Володимир Шаран: про німецьку машину, місто в Башкортостані і коропа по-болгарськи

Незважаючи на суперзанятість у зв'язку з особистим святом, ювіляр все ж знайшов час для інтерв'ю UA-Футбол.

- Який з Днів народження найбільше запам'ятався?

- Пригадую три таких дні. Сьогодні вранці якраз про це думав. Перший з них був в період, коли я працював тренером в "Кривбасі". У сезоні-2004/05 ми виграли 2:0 в Києві у "Арсеналу", після чого відзначали мій день народження і перемогу в столичному ресторані "Дежа вю" з усім клубним штабом - президентом Сергієм Поліщуком, Олександром Косевичем, Олександром Пісковцем, Геннадієм Литовченком. Було дуже класно! Другий пам'ятний День народження волею долі знову припав на виїзний матч з київським "Арсеналом". Було це на моє сорокаріччя, в сезоні-2011/12, коли я тренував "Олександрію". У тій грі наш воротар Юрій Паньків парирував пенальті і нашій команді вдалося зіграти внічию, 0:0. Той результат став сенсацією туру, адже "Олександрія" тільки увійшла в еліту. Пам'ятаю, як після матчу президент клубу Микола Лавренко привітав мене з ювілеєм в готелі "Русь". Дуже радісно було в той день на душі! Ну а третій День народження з категорії найбільш пам'ятних був в сезоні-2015/16, коли "Олександрія" обіграла вдома львівські "Карпати" з великим рахунком 4:1. Це мені запам'яталося на все життя. Дуже важлива для мене в той день була ця перемога! Справа в тому, що тоді ходили чутки, що мене можуть прибрати з поста головного тренера через відсутність результату. Ми ж бо в тому сезоні в черговий раз увійшли в Прем'єр-лігу і зайняли в підсумку шосте місце, отримавши зважаючи на відмову дніпропетровського "Дніпра" право зіграти в єврокубком турнірі. Всі перераховані матчі запам'ятовуються на все життя.

- Крім цих матчів підопічні до дня народження у вигляді подарунка перемоги часто підносили?

- Не завжди бувало, щоб за календарем матчі припадали саме на 18 вересня. Навіть не пригадаю, щоб були якісь невдалі результати за день "до" чи "після" мого Дня народження. Єдине, що пригадується в зв'язку з цим, так це матч Ліги Європи з німецьким "Вольфсбургом" в сезоні-2019/20. Мій День народження був якраз напередодні нашої гри з цим клубом на виїзді. До речі, це був перший матч "Олександрії" в груповому раунді турніру. Ми прилетіли в Німеччину і в той же вечір під час вечері по-скромному відзначили моє особисте свято. А на наступний день в поєдинку з "Вольфсбургом" мої підопічні виглядали дуже гідно, хоча і поступилися 1:3. Зіграй ми хоча б внічию - і це було б щось!

- Ви якось розповідали про репертуар пісень на честь іменинників під час перебування головним тренером "Олександрії". Яка адресувалася вам?

- Різні пісні були. І наша усіма улюблена українська "Червона рута", і відома кожному з нас з дитинства пісня мультяшного героя крокодила Гени зі словами "На жаль, день народження тільки раз на рік...", а також ще одна російською мовою - "Команда молодості нашої".

- Який подарунок був для вас найціннішим?

- Всы цінні - і сімейні, і колективні. Кожен раз підопічні чимось радували. Навіть не знаю, звідки вони брали інформацію про мої смаки та вподобання, але завжди вгадували, що саме мені було необхідно. Мені було дуже приємно, і багатьом користуюся до цих пір. Пригадується, як на сорокаріччя Микола Лавренко подарував мені комп'ютер. З тих пір пройшло вже десять років, і ми весь цей час його використовували. Адже під час роботи багато тренувальних занять ми за допомогою спеціальної програми показували футболістам на екрані. Хлопці мені теж подібні корисні речі дарували - то планшет, то ноутбук. А коли дізналися, що я пристрастився до риболовлі, то стали дарувати набір інструментів та спорядження. У подарунок від них якось отримав класні вудки. Коли приїжджаю на риболовлю і знімаю з них чохол, то кожен раз згадую, чиїм це був подарунок. І якщо колеги по захопленню мене запитують "Звідки у тебе така наворочена вудка?", відповідаю: "Це мені мої футболісти подарували". Зараз ось сиджу і спілкуюсь з вами в наручному годиннику "Apple Watch". А два роки тому колектив "Олександрії" теж подарував мені солідний годинник. Кожен раз, коли мені той чи інший подарунок потрапляє на очі, я згадую про те, коли і як це було. Для мене повага з боку колективу дорогого коштує. Повірте, таке не забувається, це дуже приємно. Відсотків 80 хлопців, які зі мною працювали, дійсно відносяться до мене щиро і відкрито. Для них я доклав зусиль, і президенти "Олександрії" Микола Лавренко і Сергій Кузьменко прекрасно знають, що за підопічних, помічників по тренерському штабу і весь персонал я завжди переживав. Але, на превеликий жаль, коли я побачив ситуацію, яка склалася зараз, то переконався: в повному обсязі не всі з моїх асистентів відповіли взаємною вдячністю.

- Хто з колег по тренерському цеху привітав вас в числі перших?

- Іван Балан, Микола Павлов, Петро Кушлик і багато інших колег. Уже о сьомій ранку прочитав смс-повідомлення від нинішнього наставника "Олександрії" Юрія Гури, якого в серпні я також вітав з його Днем народження. Я подякував йому за привітання і побажав успіху в матчі проти київського "Динамо". Привітали мене Сергій Кузьменко, колишній адміністратор олександрійської команди Олександр Дробот і багато інших працівники клубу. Дзвінки та повідомлення отримав з різних міст - зокрема, вітав міський голова Галича і мій колега Олег Кантор. Ось розмовляю з вами, а інший телефон буквально розривається від дзвінків.

- Якось ваш колега і колишній наставник Мирон Маркевич отримав в подарунок на день народження від Олександра Ярославського автомобіль "Меrsedes". Як би ви відреагували, якби вам який-небудь настільки ж щедрий роботодавець підніс в день народження "Volkswagen Sharan"?

- Ух ти! Це було б здорово. Але для цього потрібно, напевно, працювати в Німеччині та щоб був якийсь ювілей - 55 або 60 років (сміється). А що стосується цієї моделі, то в бутність мою гравцем "Дніпра" німець Бернд Штанге, який очолив команду, мені сказав: "У тебе таке прізвище, як німецька машина. Невже в Німеччині маєш родичів?". Я відповів йому в такій же формі: "Ну, звичайно ж! На честь нашого прізвища назвали таку машину - "Volkswagen Sharan". Штанге - людина з почуттям гумору, і ми з ним тоді посміялися.

- А якщо серйозно: чи не думали зважаючи на схожість із прізвищем купити собі цю машину?

- Розумієте, "Volkswagen Sharan" - це ж фургон ...

- Такі вам не дуже підходять?

- Мены подобається марка "Меrsedes".

- Ви в курсі, що в далекому Башкортостані є місто Шаран?

- (Здивовано). Та-а-ак? Ні, за це місто я не знав. До речі, мені тільки що телефонував мій болгарський друг, який організовує тренувальні збори. Він колись сказав, що на їхній мові слово "Шаран" означає "короп" (посміхається). А я якраз люблю витягати цю рибу з водойм Кіровоградщини. Нещодавно, до речі, їздив на рибалку.

- Яку мету ставить перед собою Володимир Шаран-тренер в другі півстоліття свого життя?

- Звичайно ж, хочеться працювати в команді, яка ставила б перед собою серйозні цілі. Це не обов'язково має бути потрапляння в єврокубки, але цей проект повинен бути конкретним і амбітним. Ясна річ, кожен тренер про таке мріє - і я не виняток. Мені хотілося б знову випробувати ті емоції, які були при потраплянні в Лігу Європи і під час участі в цьому розіграші. Був би радий вирішувати такі завдання, працюючи з хорошим і цілеспрямованим президентом і в хорошій команді.