Герой футбольного дня. Юрій Мороз

Війна з фанатами – справа невдячна та така, що веде до репутаційних ризиків. І байдуже, що не ти, власне, цю війну розв'язав. Водночас це не привід завчасно опускати руки. У Юрія Мороза перед очима є показовий приклад Мірчі Луческу. Його проклинали київські "тіфозі", але з плином часу потроху вогнище згасає.

Справа Юрія Мороза – тренувати команду. Шлях, обраний "Чорноморцем", багатьом не до душі й цих багатьох зрозуміти можна. Але чого хотіти від тренера та гравців, які у даній ситуації попросту наймані робітники? Якщо у ресторані подають погану їжу, викликають зазвичай менеджера чи шеф-кухаря. Але не того, хто чистить картоплю та нарізає цибулю.

Юрій Мороз турбується про результат – а це вже багато що означає в контексті характеристики тренера. Тільки погляньте на його емоції/переживання під час підготовки Іллею Путрі удару з одинадцятиметрової позначки – так "фальшивити" не можна, навіть якщо захочеться.

скріншот - ТК "Футбол 1"

Перша перемога у чемпіонаті таки відбулася. І не так пізно, як це прогнозувалося "доброзичливцями" "Чорноморця". До того ж цілком заслужена. Одесити переграли "Маріуполь" за більшістю важливих компонентів гри, у другому матчі поспіль забили понад два голи у ворота суперника. Але досі не вирішили своїх проблем з захистом: одинадцять пропущених за чотири матчі – це надто багато.

Як би хто там не ставився до орендної лихоманки в Одесі – але вона вже відбулася. Команда вийшла на старт і продовжує боротьбу. Цього не викреслиш з історії. Тож уже краще хай ця команда буде конкурентоздатною на рівні середняків УПЛ, аніж просто постачальником очок, применшуючи й так невисокий загальний рівень чемпіонату. Юрій Мороз, певно, думає так само і старається. А старання завжди зачіпають за живе.