UA-Футбол представляє суперника: збірна Уельсу

Збірна Уельсу в футбольній ієрархії – помітний, але все ж молодший брат на тлі більш успішних британців. Звичайно, коли на островах стали грати в нову версію гри з м'ячем, валлійці не могли залишитися осторонь – але підключилися вони пізніше і успіхів домагалися помітно менших. Мало яка збірна починала свою історію з семи поразок: «дракони», звичайно, грали на зорі футболу тільки з Шотландією і Англією, так що довго не могли досягти позитивного результату.

Очевидно, що за історичними звитягами збірна Уельсу поступається i англійцям, і шотландцям, й ірландцям. Напрошується порівняння з Північною Ірландією, але в айрішiв виходів на чемпіонати світу в три рази більше, а на Євро вони дебютують одночасно. У середині п'ятдесятих в ФІФА вирішили, що британців вже можна відправляти в різні групи відбору – як наслідок, ЧС-1958 став першим і поки єдиним, на який вийшли всі британські збірні.

Уельс тоді обіграв вдома збірні НДР та Чехословаччині, але фінішував в групі лише другим – правда, збірна Ізраїлю в міжконтинентальних «стиках» була обіграна впевнено. Головний подвиг, вершина валлійської футбольної історії – перемога над великими угорцями. У 58-му вже цілий ряд мадярів покинув країну і збірну, але залишився Грошiч, залишився Хідегкуті, залишився Божик… Проте, Уельс зміг добути в першому матчі нічию, а в переграванні (обидві національні команди набрали по 3 очки) виграв 2:1. У плей-офф «дракони» потрапили на Бразилію, де їх запеклий опір зміг зупинити лише Король:

Надалі валлійці приблизно на півстоліття опустилися до рівня «є відмінні гравці, немає хорошої команди». Рекордсмени збірної, наприклад, завжди будуть легендами Мерсiсайда: головний гвардієць Невілл Саутхолл, безумовно, кращий воротар в історії «Евертона», а Іан Раш – кращий бомбардир в історії не тільки «драконів», а й «Ліверпуля». Легенд і зірок вистачало – Джон Чарльз, Райан Гіггз, Марк Хьюз – завжди, але Уельс постійно фінішував у відборі низько, нижче в тому числі й не таких статусних команд.

Наша збірна перетиналася з валлійцями у відборі до чемпіонату світу-2002, коли у них гравців топ-рівня було навіть більше, ніж зараз. Райан Гіггз ще ​​не в ролі шанованої всіма легенди, символу професіоналізму – а «просто» один з кращих вінгерiв світу, швидкісний і креативний. Джентльмен Гарі Спід, який і до цього дня тримається в топі гвардійців АПЛ – практично ідеал англійського півзахисника. Ну й розбавляв компанію двох нудних профі Крейг Белламі – тоді ще висхідна зірка, якій дуже скоро доведеться боротися за чемпіонство з «Ньюкаслом». Ця команда могла домогтися багато чого – але валлійці завадили самі собі, захопившись дивною авантюрою.

В принципі, досвідчений і дуже крутий форвард Марк Хьюз міг тоді допомогти «драконам» – він і в свої 38 непогано грав за «Блекберн», допоміг клубу вийти і закріпитися в АПЛ. Але в 1999-му році Спаркі перестав грати за збірну, зосередившись на роботі... головного тренера! Валлійська федерація призначила коучем діючого футболіста, легенду збірної. Склалася парадоксальна, майже унікальна ситуація: Хьюз тренувався і грав під керівництвом Грема Сунесса, а кілька разів на рік виїжджав у збірну і тренував сам. Глобально ні до чого хорошого це не призвело – валлійці застигли на передостанньому місці в групі – але з командою Лобановського Хьюз два рази зіграв 1:1. Тренер, що відмінно зараз справляється в «Сток Сіті», набив руку на збірнiй.

У зворотному напрямку – з середняка АПЛ в збірну – просунувся Кріс Коулмен, нинішній наставник валлійців. Шоком для всієї валлійської нації, не те що збірної, стало самогубство того самого Гарі Спіда: коуч, що відмінно тренував «драконів», наклав на себе руки через особисті проблеми. Підхопив національну команду Коулмен, для якого це був чи не останній шанс реанімувати кар'єру. Зовсім молодий тренер залишив про себе враження в «Фулхемi», але провалився в «Сосьєдаді», а в «Ковентрі» й грецькiй «Ларіссi» головним чином втрачав репутацію.

Коулмену всього 45, а він уже може вважатися досвідченим і багато що бачившим фахівцем. Він на рідкість сучасний, не побоявся працювати на континенті – і зміг вивести команду на великий турнір, коли в це не вірив вже ніхто. Відбір на ЧС-2014 «дракони» закінчили передостанніми, нижче за Сербію й Шотландію – а в останньому відборі взяли 4 очки з Бельгією, впевнено випередили Боснію і без усiляких «стиків» кваліфікувалися на Євро.

Футбол сучасних «драконів» - це рух, пресинг і ставка на яскраво вираженого лідера. Вельми досвідчений (з гравців основи один Бен Девіс молодший 26 років) колектив вдесятьох допомагає проявити себе ватажкові – Гарету Бейлу. Чесно кажучи, в сучасному футболі що клубів, що збірних рідко де побачиш настільки явну ставку на одного гравця. Ось де він виглядає хлопцем на 100 мільйонів – Бейл і завершує атаки, і виводить партнерів на порожні ворота, і блискуче виконує стандарти… При цьому дуже важливу ролі другого плану грає Ремсі: саме завдяки розумним переміщенням і перехопленнями Аарона Гарет може забивати гол за голом.

Саме від лідерів «Арсеналу» і «Реала» буде залежати, як Уельс виступить на дебютному Євро – але до матчу зі збірної України ці хлопці відношення не мають. Товариський матч Коулмен (як, в принципі, і Фоменко) проведе без двох найважливіших гравців. Ймовірно, це рішення тренера спробувати сили інших футболістів – але, чесно кажучи, такі футболісти могли дозволу і не спитати. Футбол збірних вироджується все сильніше, і вже товариські матчі зіркам першої величини точно не потрібні. Коли у нашої збірної була своя людина в топ-клубі, ми теж проходили це на собі.

Миле фото з інстаграму Бейла. Який тут футбол, коли на світ з'явилася друга донька

Проблемою «драконів» довго була відсутність ігрової практики у всіх пристойних голкіперів покоління. Суть в наступному: всі, хто хоч трохи вміє ловити м'яч, їдуть в АПЛ і там легко можуть стати запасними, а ті, хто не їде і грає в основі, ще слабші за тих запасних. Але Вейн Хеннессі ці проблеми, принаймні на проміжному етапі, вирішив: після пари років поневірянь в Чемпіоншипі й Лізі 1 він став основним в «Крістал Пелас». Воротар з по-справжньому крутою реакцією, який час від часу видає матчі рівня «супермен». У 23 матчах чемпіонату він пропустив 32 м'ячі, дуже гідний показник для аутсайдера.

На відміну від всіх його клубів, в збірній у Хеннессі ще й дуже класна оборона. Бейл може бути скiльки завгодно швидким і технічним, але без поставленої гри ззаду жодна команда нікуди не виходить. У 10 матчах відбору валлійці пропустили лише 4 м'ячі: два в передостанньому турі, коли вже де-факто вийшли на Євро, і два в виграних матчах з аутсайдерами. Якраз в обороні у «драконів» немає зірок, але є чітко поставлена ​​модель гри, яка дозволяє регулярно грати на нуль.

Забавно, але якщо в клубному футболі Ніл Тейлор і Ешлі Вільямс зазвичай пропускають від де Брюйне, Азара, Лукаку, то на рівні збірних Уельс зіграв з Бельгією 1:0 і 0:0. З цією парочкою захисників «Свонсі» пройшов шлях від нижчих дивізіонів до перемоги в Кубку Ліги – і пішов вниз, коли став набирати до них перших-ліпших іспанців. Прогрес ще й Бена Девіса з «Тоттенхема» підсилює середній рівень команди – але неув’язка в тому, що він, як і Тейлор, звик грати на лівому фланзі.

Якщо не брати до уваги матчі півторарічної даності, то Уельс обороняється і вмінням, і числом. На поле виходить п'ять номінальних захисників: Тейлор закриває ліву бровку, Ешлі Річардс з «Фулхема» (а шість років був на контракті теж в «Суонсі») – праву, а центр оборони формують Девіс, Вільямс і Кріс Гантер з «Редінга». Класична британська збірна, яка вміє грати чіпко і знає маневр. Але в тому і різниця між цією командою «драконів» і попередніми, що Коулмен, зібравши гравців разом, підвищив їх середній рівень, а не знизив його.

Але оборона обороною, а для перших місць в будь-яких турнірах потрібно вміти вигравати центр поля. По ходу оборони трійка півзахисту сформувалася і заграла фарбами в форматі Ледлі – Аллен – Ремсі. Заслуга Аарона в успіхах команди анітрохи не менше, ніж Бейла: власне, саме завдяки його роботі Гарет часто і недалеко від воріт отримує м'яч. Джо Ледлі грає в одному клубі з Хеннессі – і, хоч й закиснув в поточному сезоні на лавці, але в минулому відмінному сезоні «Пелас» його роль була велика. Запалював Джо і в єврокубках: його «Селтік» обігравав «Барселону» і виходив в плей-офф Ліги Чемпіонів. Підмінити Ремсі може молодий Джонатан Вільямс: зараз він в оренді в МК «Донс», але належить тому ж «Пелас» і знайомий з Ледлі не тільки по збірній.

Можливо, ключовий гравець найближчого протистояння, той, чий блискучий/провальний матч з найбільшою ймовірністю ознаменує успіх/провал всієї команди – Джо Аллен. Хлопець, якого Брендан Роджерс називав валлійським Хаві, дійсно відмінно грає в пас і посприяв прогресу всієї команди. Але хлопець зовсім загубився в Юргена Клоппа: на даний момент у нього всього 288 зіграних хвилин в чемпіонаті і один-єдиний спалах у вигляді голу «Арсеналу». Саме під час відсутності Ремсі Аллен повинен і, напевно, дуже хоче заявити про себе – потрібно звернути на себе увагу якщо не Клоппа, то якогось іншого тренера. Якщо ж Джо загубиться під пресингом Степаненко/Ротаня… взагалі-то без нього «дракони» не змогли вдома переграти Ізраїль.

А з форвардами у збірної Уельсу все просто і давно зрозуміло – їх немає. Нинішній ростер суперників – рідкісний приклад команди, в якої кращий бомбардир забив всього 6 голів. Це Сем Воукс, і він рветься в еліту з «Бернлі» – але нічого особливого цей страйкер, чесно кажучи, не представляє. Зрозуміло, що Бейл і Ремсі забили більше (відповідно 19 і 10 м'ячів), але ж вони теж не завершувачi. А у другого за результативністю форварда в команді взагалі 2 голи в 33 матчах – і це Саймон Чарч з «МК Донс»… Загалом, Коулмен не від хорошого життя винайшов схему 5-3-2, в якій «2» - число помилкових дев'яток, які вириваються в карний майданчик з глибини.

Матч з Україною пропускають не два, а три гравці основи «драконів»: Робсон-Кану з «Редінга» постійно виходив пліч-о-пліч з Бейлом у кваліфікації, але не грає з березня через травму. Тому можна припустити, що саме проти команди Фоменко Коулмен доведеться винаходити щось нове, що нічого спільного з оптимальною моделлю гри не матиме. Ох вже ці товарняки – головний біль для всіх, хто в них бере участь…

Орієнтовний склад:

Хеннессі – Тейлор, Девіс, Е. Вільямс, Гантер, Річардс – Ледлі, Аллен, Дж. Вільямс – Воукс, Чарч.

Черговий суперник української збірної – хороший і органічний приклад команди, яка змогла використати ресурси по максимуму, моделлю гри закрити слабкі місця, відкрити сильні й досягти успіху. Навряд чи хтось буде заперечувати, що ці «дракони» реалізують свій потенціал на всі сто. Дай бог, щоб цьому коли-небудь навчилися ми.