Олександр Гливинський: "Рівень майстерності зумовлений нашою юнацькою школою". Частина 2

13 августа на нашем сайте состоялась видео-конференция с пресс-атташе национальной сборной Украины и экс-ведущим футбольной передачи "Гол" Александром Гливинским. Предлагаем вашему вниманию заключительную часть текстовой версии общения с известным гостем.

- Ви сказали про Ахметова, ТРК «Україна», що він зацікавлений у цьому, у той же час є Суркіс, Коломойський, які також мають відношення до телеканалів, чому вони не зацікавлені?

- Я не знаю, чому вони не мають свого продукту – це питання до них. У нас так само після того, як я з ICTV пішов, були розмови із Суркісом, говорили про те, щоб на ТЕТ робити програму, ми з ним з першої нашої зустрічі обумовили, що якщо ми робимо цей продукт, то він повністю незаангажований, об’єктивний. Потім почалися певні кроки, вибрали приміщення для редакції, і склали кошторис апаратури, яку треба придбати, тому що на ТЕТ недостатня технічна потужність для того, щоб робити футбольну програму. Але не було достатньої цілеспрямованості у цих людей для того, щоб почати цей проект. У них почалися якісь сумніви щодо витрат… Не такі вже це й гроші, це інвестиції. Якщо не було на ТЕТ зовсім технічної бази, то необхідно було інвестувати, але це їх стримувало. В будь-якому разі це витрати – технічна база, придбання певних прав (тому що зараз ми живемо в ліцензованому просторі).

Я не бачу ні в Коломойського, ні в Суркіса достатньої цілеспрямованості для того, щоб відкрився такий футбольний проект. Хоча все одно для мене біль важливо відкрити такий проект не від Коломойського чи Суркіса, а відкрити так, як у нас працював «Гол» - коли не буде прямої вертикалі від футбольного функціонера до програми. Тому що тоді це максимально незалежно.

- Це реально?

- Реально. Як я уже казав, нереальність у підході телебачення і в тому, що зараз фірми, спонсори не готові витрачати достатньо грошей на футбольні програми, адже найцікавіші трансляції беруть значно більші рейтинги, ніж футбольна програма. Футбольна програма справді цікава, тому що там є фрагменти, вижимки усього найцікавішого, конфліктні матеріали, інтерв’ю. Здається, це цікавіше за футбол, і це справді так. Але виходить так, що чомусь аудиторія завжди менша. Тому в нас люди уже зіпсовані шоу, треба робити шоу, як в Італії – вони аналізують матчі, футболісти, тренери приходять до студії, є відомі експерти, є аудиторія, яка ставить запитання, є довгоногі дівчата. Але зрозуміло, що шоу вимагає відповідних коштів.

Хороша студія є у Шустера для того, щоб це робити, правда там він поки такого не робив, але він робив іншу студію на ЧС. А от у його великій студії можна зробити справді класне шоу італійського формату. Зазвичай усе впирається в технічну здатність, а це великий кошторис – студія, апаратура, передача сигналу. У нього все це є, тому він найближчий для такого шоу в даний момент. Це все можливо, але для цього потрібно зійтися в ціні з телебаченням. Телебачення не розглядає, на жаль, футбольне ток-шоу, футбольну програму як проект, який цікавий в плані інвестицій. Тому і звертаємося до футбольних функціонерів, а ті теж, виявляється, не готові інвестувати. За винятком Ахметов, донецької компанії, яка стабільно випускає цю програму.

- Чи є шанс, що «Гол» знову з’явиться?

- Шанс є завжди. І я живу цим, і сподіваюся, і вірю, що ми це зробимо.

- Як ви ставитеся до того, що почали транслювати матчі першої ліги, і чи є у вас бажання коментувати ці матчі?

- Я ставлюся дуже позитивно. Бажання є, треба лише подивитися по часу, тому що особливо зараз я маю багато відряджень. Коментую матчі в турі Чемпіонату Україні, єврокубки. Зараз для першої ліги небагато часу. Я вважаю, що потрібно завжди з місця коментувати. Якщо робити це з Києва – то проблем немає, але першу лігу коментувати складніше буде, тому що і гравці не такі відомі… Я завжди зідзвонююся перед коментарем із прес-аташе того чи того клубу, останні новини намагаюся дізнатися. Першу лігу мають транслювати й коментувати. У нас багато міст представлені в першій лізі, впевнений, що потрібно робити його вже в другу лігу. На місцевих каналах огляди. Знову ж таки за приклад – в європейських країнах вони є, тому що люди в цих містах уболівають за ці команди. Тобто я ставлюся дуже позитивно і коментувати готовий.

- Что вы можете рассказать о программе «Футбольний код», будете ли принимать в ней хоть какое-то участие? И вообще в спортивных программах, которые будут выходить в ближайшее время.

- А хто робить «Футбольний код»? Я просто знаю, що Шустер вів якісь переговори з Першим національним… Про це, відверто скажу, не знаю. Знаю, що хлопці з 1+1 готують новий проект, вони хочуть в кінці серпня вийти. Зараз я співпрацюю з цим холдингом в плані коментування на каналі «Кіно». Я знаю, що вони готують, і ми розмовляли із Степаном Щербачом, керівником спортивного департаменту. Я висловив свою готовність співпрацювати, вони сказали, що використають мій потенціал, тому я розраховую на співпрацю з новою футбольною програмою, яку готує 1+1.

- Як, на вашу думку, можна виховати кваліфікованих коментаторів?

- Для цього потрібно зробити школу коментаторів. Мені не раз уже спадала на думку така ідея – зробити це власноруч. Тут дуже важливі два моменти – я думаю, це потрібно робити із Інститутом журналістики. З іншого боку потрібна база телеканалу. Потрібно однозначно і лекції практичних коментаторів, і так само можливість студентів коментувати, аналізувати, слухати інших. Аби ця підготовка була не відсталою в часі. Не виключаю, що це можна зробити і приватно, але це тоді повинно бути платним. Я думаю, що це перспективна тема, треба просто ширше подумати над нею. Бо з одного боку можна мати сертифікат коментатора, а з іншого боку – бути просто хорошим коментатором.

- Не пора ли ФФУ и ее пресс-службе обратить внимание на качество издаваемых ею материалов на английском языке? Вчера было обсуждение, например, того, что на пресс-конференции тренера сборной Голландии был английский переводчик, который вообще понятия не имел о футбольной тематике. То же самое было на пресс-конференции Коллины - переводчик вообще не знал футбольных терминов, выглядело очень неловко. Весь этот жуткий непрофессионализм тянется с давних времен. Ваше мнение на этот счет и можно ли изменить ситуацию?

- Вони часто бувають. Я от щойно почав працювати прес-аташе, пішов до Олега Шкривби, і ми з ним говорили про те, що потрібно фахового перекладача. Прочитавши це питання заздалегідь, поговорив з Тетяною Горобченко. Там виникла ситуація, що ван Марвейк голландською почав говорити, відповідно потім уже прес-аташе з голландської тезово переклав англійською, і дівчина, котра була хорошою перекладачкою, по тезах трохи важче зрозуміла. Це справді проблема є, я її зауважував. Наприклад, замовляєш перекладача для тренера за кордоном, мовою тієї країни, з якою ми граємо. Так само є прохання, щоб надали перекладача зі знанням предмету – футболу. Але насправді виходить часто так, що людина не може бути фаховим перекладачем. Я знаю, що шукають часто через оголошення чи знайомих. По клубах, коли ми приїжджали, то студентку знайдуть, то в Норвегії була жінка, яка працює лікарем, вона дуже ретельно перекладала, але… Напевно, їм важко було в Норвегії знайти людину, яка і українською, і норвезькою спілкується, і при цьому ще й знає футбол. Вихід який? Маркевич чудово спілкується англійською мовою, він і без перекладачів міг би розмовляти.

Але що стосується прес-конференцій, ви знаєте думка тренера цінна українською мовою, звичайно. Можливо, було би добре мати свого постійного англомовного перекладача. Тоді в Європі хоча б журналісти зможуть розуміти. Це буде для України певне ноу-хау, тому що зазвичай приїжджають іноземні команди, розраховують на того перекладача, якого надає місцева сторона. Зазвичай економлять на перекладачах. З іншого боку, якщо людина знає англійську мову і класно знає футбольний предмет, вона себе знаходить у чомусь іншому, ніж перекладач. Вона більш високого рівня спеціаліст і не зупиняється тільки на перекладі. Питання тільки в тому, щоби таких людей залучити і зацікавити, щоб вони перекладали. Я вважаю, що це важливий момент. З перших днів свого приходу я про це говорив, тому ще це так само важливо мені, як прес-аташе, аби думки нашого тренера були правильно перекладені.

- Чи зможе Дніпро втримати хоча б друге місце по закінченні чемпіонату?

- Мені би хотілося думати, що так. І зараз як команда грає, думаю, що підстави для цього є. Важливі матчі зараз з «Металістом», потім з «Динамо» - перша перевірка. А з «Шахтарем» грають в останньому турі першого кола. Так вони зараз виглядають добре, видно, що команда на вищій швидкості, ніж у попередньому сезоні, комбінує, передають одне одному м’яч. Я вважаю, що Дніпро може зайняти перше місце.

- Як вам гра Євгена Коноплянка?

- Коноплянко, звичайно, відкриття. Це один з наших найбільших талантів. Я ставлюся до його гри з великим очікування. Ми зараз бачимо – є талант, є вміння, зараз у нього гра йде. Але ознака класу – це стабільність. З Голландією йому, на жаль, не вдалося так продуктивно діяти, як у попередніх іграх. Марселез його, видно, прочитав, і він не міг його обіграти. Кілька фінтів у нього пройшло. У будь-якому разі треба бути нестандартним. Але в принципі він нестандартний, талановитий, я від нього багато чекаю як журналіст, як уболівальник.

- Хто з молодих гравців українського футболу, на вашу думку, є найбільш перспективнішим – Гармаш, Коноплянка, Ярмоленко, Коваль, Зозуля, Ракицький?

- Я вважаю неправильним когось одного із них називати. Перспективні всі футболісти, які можуть бути корисними у складі національної команди. Всі вони одночасно можуть бути на полі. Правда, в Ярмоленка зліва краще виходить, але йому шукали й іншу позицію. Всі вони і розглядаються уже зараз: Коноплянка, Ракицький уже не за резерв грають. Гармаша хочуть випробувати, Ярмоленко уже грав, Зозуля… Так що в кожного із них є шанс зіграти на Євро-2012. Можливо, трішечки менше у Коваля, він молодший, він ще не грав у національній команді, він швидше до молодіжної команди, йому 17 років… У нього є серйозні конкуренти. Зрештою, йому буде складніше, ніж іншим пробитися, але він теж той, від кого ми чекаємо. Той же Акінфєєв, Шовковський стояли з молодих років, подивимося. Це залежить від шансу. Зараз він у резерві в «Динамо», але хто знає. Дай Бог, щоб у нього кар’єра в нього добре склалася. Ми знаємо, що для кожного футболіста важливо, як тренер тобі довірить і ти використаєш свій шанс. Для голкіпера це складніше, тому що він один. Ми знаємо, що бували голкіпери перспективні, класні, але вони були через певні обставини резервними, потім переходили кудись, втрачали кваліфікацію.

- Що ви можете сказати про рівень індивідуальної майстерності гравців Прем’єр-ліги?

- Взагалі це наш рівень. Він зумовлений нашою юнацькою школою, більшою мірою базованою на атлетизмі. Це відомий факт, що в нас справді роблять з дітей атлетів. Я сподіваюся, що зараз це почне змінюватися, все ж таки є молоді тренері, які недавно закінчили кар’єру гравців– той же Головко, Михайленко, які працюють з молодими футболістами. Які розуміють, що більшою мірою потрібно… Хоча це залежить, з яким віком вони працюють – Михайленко працює з молодіжним складом, Головко вже з 18-річними, там уже в цьому віці хлопці пройшли підготовку, бо це важливо змалку – коли м’ячик дають для того, щоб качати прес, це добре… Але м’яч потрібно давати для того, щоб діти грали. В нас насправді дуже складно, щоб футболісти такі, які зараз вважаються найкращими у світі, не були відсіяні селекціонерами київського «Динамо». А в тому-то й річ, що діти до 17-18 ріки вже награлися у футбол. Я багато спілкувався з дитячими тренерами, футболістами, я знаю цю ситуацію.

У нас дуже багато завантажують дітей фізикою, по-перше. По-друге, це радянське бажання будь-що досягти результату в будь-якій віковій групі. Це впливає на оплату праці дитячого тренера. Відповідно він повинен давати результат. Як змінити цю систему привілеювання зацікавлення тренера, це справді головний біль нашого футболу і президентів клубу. Вони не знають в будь-якому разі ситуацію знизу. Якщо немає результату, звільнюють тренерів. Чи варто це робити? Буває так, немає результату в певної команди, але можливо, там є цікаві футболісти, які потім у результаті йдуть до головної команди. Тут взяти правильний алгоритм оцінки дії дитячих тренерів, тому що часто летять голови дуже хороших спеціалістів, якраз тих спеціалістів, які можуть виховати класних футболістів. А у результаті і рівень – техніка не наш козир. Коли в нас з’являється технічний Коноплянко – це вау, рідкість. От і наслідок. Працюють по старій радянській системі – результат, результат, для кожного вікової групи результат, тому так і виходить.

- Що ви думаєте про прихід Колліни?

- Я дуже позитивно і піднесено це оцінюю, тому що для нашого футбольного суспільства, яке роздирають суперечки, недовіра, скандали, це дуже важливо, тому що зрозуміло, що це авторитет. Усі одразу заспокоїлися. Хоча знаючи нас, зрозуміло, що воно заспокоїлося до часу. Буквально через другий чи третій тур була стаття одного колеги, пише – де ж результати Колліни, знову засуджують. Ну, може, він писав за чиєюсь подачею. Так що Колліна – це безсумнівно авторитет, я очікую, що вже за рік-два наші арбітри будуть обслуговувати матчі серйозного рівня. Я маю на увазі, що вони не тільки в кваліфікації будуть працювати, а можливо, ще будуть судити щось в плей-офф, можливо, серйозні якісь ігри. Я розраховую, що можливо, вперше і в фінальному турнірі, як Чемпіонат Європи будуть українські арбітри. Крім того, Колліна максимально об’єктивний і безкомпромісний, тому я думаю, що він справді наведе лад, підвищить довіру до суддів з боку тренерів, функціонерів. Щоб не було цієї думки, що всі арбітри беруть гроші.

- Натурализация – нужна ли она в украинском футболе и как она может повлиять на его развитие?

- Я не думаю, що вона вплине якимось докорінним чином. Натуралізація потрібна, якщо є класний футболіст, і він готовий зіграти за збірну, переживає за неї серцем, адже відомо, що збірна – це не бізнес. Бізнес можна робити в клубі, заробляти там гроші, а збірна – це покликання. Якщо футболіст готовий зіграти, чому б ні. Я впевнений, що це особливо не вплине. Зараз Маркевич за те, аби Папа Гуйе отримав українське громадянство, і випробовувати його в національній команді. Це не дає жодних гарантій Папа Гуйе, він потрапить в серйозну конкуренцію, йому буде непросто, але Маркевич у ньому зацікавлений.

- Щодо огляду туру? Зрозуміло, що це важко з огляду на два пули…

- Я вважаю, що безсумнівно огляд туру має бути. Коли Павло Черепін працював у ПФЛ, він мав цю ідею, у нього був зразок. Ми активно думали, щоб зробити окремо цей футбольний огляд туру. Погано, що його немає. Є частина ігор в одному телевізійному пулі, частина в іншому. Певним чином це роботу ускладнює. Я вважаю, що можна знайти соломонове рішення – робити два футбольних огляди. Якщо одні й інші домовляться обмінюватися фрагментами – нема питань. Є в нас різні канали, канал «Кіно», є канал «Футбол», є „Перший національний”. Я гадаю, що треба піти по такому шляху, необов’язково робити один футбольний огляд і все. Що стосується прав, більшою мірою виникнуть, якщо продавати ці права за кордон, просто треба домовитися. Я вважаю, що жоден з учасників процесу не може диктувати правил. Зараз в холдингу „1+1” показуються «Динамо», «Дніпро», «Металіст», «Арсенал», «Кривбас», «Волинь» - шість. Показуються ще якісь матчі на Першому каналі – десять. Є певна більшість, але все одно, якщо тут диктувати, то інші відмовляться. Тому якщо домовитися, що якщо у вас є бажання, робіть футбольний огляд, ми даємо вам свої фрагменти, то можна це робити суто для футбольного огляду. В плані популяризації це буде правильно рішення. Якщо не надувати щоки і не робити з себе моралістів і власників прав, якраз для популяризації це буде цілком правильна річ.

- Чи часто ви перевищуєте швидкість на дорозі і яка у вас марка автомобіля?

- У мене Nissan Note, ми з дружиною по черзі їздимо. Намагаємося їздити по правилах. Звичайно, коли їдеш по трасі, якщо дозволяє можливість і видимість, то можна кілометрів на 120 виходить. У нас же можна їздити не більше 160, а можливості машини трішечки вищі. А в місті немає особливої потреби перевищувати швидкість.

- За кого ви вболіваєте в чемпіонаті України?

- Уже за стільки часу коментування у футболі ситуація змінилася. Я не можу сказати, що я за когось справді вболіваю. Я вболівав, коли був школярем, студентом, за львівські «Карпати» та київське «Динамо». Переїхав я до Києва, вже в стількох клуба покоментував, поспілкувався… Коли ти спілкуєшся з клубом, стаєш трошки ближче до нього, побічна дія в тому, що коментувати ти повинен нейтрально. Немає вже такого, що я за когось уболіваю. Я за них усіх уболіваю в єврокубках, мені зараз більш симпатичні дві команди – «Металіст» і «Дніпро». Команди, вболівальники яких ненавидять одне одного. Але в коментарі я намагаюся, щоб це не заважало роботі.

Стосовно «Ворскли» запитували, як я міг на боці бути однієї команди і принижувати іншу. Я завжди думаю, чому люди так говорять. Можливо, тому що «Ворскла» - така команда, яка дуже часто не дає зіграти супернику, в них на цьому все будується, вони будують свою гру на контратаці, у них такий стиль гри. Скажімо десь, можливо, тому що коли команда атакує, і атака виходить яскравою, це повинно викликати емоційність коментатора, ніж гра чіпка і жорстка в обороні. Можливо, таким чином люди роблять висновок. Це не означає, що я вважаю «Металіст» командою, яка заслуговує на більшу повагу, ніж «Ворскла». Усе відбувається вже впродовж коментаря. Якщо команда більш яскраво грає (це не стосується конкретних матчів), вона заслужить більше компліментів за свою гру, ніж команда, яка діє більш прагматично. Але все одно в резюме, у висновках я намагаюся і про це, і про інше сказати. Важко бути вигідним для всіх вболівальників, важливо тільки максимально об’єктивно працювати. «Ворскла» теж перспективна команда, і я бажаю їй успіхів, немає таких команд, яких я відверто не люблю. Що стосується ще «Дніпра» чи «Металіста» - справді, є певна симпатія, у цих команд такий ігровий стиль, тобто це не означає, що я фанат. Я не можу бути фанатом, тому що я журналіст і коментатор. Я вболіваю за збірну України.

- Буває таке, що керівники клубу чи тренери телефонують після коментарів незадоволені?

- Не дзвонили, але спілкування було, особливо коли була програма «Гол»… Коли ти працюєш в ефірі і програма твоя авторитетна, завжди є люди, які захочуть подискутувати. Дзвонили колись і Суркіс, і Ахметов, зараз уже не дзвонять – програми немає.

- После передачи «Наш футбол» на „Первом национальном”, когда у вас в гостях был Григорий Суркис, вы перестали откровенно говорить о предвзятости в украинском футболе. До этого вы называли вещи своими именами, почему так произошло?

- Не змінилося моє ставлення до проблем у футболі. Що стосується розмови, я взагалі вважаю, що спілкуватися треба з повагою до співрозмовника. Я не вважаю, що моє ставлення змінилося, або я став менш гостро говорити про це. Можливо, глядач чекає більш різкого ставлення до співрозмовника, але я спілкуюся з усім на засадах взаємоповаги. Тоді я поставив ті запитання, які вважав потрібними, і отримав на них відповіді. Взагалі, коли ти більше починаєш знати по футбольний процес, ти отримуєш відповіді на запитання, розумієш, що не все так просто відбувається. Наприклад, так відбувається, тому що Суркіс поганий. Можливо, є ряд причин. Чим більше ти працюєш у футболі і спортивній журналістиці, тим більше речей ти знаєш. Що стосується цих заяв молодих коментаторів, деяких колег, мені неприйнятний такий жанр, коли людина «рисується» в ефірі і з посилом великого знання говорить повну хєрню, вибачте за слово, яка абсолютно не є тим, що відбувається у футбольному процесі, а тільки заради того, щоб попіжонитися. Хоча це єрунда, тим більше її шкода тому, що вболівальники можуть сприймати цю фразу ведучого чи коментатора як істинну, і це підкріпить їх сумніви. Тому що вони не завжди знають всю картину, хоча вони дуже професійні, відстежують усе, що відбувається, але за лаштунки не можуть зазирнути.

Тому, що стосується різких запитань – буде програма, буде інтерв’ю, будуть для них підстави, я буду їх ставити, і Суркісу, і Ахметову. Просто якщо в якомусь питанні я відчуваю, що тут немає підстави для різкості, тому що я знаю, чому так відбувається. Але інтерв’ю такі я давно не брав, програму для цього треба. Що стосується Ахметова і Суркіса, я повинен сказати, що з ними цікаво спілкуватися, тому що я вислуховував їхню думку, говорив свою, сперечався з ними дуже часто. Зараз не дзвонять, хоча Ахметов привітав із Днем народження, передав картину в подарунок – фотографію, як «Шахтар» виграв кубок УЄФА, таку велику. Я повісив у свій кабінет у інформаційному центрі, потім забрав її.

- Возможно ли в наших условиях сделать независимый футбольный канал? Потому что многие читатели считают, что канал «Футбол» является заангажированным. Именно канал, не программу.

- В принципі, я розумію так, що канал вони вважають, можливо, через програму, але чи можна показувати весь канал заангажованим? Він показує чемпіонат України, іноземні чемпіонати. Програма, напевно, найбільше викликає дорікання.. Але питання в тому, чи можна знайти інвестиції не у футбольної людини, щоб зробити футбольний канал. Хотілося б вірити, що можна. Бачите, «Спорт-1» фактично збанкрутував, що дуже прикро. Там були чемпіонати провідні, можна було сказати, що нормальний рівень у них. Тому для глядача, який не знає, що там за лаштунками, що там по півроку не платили гроші, це справді шок – як так. Зараз вони тільки записи показували, а який був хороший задум. Мабуть, так і НТВ. НТВ – це ж серйозний холдинг, вони не тільки футбол продають, а й кіно, у них великий пакет. Такої машини не вдалося Самойленку зробити, на жаль. Я вірю, що таке буде, тому що спорт і футбол – це річ, яка зацікавлює публіку. Але з іншого боку, якщо порівняти з Росією, де більше грошей, там є фактично пакет НТВ – один кабельний оператор. Там просто інакше держзамовлення.

Розповідали історію, коли Путін викликав керівників трьох каналів – Росія, НТВ і ОРТ – і сказав, щоб не займаться дебілізацією народу, у вас повинно бути мінімум 30% присвячено спорту. Якщо в НТВ є пакет, ОРТ мало якісь спортивні програми, і канал Росія зробив… Там інший підхід, у них кабельного фактично один – НТВ+.

Якщо вже є "Футбол", з іншого боку складно, що «Спорт-1» загнувся, важко конкурувати. Хіба що якщо буде державне щось потужне, але можливо, з’явиться якийсь медіа-олігарх, який на цьому буде робити гроші. Тому можливість є завжди. Так само одна із моїх мрій – хочеться, щоб „Євроспорт” був перекладений українською, і щоб коментували українською. Я люблю канал „Євроспорт”, там класні коментатори, в них теж можна повчитися, але коли кажуть там «наше, наше, наше» на російських спортсменів, це трішечки достає. Там достатньо дорого коштує те, щоб отримати ліцензію саме на українську версію, так що поки що дивимося російське. Але ми знаємо, що українське найкраще, так що підтримуємо українське.