Федецький: Євро-2012 пропустив через одного чудачка, котрий дуже захотів, щоб я там не зіграв

«З того часу, як ми перемогли Словенію, тільки думками про Євро й живу» - сказав на вчорашній прес конференції нинішній співрозмовник UA-Футболу. Федецький нині в національній збірній належить до когорти тих гравців, яких сміливо можна називати незамінними. Проте сам футболіст запевняє, що мотивації йому не бракує не дивлячись ні на що.

- Артеме, в ході підготовки до домашнього чемпіонату Європи 2012 року ваші позиції у збірній теж здавалися міцними. Але обставини склалися так, що турнір ви пропустили. З того часу не стали забобонним?

- Ні. У 2012-му я ж нікому не програв конкуренції. Євро пропустив через одного чудачка, котрий дуже захотів, щоб я там не зіграв. Не хочеться зайвий раз згадувати його прізвище. Думаю, його й так усі знають. А конкуренції не боявся ніколи. Потрібно виходити і показувати свій клас і в тренуваннях, і в матчах. А ще не можна собі давати слабинки і завжди працювати по максимуму. Треба трудитися і не думати про забобони.

- Непотрапляння на Євро-2012 стало для вас великою трагедією?

- Безперечно. Але зціпив зуби і працював далі. Не мав же я зупинитися, опустити руки і сумувати. Старався і повернув собі той ігровий рівень, який у мене був до тих подій, через які залишився поза грою. То теж було загартування. Я ж по знаку Зодіаку Телець, народився у Рік Бика, а отже впертий і буду йти до мети, поки її не досягну.

- З тією людиною, через яку ви не поїхали на Євро і прізвища якої зайвий раз не хочете згадувати, ви після того спілкувалися віч-на-віч?

- Ви зараз про кого говорите?

- Про пана Димінського, звичайно.

- А, ну, тоді правильно (сміється). Ні, не спілкувався і не маю найменшого бажання це робити. Хай у них буде все добре. Я у їхні справи не втручаюся.

- Зараз ситуація справді складається сприятливо. Ваші позиції міцні як у «Дніпрі», так і в збірній…

- Я до себе завжди дуже вимогливий і самокритичний. Ставлю перед собою лише максимальні, а іноді нереальні завдання. Адже якщо прагнеш неможливого, то досягнеш того, на що ти здатен насправді.

- Артеме, в період зимової паузи «Дніпро» встигли поховати заживо, а вийшло, що ви таки боєздатні.

- Розумієте, критиків, які вишукують лише погане, у нашій країні безліч. Ситуації бувають різні. Футболісти теж не роботи, у їхній кар’єрі теж після підйомів бувають спади. Звичайно, хочеться перемагати завжди, але такого не буває. В цьому аспекті унікальною є лише «Барселона». Але навіть у неї бувають погані періоди. Не буду кривити душею, «Дніпро» має свої проблеми. Втім, ми хочемо досягти результату. Зараз всі згадують про нашу гру з «Шахтарем», але за тиждень до того ми зіграли відверто поганий поєдинок проти «Динамо». Матч на матч не приходиться. Ми завжди намагаємося демонструвати свій максимум, але ж суперники теж на місці не сидять, вивчають нашу гру.

- Час проаналізувати те, що трапилося з командою восени, вже був. Гадаєте, дніпряни не встигли відновитися після виснажливого сезону чи свій відбиток наклали внутрішньоклубні труднощі?

- Певні клубні нюанси, зокрема фінансові, звісно, впливають, проте вирішальної ролі не відіграють. Коли ти вдягнув форму і вийшов на поле, усі труднощі на 90 хвилин забуваєш. Якщо тобі довірили зіграти, то відкинь негаразди кудись дуже далеко і відбарабань по повній програмі, щоб бути чесним перед самим собою, вболівальниками і своєю родиною. Особисті питання на гру впливати не повинні. Якщо таке відбувається, то ліпше на поле не виходити. Власне, в нас у «Дніпрі» зібралися хлопці, які навчилися абстраговуватися від усього поганого і добре робити свою справу.

- Через два тижні після матчів збірної на дніпрян очікує, мабуть, головний весняний поєдинок.

- Ага, проти «Манчестер Юнайтед» (сміється).

- Чому проти «Манчестер Юнайтед»?

- Та тому, що «Зоря» для нас як «Барселона», як «Манчестер». Я у «Дніпрі» три з половиною роки і весь той час постійно луганцям програємо. Наче й ретельно розбираємо їхню гру, а вони нас завжди няньчать. Не можемо «Зорю» не те що переграти, а й навіть зачепитися за очки. Та колись ця чорна полоса має закінчитися. Ми розуміємо, що то за матч і будемо на нього відповідно налаштовуватися.

- Раніше казали, що «Дніпро» недооцінює «Зорю». Нині про це не може бути й мови, проте результат залишається ідентичним…

- Повірте, недооцінки не було жодного разу. Просто у нас звикли говорити у випадку, коли команда зіграла добре, про слабкого суперника й навпаки, коли програємо, про недооцінку. Ми завжди поважали луганців. То амбітна молода команда. Нині вони взагалі попереду на чотири очки, тому мусимо зробити все можливе, щоб повернути втрачені позиції. В нас немає іншого виходу, крім як перемагати.

- З футболістами «Зорі» у збірній вже встигли обмінятися думками?

- Ось зараз буде тренування, то й почну їх потихенько готувати до нашого матчу (посміхається).

- До речі, чого очікуєте від найближчих поєдинків у складі збірної? Вважаєте, тренерський штаб буде у цих матчах відпрацьовувати тактичні варіанти до поєдинків на чемпіонаті Європи?

- Звичайно. То етап підготовки до фінальної частини у Франції. Збірна працює з чітко розробленим планом, якого ми постійно притримуємося. А про деталі ліпше запитати тренерів. Стратегія залежить від них.

- Сидячи в автівці й очікуючи решти збірників напередодні тренування, ви про щось жваво спілкувалися з Михайлом Фоменком.

- Можу вас запевнити, що у бесідах з футболістами Михайло Іванович не такий лаконічний, як у спілкуванні з пресою. Ми багато розмовляємо, тренер часто викликає нас на індивідуальні бесіди. Михайло Іванович може не виказувати емоцій публічно, але в спілкуванні з футболістами він досить відвертий.

- А жорсткий? Віктор Леоненко казав, що у порівнянні з тими часами, коли під керівництвом Михайла Івановича грав він, нинішній Фоменко серйозно подобрішав…

- розумієте, ми ж теж не діти і всі розуміємо, для чого сюди при їхали, як тут себе треба вести. То національна збірна, тут кожен демонструє свій максимум. Не думаю, що тренерам потрібні якісь додаткові важелі впливу. Фоменкові вистачає одного погляду, щоб ми зрозуміли, чого йому від нас треба.

***

Фото Анатолія Бойка, Валерія М’якотенка,
Олександра Приходька та Вікторії Сидорової