Товариський матч. Грузія - Україна 1:2. Ударна 25-хвилинка з ґречним кавказьким презентом

Товариський матч

9 червня. Лінц. Міський стадіон. 700 глядачів

Грузія - Україна 1:2

Голи: Вацадзе 81 – Артем Кравець 57, Коноплянка 67

Грузія: Лорія – Кашія (Сулаквадзе 46), Амісулашвілі (к), Двалі – Лобжанідзе (Аладашвілі 71), Кобахідзе, Ананідзе, Наваловскі – Казаїшвілі (Вацадзе 71), Б. Цхададзе (Ґеорґій Чантурія 46)

Тренер – Кахабер Цхададзе

Україна: Д. Бойко – Ксьонз, Хачеріді, Ракицький, Морозюк – Степаненко (Тимощук 46) – О. Гусєв (В. Шевчук 46), Ротань (к) (Рибалка 46), Гармаш (С. Сидорчук 46), Коноплянка (Д. Олійник 76) – Є. Селезньов (Артем Кравець 46)

Тренер – Михайло Фоменко

Судді: Гаметер – Брауншмідт, Кюр (усі – Австрія)

Вперше за останніх вісім років і вперше на нейтральному полі. Частіше ніж з Грузією, національна збірна України у своїй історії не грала ні з ким. Найперше ця статистика сформувалася завдяки 90-м, коли наша Федерація мала проблеми з пошуком суперників для товариських матчів, а представники братньої країни завжди йшли на зустріч. У принципі, нині ситуація аналогічна. То якщо вірити наставникові нашої збірної Михайлові Фоменку. Михайло Іванович каже, що з власної волі в Україну не хоче їхати ніхто. Звісно, з таким твердженням можна було б сперечатися, але повіримо на слові. Та й було б за що сперечатися. Раз в Лінці, то в Лінці.

Напередодні цього матчу більше турбував стан збірників напередодні матчу євровідбору проти Люксембурґу. Суперник наче й нескладний, але недооцінивши його, можна втратити очки, які виявляться «золотими». Тому нашому наставникові важливо тримати команду в тонусі.

Чи можна назвати виставлений Михайлом Фоменком склад оптимальним на даний момент? Відносно, бо до табору команди не викликаний правий оборонець Артем Федецький, котрий в офіційному поєдинку не зіграє через дискваліфікацію. Олександр Кучер прогнозовано не зіграв через отримане в кубковому фіналі проти «Динамо» розсічення. Також кинулася у вічі відсутність у «старті» В’ячеслава Шевчука та Андрія Ярмоленка. Вочевидь у їхніх можливостях тренер не сумнівається. Тому й дає В’ячеславу і Андрієві перепочити з огляду на завантаженість у клубному сезоні. А що у воротах зіграє Денис Бойко, а не Андрій П’ятов, можна було очікувати, зважаючи не лише на товариський характер поєдинку, а й на форму Дениса протягом всього попереднього сезону.

В центрі оборони українців грали Євген Хачеріді та Ярослав Ракицький. Справа в обороні грав дебютант команди Павло Ксьонз, зліва – Микола Морозюк. В опорній зоні грав Тарас Степаненко. Роль вінґерів виконували Олег Гусєв та Євген Коноплянка, а Денис Гармаш поряд із Русланом Ротанем, котрий в одинадцяте вивів збірну з капітанською пов’язкою, розташувався під нападником Євгеном Селезньовим. Євген з’явився у складі першої команди країни вперше з жовтня 2013-го, коли він зробив дубль у виїзному поєдинку проти збірної Сан-Марино.

Тренер грузинів Кахабер Цхададзе, розставивши підопічних за звичною для себе схемою з трьома центральними оборонцями, напередодні матчу проти лідера відбірної групи поляків виставив набагато експериментальніший варіант складу, ніж його український колега. У воротах кавказців грав Ґеорґій Лорія. Тріо стопперів склали Ґурам Кашія, капітан Александр Амісулашвілі та Лаша Двалі. Роль правого лінійного виконував Уча Лобжанідзе, лівий край закривав Ґеорґій Наваловскі. В півобороні з ухилом на правий фланг грав Валерій Казаїшвілі, лівіше діяв Торніке Окріашвілі. Александр Кобахідзе розташувався трохи нижче від Джано Ананідзе. На вістрі атаки – Бачана Цхададзе.

Українці на правах фаворита спробували на перших хвилинах прибрати м’яч до власних ніг і навіть встигли потурбувати Лорію, коли після навісу Гусєва справа головою над поперечиною пробив Гармаш. Втім, вагомою перевагу українців у стартовому відрізку назвати було складно. Через насичену гравцями суперника альну вісь пройти було складно, а фланги, окрім вище згадуваного моменту, грузини надійно страхували. Та й максимальних швидкостей українці не вмикали. Більше того, ще до десятої хвилини українці ледь не створили собі проблем самотужки. Хачеріді, прикриваючи на правому фланзі неподалік від власної карної зони корпусом від Окріашвілі, спіткнувся і щоб не дати суперникові втекти, зіграв лежачи рукою. Після подачі ж Ананідзе штрафного Кашія, вистрибнувши вище всіх, до м’яча дотягнувся, але прицільно пробити не зміг.

Ближче до середини тайму від незначної переваги українців не залишилося й сліду. Більше того, цілеспрямованішою і агресивнішою в єдиноборствах виглядала вже грузинська збірна. Після скидки Казаїшвілі потужно метрів з 25-ти пробив Кобахідзе – м’яч просвистів поруч із хрестовиною. Трохи згодом вже Казаїшвілі, отримавши зрячу передачу справа від Лобжанідзе, з лінії штрафного майданчика не то бив, не то прострілював на Окріашвілі. В підсумку не вийшло ні те, ні інше, хоча простору для прийняття оптимального рішення Валерій мав достатньо.

Дії українців у середній ланці не відзначалися цілісністю, однак щойно Гармаш здійснив у центрві поля вдалий відбір і віддав передачу на Коноплянку, як Євген, набравши швидкість, почав на швидкості різати кут і зміщуватися зліва в центр. Саме у мить, коли перед Коноплянкою було лише два стоппери, м’яч з-під ніг нашого вінґера у бездоганному підкаті вибив Кашія.

В заключній третині тайму перевага грузинів викристалізувалася доволі чітко. Підопічні Цхададзе не лише ліпше тримали м’яч, а й намагалися за рахунок срімкості на лівому фланзі Наваловскі цілеспрямовано наступати. Двічі поспіль Ґеорґій небезпечно прострілював, а ще в одному моменті віддав передачу набігаючому в межі карної зони Казаїшвілі. Валерій, ледь отримавши м’яч, пробив. Добре, що Ракицький цей потенційно небезпечний постріл заблокував.

Загалом оптимізму за підсумками першого тайму було вкрай мало. Українці грали інертно, малоініціативно, не вмикаючи високих швидкостей. Винятки становили хіба Гармаш із Ксьонзом, які мусили проявляти активність з об’єктивних причин. Старався попереду Селезньов, але м’яч до Євгена майже не доходив. У підсумку – жодного за 45 хвилин удару в стулку і нульова нічия на безальтернативній основі.

На другу половину вийшов суттєво видозмінений, з п’ятьма свіжими виконавцями в основі склад українців. Гусєва замінив Шевчук. В’ячеслав зайняв своє звичне місце на лівому фланзі оборони, Морозюк перейшов вправо, а Ксьонз на тому ж краї піднявся в півоборону. Центральне ядро своєї команди Фоменко замінив повністю. В опорній зоні після перерви грав Анатолій Тимощук, а трохи вище над ними – Сергій Рибалка та Сергій Сидорчук. На вістрі атаки замість Селезньова вийшов Артем Кравець.

У порівнянні з колегою, ротація від Кахабера Цхададзе була скромнішою. Наставник грузинів теж поміняв центрфорварда, виставивши замість свого сина Ґеорґія Чантурію. Натомість Лаша Сулаквадзе вийшов замість Кашії в центр оборони, а Леван Кенія на місці не то лівого атакувального хава, не то крайнього нападника замінив Окріашвілі. І, ледь з’явившись на полі, екс-карпатівець міг відкривати рахунок. Українці не змогли перешкодити суперникам обігратися перед штрафним майданчиком в стінку і врешті Казаїшвілі не то зряче, не то випадково доправив м'яч до Кенії. Левана не атакував взагалі ніхто, проте чистий вихід сам-на-сам ліквідував той, хто місяць тому самотужки переграв Іґуаїна. Бойко, відбивши удар впритул, вкотре продемонстрував дива реакції і залишив свої ворота недоторканими.

А ось Денисів колега Лорія з іншого боку поля надійністю не вражав. Навпаки, авантюрними й дещо легковажними діями голкіпер грузинів вніс певну нервозність в дії оборони. Чого варта лише самовпевнена спроба обіграти в межах воротарської зони Кравця. Спроба вдала, але валідольна. А незадовго до того Артем, отримавши красивий розрізний пас шведою від Сидорчука. Виходив з Лорією на побачення, але пробив першим дотиком нихом поруч з лівою, дальньою від себе стійкою.

Врешті, сумбурний п’ятихвилинний відрізок у діях грузинів завершився для них плачевно. Грузини фактично забили м’яч у власні ворота самотужки. Двалі, отримавши на лівому краї передачу після розиграшу удару від воріт, вирішив повернути м’яч до Лорії. Повернув так, що Ґеорґій прийняти кулі не зумів і м’яч, поволі прокотившись вздовж воротарської зони, влучив у стійку, а в поле вилетів точно під ноги Кравцеві. Промахнутися по порожніх воротах метрів з п’яти Кравець не міг – 0:1. Артем забив свій дебютний у складі збірної м’яч.

Грузини під пресингом українців розсипалися якось на очах і невдовзі могли пропускати вдруге. То Шевчук у середині поля виграв повітря в Лобжанідзе і головою зробив передачу по залишеному без нагляду лівому краю на Коноплянку. Євген протяг м’яч метрів 20 і, увійшовши до карної зони, спробував пробити під поперечину – зовсім трохи вище. Та свій дев’ятий у складі збірної гол Коноплянка невдовзі таки забив. Морозюк після передачі від Ксьонза п’ятою першим дотиком виконав навіс справа, а Коноплянка, вибігши зі свого флангу, випередив Лобжанідзе і в падінні зльоту пробив точно в нижній кут – 0:2.

Кахабер Цхададзе відреагував на другий м’яч подвійною заміною, випустивши замість Лобжанідзе Кахабера Аладашвілі, а замість одного з найкращих у складі своєї команди, але вже втомленого Казаїшвілі Мате Вацадзе. Ці заміни додали діям грузинів рухливості, але станеться це трохи згодом. Якийсь час після голу Коноплянки українці ще продовжували за інерцією наступати, а Рибалка ударом метрів з 25-ти ледь не увігнав м’яч під поперечину. Грузію врятував, перевівши м’яч на кутовий, Лорія.

На жаль, наша команда повірила в те, що перемога вже в кишені, надто швидко. Певною мірою, цей настрій, замінивши Коноплянку на Дениса Олійника, підтримали й тренери. Так чи інакше, в середній ланці українців почали виникати провали і вже зовсім скоро Ракицькому довелося блокувати удар Чантурії після передачі з лівого флангу.

За свою зверхність українці були покарані дуже швидко. Кенія, отримавши на лівому фланзі передачу від Наваловскі, навісив, а Вацадзе, пірнувши ластівкою, ударом у падінні головою не залишив Бойкові найменших шансів – 1:2.

Окрилені успіхом підопічні Цхададзе. Скоротивши відставання, продовжили нехай і не дуже осмислений, але сповнений емоцій наступ. Грузини боролися за кожен м’яч, вступаючи у відбір навіть у карній зоні суперників. Двічі поспіль суперники били по воротах Бойка здалеку. Удар Ананідзе з підкруткою, після якого м’яч пірнав у кут, Денис відбив однією рукою, а після пострілу Чантурії з району правого кута штрафного майданчика куля, зачепивши поперечину, вилетіла за межі поля.

До честі нашої команди, в заключних хвилин сім-вісім вона все ж зібралася і змогла відсунути епіцентр ігрових дій далі від власного карного майданчика. Перемогу наша команда відстояла і це найголовніше. 25 хвилин другого тайму продемонстрували, що запас міцності у нашої команди чималий. І то за умови, що не грав Ярмоленко.