Михалик: Я був готовий до хейту - розумів, що можу заробити в росії і допомогти ЗСУ

Колишній гравець збірної України, київського "Динамо" та інших українських клубів Тарас Михалик в інтерв'ю Fanday розповів про те, чому залишався в московському "Локомотиві" після того, як росія напала на Україну в 2014 році і як змінилося його ставлення до колишніх партнерів після повномасштабного вторгнення.

За словами Михалика, у "Локомотиві" ніхто не знав, що він допомагав українській армії: "Я розумів, що будь-якої миті все може закінчитися погано для мене, якщо там дізнаються. Я все намагався робити тихо. Пам'ятаю, як Зозуля передав мені книгу "Аеропорт" про наших кіборгів, і я не знав, де її сховати на базі, щоб ніхто не побачив. Я не знаю, на що здатні люди з ватою в голові".

Через російський етап у його кар'єрі Михалика часто критикували українські уболівальники: "Хейту вистачало, але я був готовий до цього. Я розумів, що можу заробити там і безпосередньо допомогти ЗСУ. Інші фактори були для мене другорядними".

Михалик також зазначив, що він перестав спілкуватися зі знайомими з Росії: "Так, мені дзвонили, і не один. Хтось пропонував допомогу, хтось - житло в Грузії та Іспанії. Але мені прикро, що зі мною зв'язалися лише 20% з тих, що я думав, багато людей просто бояться висловитись.

Не хочу називати прізвища, бо з ними це може відіграти злу роль. Хоча мене дратує, коли кажуть, що у росії за це можуть посадити. У нас щодня гинуть люди! Дещо різні ситуації, правда?!

Останні два місяці я перестав відповідати на дзвінки з росії, хоч мені дзвонять адекватні люди, які розуміють ситуацію. Деякі з екс-футболістів Локомотива навіть виходили на мітинги проти війни у ​​Москві. Вони також намагаються пояснювати іншим футболістам, які підтримують політику путіна, що ми маємо війну, знищення українського народу, а не якусь спецоперацію. Трьох вдалося переконати. У мене на це терпіння не вистачило б. Але коли я почав їздити на передову, мене якось різко обрубало, не хочу більше спілкуватися з ними".

Михалика запитали й про Анатолія Тимощука, який ніяк не коментує напад на його Батьківщину: "Я не можу зрозуміти позицію Тимощука, коли йде повномасштабна війна, його батьки у Луцьку, а він там. Зараз не може бути сірого, є лише біле та чорне. Я теж грав у Росії після 2014 року, але тоді була не повномасштабна війна. Згодом я почав вникати в ситуацію, спілкуватися з хлопцями на фронті. Вони мені сказали: "Окей, ми знаємо твою позицію. Ти нам допомагаєш, чим можеш. Претензій до тебе не маємо". Але тоді про це не можна було говорити, бо я був у росії".

При цьому Тарас похвалив Алієва, який пішов у територіальну оборону після повномасштабного вторгнення росіян 24 лютого: "Мене Алієв приємно здивував, але саме від нього я чогось такого і очікував. Я з ним побачився на благодійному матчі, ми трохи поспілкувалися. Саня - красень, більше нічого додати".