Похмілля, або Вершини київського дна. Акценти глядача на іграх 14-го туру УПЛ

Після п'янких веселощів туру з нещасливим номером настало важке похмілля. Перші дві доби абстинентний синдром довбав не по-дитячому і супроводжувався страшним сушняком - чи жарт, два голи в п'яти матчах!

Потім поступово життя почало налагоджуватися, у звичайному житті найчастіше цьому сприяє пиво. Цим пивом ми і вийшли з горезвісного бодуна, і, прошу зауважити, аж ніяк не оболонським, а скоріше полтавським. До речі, на мій смак, воно й у житті приємніше буде: розливне “Полтавське”, порівняно з пляшковою “Оболонню”.

До речі, про "Полтаву". Як сьогодні заведено говорити, тепер я в житті бачив усе. Запам'яталася фраза з стародавнього фільму: "людина, яка досягла вершин лондонського дна". Щоб "Динамо" на своєму полі програло команді, що замикає таблицю - так, це від душі. І що це як не вершина київського дна?

Тут і без пива можна разом протверезіти і прийти до тями. Якщо вас цікавить моя думка, то саме у цій конкретній поразці винен президент клубу. Коли вже збирався щось міняти в зимовій паузі, то треба було таки дотерпіти до неї. А імпульсивні рішення до добра не доводять, особливо якщо на зміни – пару днів.

Ну а завершився тур на мажорній ноті – справжнім захоплюючим футбольним поєдинком. Хоча у нашому переліку результатів туру він іде першим – згідно з положенням команд у турнірній таблиці.

• Шахтар – Кривбас 2:2
• "ЛНЗ" - Кудрівка 1:0
• Полісся - Зоря 2:0
• Оболонь - Колос 0:0
• Епіцентр - Металіст 1925 0:0
• Динамо – Полтава 1:2
• Верес - Карпати 0:0
• Олександрія - Рух 0:1

Видовищність. Тут ми говоримо не про суто візуальні враження - про кількість реально гольових моментів (зрозуміло, за критеріями автора). А в цьому сенсі явно лідирувала гра у Житомирі – де воно дійшло чи не до півтора десятка. У трійку увійшли також "Динамо" з "Полтавою" та "Шахтар" з "Кривбасом".

Для футбольних людей ці два поєдинки – як небо та земля. Але за кількістю загроз воротам, зафіксованих мною - глядачем, обидва поступаються “Поліссю” із “Зорею” по три моменти. Якось так.

Найнуднішим був матч "Епіцентру" з "Металістом 1925": чотири гольові шанси, і два з них - наприкінці, протягом однієї хвилини. Наступними назву “Оболонь” із “Колосом”, де моменти вичерпалися до середини другого тайму. Та й у Черкасах команди зовсім недалеко від них пішли.

Інтрига. Раніше за всіх здулася "Олександрія", фактично після 31-ї хвилини, коли Цара пробив у штангу воріт "Руха" - це був єдиний шанс команди Нестеренка за всю гру. Гол Ассінора, можна сказати, поховав "Кудрівку" шістьма хвилинами пізніше: її унікальний шанс (і теж штанга) стався ще до цього.

Як уже було сказано, на Оболоні футбол закінчився у середині другого тайму: Пахолюк врятував “Колос” від поразки, відбивши удар Нестеренка на 69-й хвилині. В решті поєдинків усе було цікавіше.

"Карпати" могли забити м'яч ще на 81-й хвилині, але кіпер "Вереса" Горох впорався з ударом Мірошниченка. Через три хвилини Ітодо у хвилюючій близькості від воріт "Епіцентру" "вистрілив по горобцях", і перемога пройшла стороною від "Металіста 1925".

Лише на третій компенсованій - Назаренко, подвоївши рахунок, заспокоїв уболівальників “Полісся” в гострій кінцівці матчу із “Зорею”. На наступній - Яцик упустив можливість врятувати "Динамо" від поразки з "Полтавою". І аж на восьмій - Маханьков таки-врятував від неї "Кривбас" у грі з "Шахтарем".

Логіка. І тут жодної лірики та комфортної впевненості, виходячи з оцінки гри – простий арифметичний підрахунок: три моменти дорівнюють потенційному голу.

Найсправедливіший рахунок був зафіксований у Черкасах – рівно 1:0. Мабуть, нічия, але результативна виглядала в Рівному. І у Житомирі господарі поля цілком “награли” на свою перемогу у два м'ячі, тільки загалом голів мало бути більше.

За цим же критерієм вважаю, що “Металіст 1925” був гідний перемоги у поєдинку з “Епіцентром”. Що “Кривбас” забив “зайвий” гол (за що честь та хвала його реалізації), зробивши незакономірним результат зустрічі із “Шахтарем”. І так-так - що логічним результатом стала б перемога "Динамо" над "Полтавою" зі зворотним рахунком.

Ми можемо критикувати фаворитів за невикористані шанси, але не можемо не визнавати, що було їх більш ніж достатньо.

Суддівство. Взагалі нема про що говорити - а ви кажете: у нас погано судять. І знову акцентую на, як на мене, просто приголомшливому для УПЛ факті - другий тур поспіль жодного разу не був призначений пенальті! От би де покопатися любителям рекордів і всіляких серій, які часто висмоктуються з пальця. Чи слабко вашим комп'ютерам?

Сам же собою, на мій погляд, факт втішний. Тому що пенальті – це завжди вимушене переривання гри. І її продовження потім, якщо хочете, неприродним шляхом. І чим більше голів з пенальті, тим менше футболу - такий парадокс.

Везіння. На 19-й хвилині в Черкасах Козак пробив у стійку воріт "ЛНЗ", за рахунку 0:0 - так у цьому не багатому на гостроту матчі вперед могла вийти дуже навіть "Кудрівка".

На 31-й хвилині в Олександрії, при 0:1, така ж штанга воріт “Руха” завадила зрівняти рахунок Царі. А далі – як знати…

І на 42-й - Вілівальд фактично пробив по своїх воротах, але, на щастя для "Кривбасу" потрапив у перекладину. На табло було 1:2, і попереду в "Шахтаря" залишалося більше тайму.

Кому із цих трьох команд пощастило більше – судіть самі.

Особистості. Їх було приблизно по одній на кожну гру, в середньому – не густо. І багато про що в цьому турі нам скаже те, що кожен другий з них - воротар.

Найчастіше у центрі уваги опинявся капітан “Динамо” Буяльський – п'ять участей у ключових фрагментах гри. На одну менше - у Марлона Гомеса із "Шахтаря". У трійку найпомітніших польових гравців включу також Оба з "ЛНЗ", у четвірку - Егіналду (“Шахтар”).

Відразу три кіпери, за моїми підрахунками, по чотири рази рятували свої команди від голу. Але "сухим" при цьому, на відміну від Восконяна ("Полтава") та Долгого ("Олександрія"), залишився лише Горох ("Верес"). Три залікові сейви - у Волинця (“Полісся”), що також не промочився.

Найкращий з тих, хто вийшов на заміну - Мічин у “Зорі”.

Симпатії. Тут наголошуємо на тих, хто більше постарався для глядача - частіше створював гольові моменти (знову ж таки, за критеріями автора). Цього разу насамперед це “Полісся” - під десяток шансів. Ви таки сміятиметеся, але другим назву “Динамо”. А третє місце "Шахтар" розділить із "Рухом".

"Зоря", скажімо так, виконала норму: п'ять моментів. З інших найближчим до неї був “Кривбас” - найсимпатичніша команда першого кола, за яку хочеться вболівати. І тут справа зовсім не в кількості моментів, а в грі, яка сприяє їх виникненню. Класика жанру: самі грають та супернику дають. Це і є Футбол.

Головне розчарування туру – "Епіцентр": взагалі без шансів. Лише по одному, хоч і крутому - у “Олександрії” та “Кудрівки”. На один більше – у “Оболоні”.

Таблиця. Загалом вона ущільнилася, але водночас найбільша різниця в очках спостерігається в досить небажаній її частині - між призовою трійкою та іншими.

Осічка "Шахтаря" дозволила підібратися до нього ближче "ЛНЗ" та "Поліссю". Але наступні дев'ять (!) команд не виграли та залишилися при своїх інтересах – на своїх місцях.

Окрім переслідувачів лідера, перемоги здобули лише дві команди з нижнього полюса. "Руху" це дозволило впритул наблизитися до "Кудрівки", скоротивши до мінімуму її відрив від зони ризику. "Полтаві" - понад будь-які очікування, це тепер дає реальну надію на вихід із зони прямого вильоту.

Анонси. У заключному турі першого кола я виділив би матч “Зоря” - “Карпати”. Найважливіший для обох суперників у світлі продовження боротьби за путівку до Європи. І якщо вони не надто захопляться цією боротьбою, ми можемо побачити цілком змістовну, живу гру.

"Полтава" - "Епіцентр". Обидва прагнуть вирватися з низів таблиці, причому перша, у разі перемоги у “лобовому” поєдинку, обійде другого. У підвалах своя атмосфера, зазвичай душніша і затхла, але вже інтриги - хоч відбавляй.

"Колос" - "Шахтар". Тут цікаво буде подивитися, наскільки легше підопічним Турана доведеться проти Ковалівки порівняно з тим самим “Кривбасом”. І чи буде легше взагалі - у таблиці команди Костишина і ван Леувена сусідять ...

А “Кривбасу” ще раз – респект та поважуха! Не чекав такого результату, та ще й без Мендози. "Полтава" - молодці, звісно, ​​але вони феєрили на тлі депресивного суперника. Ви знаєте, ще років десять-надцять тому, як справжній одесит, я радів би фіаско “Динамо”. Сьогодні їх щиро шкода. І просвіту поки не видно…

Фото - UA-Футбол, "Полісся", "Металіст 1925", "Шахтар", "СК-Полтава".