Йовічевіч вкотре програв в ключовому матчі. Так третьою силою стати не вийде

Зустріч "Дніпра-1" та "Зорі" була центральною в 9-му турі УПЛ. Іншого статусу у неї бути не могло, за умови, якщо паралельно між собою не зустрічалися наші гранди - "Динамо" та "Шахтар". Ця умова була дотримана. Більшість українських уболівальників з цікавістю чекали на матч, в якому кожна з команд повинна була підтвердити свої наміри всерйоз боротися за звання "третьої сили".

Ще одна інтрига перед стартовим свистком - чи зуміє нарешті Ігор Йовічевіч перервати жахливу серію в принципових матчах? У цьому сезоні він вже встиг програти "Шахтарю", паралельно з цим не обігравши "Десну" (1:2) та "Ворсклу" (2:2). Хорватський тренер виконав непогану роботу відразу після повернення в Україну - він допоміг СК вирватися з дна, налагодити гру в кожній з ліній і зайняти тверде місце в середині таблиці. У цьому сезоні від нього чекають більшого. Як мінімум, успішної боротьби за третє місце. Але щоб це сталося, потрібно навчитися обігравати когось, крім андердогів. Саме в матчі неділі у нього був шанс це показати.

Що вийшло в результаті? 0:4. Скажімо прямо, на настільки принизливий розгром дніпряни не встигли награти, але на тлі "Зорі" вони не виглядали командою, яка може претендувати на щось більше, ніж 5-6 місце. Не можна сказати, що луганці провели матч усього життя, перекусили суперника в центрі, показали еталонну гру в обороні. Ні, "Зоря" просто грала грамотно. Забила першою до перерви, спокійно грала після, маючи кілька моментів і не даючи супернику нічого створити, а в кінці ще розібрала на деталі дніпрян, забивши три перед фінальним свистком. Клас? Ну, на тлі такого "Дніпра-1" - саме так, клас.

Йовічевіч здивував зі старту, змінивши звичну схему 4-2-3-1 на 3-6-1 (3-5-1-1). З одного боку, задумка була ясна - наситити центр поля, випустивши відразу і ді Франко, і Піхальонка, і Джурасека, і Когута. Але красиво це виглядало лише на папері, в той час, як на ділі ця розстановка не принесла абсолютно нічого. "Д1" програвав всі підбори, не міг створити нічого самостійно, ще й не заважав контратак "Зорі". Перший гол - казка. Почалося все з кутового дніпрян (!), програного підбору Когута і швидкої атаки гостей. Просто порахуйте, скільки гравців команди Скрипника біжить на ворота Кожукару.

А тепер, скільки гравців у штрафній програють підбір сейву Кожукару? Може треба було випустити більше півзахисників? Або захисників?

А як вам другий гол? Дивна втрата м'яча на власній половині, після якої Кабаєв та Кочергін удвох не помічають опору. Адамюк упускає свого ж гравця, Монте падає при вигляді шикарної гри Кочергіна.

Але проблеми були не тільки в обороні. По суті, більшість лідерів "Дніпра-1" або не вийшли на футбольне поле, або робили все заради загального блага опонента. Олександр Піхальонок, остаточно покинувши "Шахтар", раз по раз став видавати абсолютно сірі матчі. У 9-му турі він запам'ятався однією непоганою передачею на Довбика та стандартом, після якого м'яч пролетів поруч зі стійкою. Досвідчений Лучкевич, який відповідав за всю праву бровку, не був корисний ні в атаці, ні в обороні, а Ігор Когут примудрився за один тайм запороти ключовий момент своєї команди, а під кінець ще й заробити жовту і червону картку в перебігу двох хвилин. "Лев матчу", правда не для своєї команди.

Залишилися питання до Йовічевіча і щодо замін. Когут залишився грати, поки остаточно не заробив червону, Кравченко вийшов на поле замість іншого захисника, поява Чуже максимально послабила гру, а Русин, який забив нещодавно в кубку, просто дивився за тим, що відбувалося, паралельно мляво розминаючись. Може варто було спробувати врятувати гру більш радикальними методами? Може варто дати шанс юному Ярмолюку, який навряд чи б вписався в гру гірше, ніж Когут?

Тепер до "Зорі". Видно, що низка єврокубкових провалів, останній з яких припав на виїзд до Норвегії, пішов Скрипнику і футболістам на користь. І справа навіть не в тому, що луганці виграли дві останні гри з загальним рахунком 0:7. Тут важлива реакція на провали; важлива агресія попереду, коли футболісти чіплялися за кожен м'яч, після чого швидко бігли в контратаки; важливий спокій в обороні. Так, помилки мали місце, і кілька разів центрбеки були безпорадні на тлі Довбика, але в цілому вже не було дурних привозів, неточних передач (крім однієї від Імерекова) і пожеж на рівному місці. Навіть якщо в цілому взяти гру, то найнебезпечніші удари у дніпрян, за винятком моменту Довбик/Когут, були з-за меж штрафної.

Другий позитивний момент, плавно випливає з першого - Мацапура. Шевченко в черговий раз випав з гри на невизначений термін, поклавши на плечі юного кіпера важку ношу, але з кожною грою Дмитро додає. По грі з "Дніпром-1" до нього не може бути претензій. Два "сухаря" поспіль, після дуже невпевненого старту, це дійсно важливо. Впевненість від цього передається і захисникам, і самому воротареві.

Головна відмінність "Дніпра-1" і "Зорі" - це солідність. Команду Скрипника критикували всі підряд - журналісти, експерти, вболівальники, прості перехожі, але чого у луганців не відняти, так це вміння брати своє в важливих матчах чемпіонату. Це спостерігалося і в минулому сезоні, це триває і в цьому, де вже були обіграні два головних опоненти - "Ворскла" і "Дніпро-1". Що твориться з командою, коли назва турніру з "УПЛ" змінюється на "Ліга Європи/Конференцій" - питання для іншої розмови. Куди більш детальної. У сьогоднішньому матчі саме "Зоря" виглядала української третьою силою, яка, повторимося, не створила безліч моментів, але за першу грубу помилку швидко покарала суперника, після чого чекала свого наступного шансу. І дочекалася!

"Дніпро-1" програв черговий раз прямому конкуренту. Зараз піде багато розмов про тренерську слабкість Йовічевіча, про невміння впливати на гру, про дурні тактичні рішення і жахливі заміни. Ми це підтримувати не будемо, бо в пам'яті ще свіжа трансформація команди минулої весни, коли з останнього місця вдалося вскочити в саму середину таблиці. Але постійні провали із собі подібними змушують задуматися, оскільки з таким набором результатів не вийде виконати поставлені завдання - третє місце. Потрібно вміти щось більше, ніж обігравати слабших і сипатися з більш сильними. Такий закон.