Варшава за українців. Як пройшов перший матч європейського турне Динамо проти Легії

Харківський журналіст Анатолій Хамаєв, який через війну був змушений разом із сім'єю виїхати до Польщі, побував на першому матчі київського "Динамо" проти варшавської "Легії".

Волею долі я потрапив до Варшави. Війна. Страшне слово. І коли у небезпеці життя твоїх близьких – це жахливо. Покидати Харків не хотілося... Але довелося. Виїжджав із рідного міста, коли його вже обстрілювали російські орки. Дуже добре, що в безпеці мій онук, моя дочка. Присутність цивільних осіб у зоні бойових дій, там де йдуть бої, бомбардування по кілька разів на добу – це не є правильно.

Переїзд у безпечніше місце заради того, щоб врятувати життя беззахисних дітей, старих людей - цілком виправданий і логічний вчинок. У Варшаві, як, втім, і скрізь у Польщі, дуже добре приймають переселенців із України. Польський народ солідарний з українським. По всій польській столиці багато плакатів зі словами підтримки України, зображенням путіна з руками в крові та в образі Гітлера. На кожному автобусі та на кожному трамваї над кабіною водія два прапори – український та прапор Варшави (червоно-жовтий). На моніторах в автобусах і трамваях, де крутять рекламу, а також з'являються зупинки, постійно демонструються відеоролики зі словами підтримки України. До речі, проїзд для українців у всіх видах транспорту безкоштовний.

Нічна Варшава / фото - Getty Images

На польському ТБ у правому верхньому кутку напис із підтримкою України. На вулицях Варшави чути українську та російську мову. Дуже багато переселенців. Місто велике, магазини переповнені товарами, працюють піцерії, ресторани, кафе, різні точки харчування, типу Макдональдс та інші. Звичайне життя, яке ми втратили через прихід русского міра.

Але повернемось до Варшави. Велосипедистів тут дуже багато, і для них у всьому місті є спеціальні доріжки. Хоча в Амстердамі, де я був минулого літа, велосипедистів, звичайно, більше. У неділю у них усі великі супермаркети зачинені. Скупитися в неділю можна тільки в дрібних торгових точках (до речі, фрукти польською називаються "овоч". Моя дружина в місцевих магазинах досі плутається і каже, а що хіба яблука - це овочі?) А ще в одному з польських магазинів одна літня варшав'янка просто так купила дитячу іграшку і подарувала моєму онукові.

Тепер про футбол. Про матч "Легія" – "Динамо" (Київ). Реклами матчу у вигляді афіш, неонових вивісок у Варшаві не було. Я бачив невеликий сюжет про майбутній матч "Легія" - "Динамо" на маленьких моніторах у вагонах метро, ​​де мінімум реклами, і де показують здебільшого політичні та спортивні новини.

Мені не вдалося отримати акредитацію на матч як журналісту. Прес-служба варшавського клубу мені відповіла, що акредитацією займається "Динамо". А у прес-службі динамівській порадили звернутися до господарів поля, тобто до "Легії". Тут, вийшла нестиковка. Я ж квиток купив би в будь-якому випадку, адже ці гроші йдуть на допомогу потерпілих від війни українським сім'ям, і свою скромну частку збирався внести, просто мені хотілося бути присутнім на післяматчевих прес-конференціях гравців, тренерів і артистів, які виступали перед початком матчу.

До речі, про ціни на квитки. 30 злотих – ціна квитків за воротами, у нижніх секторах. За 40 злотих можна було купити за брамою, але вже у верхніх секторах. 50 злотих була вартість у кутових секторах, тобто навпроти кутового прапорця. І 100 злотих у центрі.

Приїхали виступити на матчі, що проходив під гаслом "Матч заради миру", українські артисти - Тіна Кароль, Юлія Саніна, Катерина Павленко та Надя Дорофєєва. Їхній виступ зайняв лише півгодини з 20:00 до 20:30. Потім на полі стадіону Війська Польського імені маршала Юзефа Пілсудського вийшов хор ім. Верьовки та виконав Гімн України. Непередавані відчуття. Просто мурашки по тілу, коли Гімн співав хор та весь стадіон разом із ним!

Місткість стадіону 32 тисячі. Одну трибуну за воротами було закрито. Там був тільки величезний плакат "Ні війні". Ще одна центральна, мабуть, призначена для почесних гостей, журналістів та частково для звичайних глядачів була напівпорожньою. Але друга за воротами і протилежна центральна були забиті майже під зав'язку. На мою думку, було близько 16-18 тисяч. Здебільшого українці прийшли. Всюди чулася українська мова, рідше російська. Вболівальників "Легії" було небагато.

На мій погляд, було на стадіоні десь 75 відсотків українців, це тих, хто вже давно живе у Варшаві та тих, хто через війну сюди приїхали. Стадіон дружно підтримував українську команду. За весь матч лише раз, і то не так голосно, пролунала лише одна кричалка за "Легію".

Сама гра, хоч і була товариською, порадувала вже самим фактом – її проводила команда з України, де лютує війна. Вже на 3-й хвилині Шапаренко з лівого флангу віддав у центр, Циганков у дотик перевів круглого за спини захисників, а Буяльський технічно підсік м'яч над воротарем. Матч проходив цікаво і глядачам нудьгувати не доводилося. На початку другого тайму, на 54-й хвилині, Стшалек зрівнює рахунок, пробиває київського кіпера Бущана, перебуваючи без опіки по центру в ідеальній позиції. Буяльський за три хвилини видає шикарний пас на Бесєдіна і динамівці знову виходять уперед. Багато було гарних комбінацій у виконанні української команди. Як то кажуть, порадували гравці глядачів змістовною комбінаційною грою! На 71-й хвилині Шепелєв відібрав м'яч і після обіграшу з Гармашем виклав м'яч під удар Бєсєдіна. Артем ідеально скористався цим шансом та встановив остаточний рахунок у матчі – 1:3.

Атмосфера на матчі була приголомшлива. Окрім традиційних ще довоєнних кричалок, пісні "Червона рута" та Гімну України, виконаних усім стадіоном, усі почули дві нові кричалки - "про військовий корабель" і хто такий тепер Лукашенко.

Після фінального свистка арбітра, який дуже пристойно та кваліфіковано, на мою думку, відсудив цей матч, на полі з'явився польсько-український дует та виконав пісню "Imagine". Глядачі були в захваті від перемоги та того, що могли разом зібратися та вболівати за свою рідну українську команду. Приємно було чути крики "Динамо, вперед!" і бачити біля брівки поля на своєму звичному місці Мірчу Луческу. Дякуємо за цей ковток мирного життя організаторам матчу.

Після гри на стоянці в очікуванні автобуса, у нічній Варшаві, наші жінки, дівчата, люди похилого віку, всі хто виявився волею долі в польській столиці, голосно скандували "Україна понад усе!" і знову мурашки пробігли моїм тілом. Наш народ не зламати! На матчі було багато жінок та дівчат, багато хто прийшов з дітьми. Кожен у руках мав маленькі прапорці Польщі та України, їх роздавали на вході.

Таким вийшов перший благодійний матч динамівської команди в Європі. І це, до речі, перша перемога "Динамо" над "Легією" у 5-матчевій історії зустрічей київської та варшавської команд. Удачі киянам надалі. Слава Украине!