Якубу: З расизмом в Україні не стикався. Після Гани це мій другий дім

Ганський захисник "Ворскли" Наджиб Якубу розповів про свою адаптацію в Україні.

- Якубу, ви прижилися у Полтаві. Чи задоволені тим, як складається кар'єра?

- Я не можу описати словами, наскільки я щасливий. Дуже ціную те, що маю. Україна дала мені можливість реалізуватись як футболіст.

- Як вас занесло до Полтави? Де могли опинитися до "Ворскли"?

- Спочатку агент домовився про перегляд у "Шахтарі". Там уже був Кане. Він десь на місяць раніше за мене прилетів. У результаті я пробув у "Шахтарі" близько двох тижнів, але мені сказали "ні", не пояснивши причини. Потім ми поїхали до "Ворскли" і нас з Кане підписали.

- Які у вас були уявлення про Україну?

- Жодних. Що може знати хлопець із Гани у 18 років про країну, яку навіть на карті не бачив? Нічого. Усі мої уявлення про Україну зводилися до Андрія Шевченка. Звичайно, були побоювання, куди я їду. Але боявся я даремно. Я щиро полюбив вашу країну, хоч нелегко було звикати до української дійсності. Але думаю так було б із будь-якою країною. Клімат, мова, звичаї. Потрібен не тільки час, щоб до цього звикнути, а ще бути дуже сильною і стійкою людиною.

- Коли вперше побачили сніг, що відчули? З чим це можна порівняти?

- (Довгий сміх). О-оооо, це окрема історія. Що це таке, подумав я? Вау, вау, вау. Це було дуже смішно, але якщо тільки помацати. Тому що тренуватися і грати в мороз і сніг ще те задоволення. Коли за вікном хуртовина складно себе підняти з ліжка.

- Де ви любите проводити час у Полтаві?

- Я домосід. Будинок-база-будинок. Дуже рідко вибираємось у місто. Після тренувань сильно втомлюєшся і хочеться відпочити.

- Чи стикалися з расизмом в Україні?

– Ні. До мене доброзичливе ставлення у Полтаві. Багато хто впізнає, підходить, запитує, як справи, просить сфотографуватися. Після Гани Україна тепер мій другий дім.

- Хто ваші найкращі друзі у "Ворсклі"?

- Всі! Я всіх люблю. Але через зрозумілі причини, мій найближчий друг – Кане. Ми приїхали сюди разом. Також часто спілкуюся з Тіллем, Ранжелом, Давидом Пуцліним та Чеснаковим.