Герой футбольного дня. Ігор Йовічевіч

Історія знає безліч випадків, коли тренери, маючи під рукою якісних гравців, не справлялися з завданням побудови якісної командної гри. Адже футболістам завжди потрібні ідея та структура, інакше б на футбольному полі ми бачили втілення в реальність байки про лебедя, щуку та рака.

За прикладом не треба далеко ходити – "Дніпро-1" на останньому місці закінчив першу частину торішнього чемпіонату України. Хоча вже тоді команда була укомплектована для боротьби за зону єврокубків. Власне, вона й вистрілила після зимової паузи, але стільки всього було втрачено у першій частині, що повністю надолужати загаяне не вдалося.

Але результат відійшов на другий план на фоні прогресу тренера. Показово, як змінився Ігор Йовічевіч. На початку своєї каденції він безпорадно розводив руками, коли команда програвала навіть аутсайдерам, а з плином часу холоднокровно (наче очікував) реагує на голи-шедеври та впевнені перемоги своїх підопічних. Змужнів на очах.

У цьому сезоні Йовічевіч уже спрогресував від тренера, який не вміє протистояти грандам та рівним собі (одне очко з командами з верхньої частини таблиці після першого кола), до грози авторитетів (8:2 в сумі проти "Олександрії" та "Ворскли"). Матч проти команд Юрія Максимова взагалі вийшов унікальним. Там "Дніпро-1" напрацював на 3,3 xG, завдав по воротах суперника 25 ударів, виконав дев'ять ключових передач, провів 72 атаки.

Однак важливі не лише статистичні показники, але й психологія. "Дніпро-1" забив гол уже на десятій секунді, а зупинилася команда тільки за десять хвилин до фінального свистка, коли у сітці воріт суперника побувало вже п'ять м'ячів. Нетипова поведінка для представників "сірої маси" чемпіонату, котрі зазвичай на перше місце ставлять прагматизм та раціональність, зберігаючи те, що є, і не намагаючись здобути чогось більшого.

Але, може, в цьому і секрет? Може, "Дніпро-1" якраз і не є "сірою масою"? Перемога над "Ворсклою" дуже вразила і тепер саме про цю команду можна говорити як про головного претендента на третє місце таблиці.

Головне, аби Йовічевіч і далі не припиняв прогресувати. Стелі ще точно не досягнув.