І тепер головне питання, як клуб цим скористається

Свого часу кияни вже були регулярними учасниками групового етапу Ліги чемпіонів. Здавалося, що це багато хто розцінював як логічний порядок речей: як це ЛЧ може стартувати без "Динамо"? Однак на старому багажі виїжджати дуже довго не виходить навіть у "Реала" з його набором зірок з ФІФА 2016.

Ми зараз не будемо нагадувати, як прийшов Луческу в "Динамо", які титули завоював і так далі. Я зупинюся лише на одному пункті: психологія. Цей склад Києва за рік став набагато сильнішим ментально. Команда не боїться "Шахтар". Команда знає, коли і - головне - як додавати по ходу матчів. Команда справляється з тягарем відповідальності. Цим і відрізняються ТОП-клуби від всіх інших. Так, "біло-синіх" не можна назвати топовою командою Європи хоча б за підбором гравців. Однак якщо нинішній склад продовжить розвиток, то у цієї плеяди є всі шанси стати легендарною щонайменше за рівні збірної України, що вже не мало.

Фундамент закладено. Тепер питання в тому, як всі з цим впораються: від гравців до керівництва клубу. В останніх віриться найменше, якщо чесно. За два десятки років після Валерія Лобановського боси "Динамо" не показали, що готові до розвитку. Все повинно бути по-накатаній. Зараз же румунський маг показує, що навіть з клубу дев'яностих можна зробити дуже симпатичний продукт, якщо внести в нього правильні корективи.

На цьому поки все. Так, мінімум тексту на тлі інших в цьому ж матеріалі. Але лише тому, що по "Динамо" найменше питань у вже минулому сезоні, але дуже багато компліментів. В майбутнє хочеться дивитися з оптимізмом. Олександр Риженко

В матеріалі використані світлини Олександра Приходька/UA-Футбол, ФК "Шахтар" та ФК "Ворскла"