Люксембург - Україна 0:3. З елементами самообману

Відбір до Євро-2016. Група "С"

Люксембург. Стадіон "Жозі Бартель"

Головний арбітр: Крісті Якобсен (Ісландія)

Люксембург - Україна 0:3

Голи: Ярмоленко 33, Ярмоленко 53, Ярмоленко 56

Люксембург: Жубер, Тюрпель (Девілль 76), Хольтер, Янс, Мутш, Бенсі (Жоашім 63), Мартінс (Да Мота 53), Жерсон, Шнелль, Йеніш, Шано

Україна: П'ятов, Сидорчук, Ракицький, Федецький, Шевчук, Олійник (Ковальчук 85), Коноплянка (Морозюк 70), Зозуля (Будківський 71), Ярмоленко, Тимощук, Хачеріді

Попередження: Мартінс 11 - Сидорчук 14, Хачеріді 34

Все Михайло Іванович Фоменко правильно сказав, коли після жеребкування виділив у нашій групі Іспанію (як фаворита) та Люксембург (як аутсайдера). Піренейці своє ще візьмуть, не сумнівайтеся. "Фурія" ще прийматиме словаків вдома і покаже нашим сусідам де раки зимують. Ну а Люксембург – звичайно, аутсайдер. Міг Михайло Іванович і не вибачатися за ті слова, а просто сказати своїм підопічним: "Не дай Господи, щоб зіграли з цими "люксами" так недолуго, як білоруси, або так халатно, як македонці". Ефект, можливо, був би навіть кращим.

Ні… Ми, звісно, не збираємося критикувати Михайла Фоменка за те, що він ввічливо вибачився перед своїми підопічними і громадськістю за возведення Люксембурга в особливу "касту" в нашій групі. Ввічливість – це добре, особливо в теперішній черствий час. І відсутність недооцінки суперника – теж добре. Навіть чудово. Але ж повинно бути також і відчуття реальності… Ну хто грекам винен, що вони вчора оконфузились з майстрами шкіряного м'яча з Фарер? Звісно, тільки Клаудіо Раньєрі. Аж ніяк не підйом футболу Фарерських островів. Так само й сьогодні результат матчу залежав виключно від українців. Нам потрібно було використати хоча б половину свого потенціалу – і на суперника можна було не зважати.

Склад збірної України не може бути без сюрпризів зважаючи на те, що в нас немає класного плеймейкера. Едмар в "Металісті" перекваліфікувався в опорного півзахисника і зараз не дуже тягне на роль розігруючого. Фоменко в "Таврії" Галовського використовував саме як плеймейкера, але з того часу багато води втекло, а з нею – і навики гравця. До того ж, сьогодні Едмар не міг грати через травму, тож номінально на позицію між нападником та опорною зоною залишався один Роман Безус. От тільки з екс-гравцем "Ворскли", а нині футболістом "Динамо", пов’язана інша проблема: відсутність ігрової практики. Роман цього сезону тільки в одному поєдинку відіграв усі регламентовані 90 хвилин (в кубковому проти "Зірки"). В інших матчах Безусу діставалися лічені хвилини. Тож не дивно, що Фоменко не довірився Романові. Зі старту вийшов Денис Олійник, для якого сьогоднішній матч – дебют саме в офіційних (тобто, не товариських) матчах за збірну України. Ну і третій поєдинок в основі збірної взагалі… В тактичному розташуванні Дениса малювали як другого нападника, хоча, зрозуміло, що Олійник мав грати трохи глибше і, в силу своєї універсальності, міг страхувати Ярмоленка або Коноплянку на фланзі. Така собі карусель, яка мала крутитися, щоб – в тому числі – забезпечувати м’ячами Романа Зозулю. В опорній зоні поруч з Сидорчуком вийшов не Ротань, а Тимущок. Зі всією повагою до Анатолія, але… Чекаємо повернення Гармаша, присутність якого додасть збірній України мобільності і сили в центрі поля. І кращу форму може ще набрати Ротань. Але то вже на весняні матчі відбору. Захисна лінія, з урахуванням пошкодження Кучера, не здивувала: Шевчук, Ракицький, Хачеріді, Федецький. П’ятова у воротах збірної України теж всі звикли бачити. Хоча, Денис Бойко довів, що заслуговує на свій шанс.

А от основний склад наших суперників, на відміну від складу збірної України, складався з "легіонерів" майже на 50 відсотків. Тобто, не єдиними "Діфферданджами", "Дюделанджами" і "Фолами". Тут і Маріо Мутш з швейцарського "Санкт-Галлена", і Максім Шано з бельгійського "Кортрейка", і Ларс Жерсон з шведського "Коркьопінга", і Дуайт Хольтер (19-річний юнак, між іншим) з німецького "Гройтер Фюрт", і Мартінс Перейра з заявки французького "Ліона"… Ось таке асорті.

Для збірної України такі матчі не типові. Ця гра – як відповідь на питання про те, чому Фоменко краще зіграє з трьома опорниками, ніж з двома нападниками, або чому не ризикне зіграти на перемогу, коли є можливість для нічиєї. Цій команді не вистачає зрілості і вміння контролювати ситуацію, яка не схожа до шаблонної. А під шаблонною слід розуміти обережну, повільну, флегматичну гру. От була можливість (точніше навіть – необхідність) зіграти першим номером – так ми ледь тричі не пропустили від Люксембурга в першому таймі. Тричі! Від Люксембурга! І це реальність, а не перебільшення. От якби на місці всіх цих Тюрпелів, Мутшів і Хольтерів були більш майстерні гравці – то тоді…

Так, Люксембург грав жорстко, в дечому навіть грубо, але хто може за це кинути камінь в город аутсайдера? Господарі старалися всіма можливими і неможливими методами перекривати українцям повітря і не давати комбінувати. Олійник та компанія створювали – Люксембург руйнував; знову створювали – знову руйнував; українці вже почали нервувати, побігли вперед усі – і тут кинджальні контратаки у відповідь. З вмінням швидко переходити центр поля в Люксембурга все гаразд.

Поки українці на старті пристосовувались до гри, використовуючи попереду навісні передачі з мотивом "як вийде", господарі атакували акцентовано. На 8-й хвилині Перейра отримав простір на лівому фланзі і миттєво пробив. Зрозуміло, що слабко і безхитрісно, але ж пробив. А далі… Провал в опорній зоні збірної України розв’язав руки і ноги Мутшу, який добрим пасом з глибини підключив Бенсі, а Стефано з правого флангу виконав точний простріл на Тюрпеля. Якби Давид пробив сильніше, то П'ятов би не допоміг.

Думаєте, випадковість? Та ні, навряд чи, бо страшно було й далі. 16-та хвилина: знову момент. Цього разу блискавична контратака, в ході якої пройшла класна передача у вільну зону на Янса, але нам допоміг Мутш, який "випередив" партнера, але як слід м’ячем не розпорядився. Закінчилося все дальнім ударом.

А у нас продовжувались подачі. То Шевчука, то Коноплянки, то Федецького. І воно б нічого, якби Зозуля то в ворота влучав, а не як на 18-й, або на 23-й хвилинах. Тільки Олійник був проти такої манери гри, загострюючи ситуацію дійсно розумними і технічними діями. Денису бракувало тільки завершення: на 19-й хвилині, а потім і на 26-й…

Хоча, добре вже те, що атак побільшало і завершувались вони не так одноманітно. Вже й Ярмоленко увімкнувся і ніби випустив злість сольним проходом на екваторі тайму. Шкода, що ніхто не відгукнувся на передачу Андрія.

Ніби притиснули Люксембург. Але й далі грали без відчуттів, що ледь не завершилося пропущеним м’ячем на 28-й хвилині. Коноплянка втратив м’яча в себе на фланзі, Шевчук загубив зону, туди увірвався суперник, пас на Тюрпеля – і вихід сам на сам. Нападнику не вдався удар, але момент. Тенденція. А потім ще Мартінс Перейра дуже добре пробив здалеку. А ще пізніше, щоб вже довершити картину атак Люксембурга у першому таймі, Шано з близької відстані трохи не дотягнувся до м’яча після пасу з глибини, давши тим самим шанс П’ятову.

Господарям явно бракувало майстерності. І виливалось то не тільки в загублені моменти біля українських воріт, а й в обрізки в центрі поля, які, в свою чергу, давали шанс гостям організовувати швидкі випади фактично з нічого. Так ледь не забив Шевчук, отримавши пас від Олійника (сильний удар В’ячеслава з-під поперечини витягнув воротар). Але саме після того кутового забив свій перший гол Ярмоленко. Коноплянка подав, Хачеріді поборовся, м’яч опинився у Олійника; Денис відразу пробив, господарі панічно відбились, але не накрили Ярмоленка, який, зігравши на підборі, вколотив шкіряного в сітку.

Українці, здається, знайшли ключ. Пресинг в центрі поля давав свої плоди. Тимощук перехопив шкіряного в центрі поля для Коноплянки і Євген, пройшовши вперед, пробивав з-під захисника у нижній кут. Жубер кінчиками пальців дотягнувся. Тимощук дуже засмутився і вже в наступному моменті – буквально через хвилину – вирішив вистрілити сам. Сильно, але безхитрісно.

Ось так і виявилось, що той гол Ярмоленка (сотий для Андрія в його професійній кар’єрі) став єдиним у першому таймі. Хоча, перед перервою Андрій мусив забивати ще раз. Коноплянка після чергової обрізки суперника вирізав класний пас на свого колегу, але Ярмоленко з супер-вигідної позиції вирішив не пробивати, а віддавати ще далі на Олійника. Принаймні, те, що вийшло у Ярмоленка, ударом точно не можна назвати. Тому вважатимемо це передачею.

Але в другому таймі Андрій своїх помилок повторювати не став. Бив, і пасував – і все вчасно, точно та доречно. Вже на 48-й хвилині Ярмоленко зробив момент для активного і старанного Олійника, але Денису знову не пощастило забити. Тож новоспечений член "клубу Тимерлана Гусейнова" вирішив й далі подавати приклад своїм партнерам. Після прострілу Олійника на 53-й хвилині Ярмоленко скористався з необачного виносу м’яча кимось із захисників Люксембурга і ударом метрів з 11-ти вразив дальній кут воріт Жубера. Класика жанру. А ще через кілька обертів стрілки 7-й номер оформив хет-трик голом у своєму фірмовому стилі. Сидорчук віддав на Андрія, той трохи змістився до центру і з лівої класно закрутив під стійку – 0:3.

Але в гравців Люксембурга був сильний дух. Пропустивши тричі, гра команди не розклеїлась. Господарі ніби розуміли, що інакше й не могло бути, і просто продовжували тримати голову високо. Да Мота після подачі з флангу скористався з розгубленості наших футболістів і завдав класного удару, який прийняла на себе стійка воріт П’ятова. З добиванням Жоашіма впорався Хачеріді. А трохи пізніше сильно пробив Мутш - м’яч просвистів над поперечиною.

Ось так гра і заспокоїлась. Українці вже не бігли вперед, а зосередились на тому, щоб у суперника більше не виникало нагод біля володінь П’ятова. В гостей, в свою чергу, останній реальний шанс забити був якраз перед тим, як гравець Люксембурга поцілив у стійку наших воріт. Ярмоленко коротким пасом в штрафному майданчику суперника знайшов Сидорчука, але Сергій пробив неточно. Після того гра українців в атаці фактично закінчилась. Не було вже ні бажання, ні винахідливості, а тільки думки про виконану місію і швидке повернення додому. У Люксембурга, відповідно, за закритого футболу шансів не могло бути апріорі.

Не найкраща гра збірної України. За таку розхлябаність в захисті більш майстерні команди будуть карати безжально. В атаці – нормально; Денис Олійник – як додаткова опція для Михайла Фоменка. Але, напевно, цей матч тільки додав Фоменку впевненості у своїй правоті. Впевненості в тому, що на рожен збірній України лізти не потрібно. Якщо ми не можемо впоратись із нервами в матчі проти Люксембурга, то гра від атаки, можливо, і справді не для нас?!

***

Зважаючи на те, що цей матч був досить специфічним, що все в цьому поєдинку залежало виключно від нас, дозволимо собі в режимі "бліц" зупинитися на грі кожного з футболістів команди Михайла Фоменка. Ніякої статистики, показників ТТД, - тільки візуальне враження.

Андрій П'ятов. Можна звинувачувати Михайла Форменка в консерватизмі, але питання вибору голкіпера – то світлий бік того консерватизму. Бойко грає впевнено в чемпіонаті України і єврокубках, молодий Шевченко часто ловить кураж, але П'ятов – це досвід, витримка і стабільність. Хто б не був в суперниках і які б комбінації біля його воріт не розгортались, Андрій нижче свого рівня не опускається. Впевнена гра в тих моментах, що були в Люксембурга в першому таймі, дозволила збірній України в цілому тримати ситуацію під контролем. Трохи переживав на виходах, але то одвічна проблема цього воротаря.

Артем Федецький. Почав матч активно і на стартових хвилинах затьмарював В’ячеслава Шевчука, що грав на протилежному фланзі, але досить швидко загубився. Програвав єдиноборства, вдавався до трохи неспортивних прийомів (симуляції), не допомагав належним чином Ярмоленку, через що часто на правому фланзі – особливо в першому таймі – опинявся Сергій Сидорчук.

Євген Хачеріді. Від своєї оптимальної форми Євген ще далекий. Традиційно активно і по-спортивному агресивно вів себе в чужому штрафному майданчику при розіграшах стандартів (прийняв участь в першому забитому м’ячі), але в захисті грав не бездоганно. Втрачав зону і в єдиноборствах з опонентами нервував.

Ярослав Ракицький. Як і його колега за амплуа, в декількох моментах провалювався, але намагався реабілітуватись передачами зі своєї половини поля на нападників.

В’ячеслав Шевчук. Якби не огріхи в захисті в першому таймі (зокрема, в тому моменті, коли ледь не забив Тюрпель після пасу справа), то можна було б гру В’ячеслава назвати сильною і впевненою. Не просто активно підключався до атак, а й реально загострював ситуацію як передачами, так і ударами.

Анатолій Тимощук. Сміливо йшов в єдиноборства в центрі поля, але далеко не завжди їх вигравав. Намагався бути корисним для команди в атаці, тим самим знижуючи показник ефективності дій на захист. Після програних єдиноборств давав шанс супернику розігнати атаку з центрального плацдарму. Коли гра стала більш щільною, виглядав впевненіше. Людина-ризик, можна сказати так.

Сергій Сидорчук. Намагався не зраджувати собі в плані трудомісткості гри, але бракувало іскорки… Напевно, дається взнаки втома. В першому таймі допомагав Ярмоленку на правому фланзі, після перерви продуктивно працював на атаку, віддав гольовий пас на Андрія, але, натомість, загубив свій вигідний шанс відзначитися.

Андрій Ярмоленко. Важко входив в гру, але коли увійшов – десь з середини першого тайму – був справжнім лідером. Зробив хет-трик і ще кілька разів своїми чудовими передачами створював нагоди для партнерів.

Євген Коноплянка. Важко виходив з-під опіки опонентів. Коли перед Євгеном був простір, то небезпека виникала, але в щільній грі виглядав досить невиразно. Швидко вмикався в епізоди (як у випадку з перехопленням м'яча Анатолієм Тимощуком і наступним пасом на Ярмоленка), але неефективно грав при позиційних атаках.

Денис Олійник. Один з кращих гравців матчу. Претензії можуть бути хіба що до не реалізації моментів. В іншому - в старанні, розумінні, відчутті партнерів – виглядав органічно. Розумний гравець.

Роман Зозуля. Старався чіплятися за м’ячі, притримати шкіряного, але в такому матчі то було не дуже ефективно. В такій грі Україні потрібен був форвард дотику, людина-момент, тож Зозуля трохи випадав.

Пилип Будківський. Гри після виходу на заміну не загострив. Діяв в тій манері, що і Роман Зозуля. Щоправда, на момент виходу Будківського на поле змінився характер футболу, тож свої дивіденди команді приніс.

Микола Морозюк. Змінивши Коноплянку на 70-й хвилині, нічим особливим на полі не відзначився.

Кирило Ковальчук. Вийшов на поле в результаті тактичної заміни. Очевидно, Фоменко мав намір ще більше ущільнити гру на останніх хвилинах, позбавивши суперника будь-якого простору.