Йовічевіч: Окрім футболу гравці Шахтаря цікавляться політикою, допомагають українцям

Головний тренер "Шахтаря" Ігор Йовічевіч в інтерв'ю іспанському виданню AS розповів про рішення очолити донецький клуб у той час, коли в Україні триває війна.

– "Шахтар" на матч з "Реалом" прибув в час, коли в Україні йде війна, а команда мандрує між Львовом та Варшавою. Як ви справляєтеся в такому хаосі?

– Хаос іноді організовує. Я працюю у великому клубі, і у нас все розплановано. Однак це складна ситуація, яку потрібно врегулювати, особливо емоційний стан футболістів. Також є втома. Коли ви живете в готелі, літаку, поїзді та автобусі, а не вдома, ви втрачаєте багато енергії та концентрації. У першому турі матч чемпіонату України був призупинений через сирени повітряної тривоги, пауза тривала чотири години. Ми хочемо бути конкурентоспроможними, але між матчами ніхто не знає, через що ми проходимо.

– Під час матчів "Шахтаря" були повітряні тривоги?

– Під час матчів - ні, а на тренуваннях це трапляється. Ви повинні бути в курсі та виконувати інструкції, які дають нам збройні сили. Це важко морально. Тренування у Львові в очікуванні можливого нападу – це не те саме, що спокій, з яким можна працювати в Польщі.

Також ми говорили про те, скільки в клубі людей та гравців з Донецька. У 2014 році вони були змушені залишити свої домівки, а сім місяців тому вони були змушені тікати з Києва. Це жорстока ситуація. Зрештою, як спортсмени, ми також граємо за солдатів, які воюють, захищаючи свою країну. Ти знаєш, що вони стежать за тобою і що ти даруєш їм позитивні емоції на весь матч. Це величезна відповідальність. Це надихає нас і дає нам енергію.

– Через це вам більше потрібно бути психологом, а не тренером.

– Ви не знаєте, куди приведе ця ситуація, вона викликає занепокоєння, вона неминуча. Команда у мене чудова. Окрім футболу, вони дуже цікавляться політикою та допомагають українцям.

Я вирішив повернутися в Україну, тому що грав і тренувався тут, і мені подобається менталітет країни. Українці дуже добродушні. Коли вони бачать, що ти втягуєшся, то дають тобі все. Я відчував борг, який мав повернути, майже незрозумілий. Мої друзі в Хорватії не зрозуміли мене. Довелося чимало зважувати "за" і "проти", але я вирішив бачити склянку наполовину повною. І як тільки ця внутрішня боротьба була вирішена, я повинен був набути величезної концентрації, щоб керувати моїми гравцями. Хоч ми й дивимося в небо, щоб побачити, чи нічого не падає на нас, ми повинні бути конкурентоспроможними. Багато людей не усвідомлюють, що ми страждаємо. Ми створили синергію та стали сильнішими, ми в одному човні, - сказав Йовічевіч.