Роман Григорчук: про сюрприз на День народження, роль у кіно та несподіване хобі

У житті та професіональній кар’єрі головного тренера одеського "Чорноморця" Романа Григорчука було чимало різних подій та вражень. Про них та не тільки іменинник відверто поділився з кореспондентом UA-Футбол для нашої рубрики "Слово за слово".

- Який із днів народження запам’ятався вам найбільше і чому?

- Таких днів народження було декілька. У період моєї кар’єри гравця на один з них припав матч. Гра 22 березня, після першого тайму виграємо 3:0. Я забив три м’ячі. В перерві тренер пропонує мені заміну. Я відмовляюсь, керуючись бажанням забити ще. Десь на 60-й хвилині отримую травму - і як наслідок пропустив три тижні...

- Від кого отримали найцінніший подарунок на день народження? Що то було?

- Це був справжній сюрприз від моєї доньки. В мій день народження вона прилетіла з іншої країни, щоб мене привітати. Сиджу в квартирі, раптом дзвінок в двері. Дружина відкриває, а на порозі… дочка! Дуже зворушливо!

- Чи є у футболі речі, які ви досі ще не пізнали?

- Так, є. Бажання почути гімн Ліги чемпіонів зі своєю командою у груповому турнірі цього розіграшу.

- У якій закордонній країні під час ігрової чи тренерської кар’єри почувалися найбільш комфортно?

- Під час ігрової кар’єри - у Польщі, коли виступав за "Петрохемію" з Плоцька. Під час тренерської – в Азербайджані.

- Який матч у кар'єрі тренера викликав найбільший прилив адреналину?

- Якраз в Азербайджані: відчути це дозволила нічия на виїзді і блискуча перемога вдома проти французького "Лілля".

- Найбільша сума преміальних, яку ви отримували у ролі гравця?

- Ті бонуси, які я отримував як гравець, дуже мізерні в порівнянні з великими бонусами, які я отримував за досягнення як тренер.

- Які відчуття були на душі після участі у договірних матчах?

- Моя позиція в цьому питанні завжди була категоричною: "ні!". Договірні матчі - це величезне зло, гріх. Наше інтерв’ю повинно нести в собі позитив, добро і щирість. Тому не можемо псувати його цією брудною темою.

- Чи є в українському футболі люди, кому ніколи не подасте руки?

- Ні. З будь-яким футболістом, тренером, журналістом, керівником чи працівником українських клубів я із задоволенням поспілкуюсь і потисну руку.

- Якими були прикмети у Григорчука-футболіста?

- На передігровому занятті я обов’язково мав забити певну кількість голів.

- Ким би стали, якби не футбол?

- Думаю, міг би грати на високому рівні в ручний м’яч.

- Часто відвідуєте офіційний сайт свого клубу?

- Так, щоб бути в курсі.

- Чи зареєстровані ви у соцмережах?

- Ні.

- Скільки часу впродовж доби проводите в інтернеті?

- Хвилин двадцять витрачаю на перегляд новин. Годину-півтори - на спеціальний матеріал, що потрібен по роботі.

- Яка мелодія встановлена на вашому мобільному телефоні?

- Нічого особливого - проста, прагматична.

- На що вам не вистачає сміливості?

- Не наважуюсь давати обіцянки, якщо на сто відсотків не впевнений, що виконаю їх.

- Чого боїтеся найбільше?

- Образити когось так, щоб та людина мене ненавиділа.

- На якому музичному інструменті могли б зіграти хоч зараз?

- З 1986 року не брав в руки жодного музичного інструменту, так що наразі не готовий.

- Фільм, який вразив вас найбільше?

- Таких фільмів декілька. Дуже люблю кіно, яке знято на реальних фактах і розповідає про видатних спортсменів, що пройшли величезні випробування на своєму шляху.

- Без чого ніяк не можете обійтись у житті?

- Без розуміння, що ти потрібний.

- Яке хоббі було у вас в дитинстві?

- Записував прізвища всіх переможців, їхні результати, місця на п’єдесталі, рекорди у всіх видах спорту на Олімпійських іграх.

- У якому віці вперше спробували тютюнові вироби?

- Як не дивно, але цього уникнув. Я ріс в селі на Івано-Франківщині, потім чотири роки жив гуртожитку, де в компанії могли деколи випити спиртного, а от курильщиків серед друзів не було. Так що куріння пройшло повз нас.

- Як часто дозволяєте собі скуштувати бокал гарного вина?

- Скоріше, трішечки віскі.

- Чи застрявали ви коли-небудь у ліфті? Якщо так, то скільки часу провели до визволення?

- Так, було одного разу, коли грав в Австрії (у сезоні-1993/94 Григорчук виступав у "Санкт-Пельтені" - прим. В.К.). Просидів в ньому недовго, але цього часу вистачило, щоб відчути занепокоєння, якщо не сказати "страх".

- Якби раптом на вулиці знайшли згорток із мільйоном євро, на що його потратили б?

- Гроші треба заробити у чесний спосіб - і тоді вони будуть тобі милі. Всі інші шляхи – неодмінно вилізуть боком. Тому моя відповідь така: я б до того згортка не торкався.

- У яку пору з минулого хотілося б перенестись, якби у вас була машина часу?

- У 2006-2008-й роки (тоді Роман Григорчук успішно працював у латвійському "Вентспілсі", з яким тричі вигравав чемпіонство, один раз Кубок та визнавався найкращим тренером Латвії – прим. В.К.).

- Чи є у вас талісман?

- Ні, немає.

- Під хіти яких груп чи виконавців готові танцювати хоч до ранку?

- Танці - це найслабкіша моя сторона. Ніяка музика не може змусити мене танцювати (посміхається).

- Якби у вас була б можливість знятись у кіно, яка роль була б для вас найбільш прийнятною?

- Це персонаж, який рятує багатьох людей.

- Чи часто доводилось спізнюватись на літак?

- Один раз спізнився на пересадку. Не вистачило буквально 5-7 хвилин. З цієї причини провів в аеропорту аж 12 годин до наступного рейсу.

- Три ваших найзаповітніших мрії?

- Здоров’я моїх рідних, найскорішої перемоги України у війні та зіграти на стадіоні "Чорноморець" при заповнених вщерть трибунах.