“У 97-му Україна була сильнішою, ніж зараз”. Лужний, Максимов та Шевчук пригадали матчі із Хорватією

Історія протистоянь збірних України та Хорватії налічує сім поєдинків – одну перемогу, три нічиїх та три поразки. Перший матч між “жовто-блакитними” та “картатими” був товариським і відбувся у червні 1993 року в Загребі – наша команда програла з рахунком 1:3. Наступні зустрічі із балканцями відбувались лише в офіційних зустрічах – по дві у відборах до Євро-1996 (0:4, 1:0), ЧС-1998 (0:2, 1:1) та ЧС-2010 (0:0, 2:2).

Єдина перемога над Хорватією вдалась нам у червні 95-го – в Києві на Республіканському стадіоні наша команда святкувала мінімальну перемогу завдяки голу Юрія Калитвинцева на старті зустрічі. Капітаном “жовто-блакитних” у тій зустрічі був Юрій Максимов:

“Я ту гру не дуже добре пригадую. Тоді наша перевага була в тому, що склад збірної формували в основному гравці “Динамо”. Ми були зіграні, нічого не треба було видумувати. А зараз мінус України – відсутність ігрового часу у деяких гравців. Це не дуже приємний момент на фоні того, що в Загребі своїх добре підтримують вболівальники, а їхні футболісти грають у провідних зарубіжних клубах. На “Максімірі” супернику не буває легко.”

Частково погоджується із Максимовим Олег Лужний - учасник двох матчів проти Хорватії: в Загребі у березні 95-го (0:4, найбільша в історії протистоянь команд наша поразка від “картатих”) та в Києві у листопаді 97-го (1:1, сумнозвісний повторний матч у плей-офф відбору на ЧС-1998). Екс-капітан збірної України наголошує – зараз проблема команди Андрія Шевченка якраз у відсутності практики у футболістів. Олег Романович пояснив це на прикладі Євгена Коноплянки:

“Я взагалі не розумію, як може Коноплянка мати місце в складі? Це ви, журналісти, зробили з нього зірку. Яка він зірка? Подивіться проти кого він грав у “Дніпрі”! Як він може грати в Іспанії чи Німеччині? Я одразу казав, що він не буде ніде грати. Я знаю рівень європейських чемпіонатів, знаю як має бути і бачу як грає Євген. В нас тільки Степаненко, Ярмоленко і Хачеріді є гравцями європейського рівня.

Тому я вважаю, що наша команда в 97-му була сильніша, ніж нинішня. За рахунок чого? За рахунок класу футболістів – ми були сильнішими гравцями. Хоча зараз, з приходом Андрія Шевченка змінився стиль команди і відношення гравців до процесу - вони з більшим бажанням діють на полі. Щодо Хорватії, то порівняйте в яких клубах грали тодішні гравці їхньої збірної і в яких зараз (в 97-му половина гравців збірної Хорватії виступала у рідному чемпіонаті, а топ-клуби представляли лише троє гравців; зараз склад “картатих” наповнюють лише четверо представників чемпіонату Хорватії, а восьмеро виступають за європейських грандів – UA-Футбол). І вам все стане ясно.”

Силу суперника відзначає і Владислав Ващук, який у листопаді 97-го відіграв повністю поєдинок в Загребі. Той матч закінчився нашою поразкою 0:2:

“Хорвати завжди були незручними суперниками з гарячими, запальними хлопцями у складі. З ними постійно непросто грати не лише Україні, але й лідерам світового футболу. Вони діють по схемі, але мислять нестандартно в грі.”

“Хорватія – одна з найсильніших збірних Європи і світу. Їхні гравці дуже кваліфіковані, грають у топ-клубах. У них на високому рівні техніка та взаєморозуміння у команді. Через це з ними складно грати. Для успішного результату в поєдинку проти Хорватії їх треба залишити без м’яча, нав’язати свою гру і реалізувати власні моменти”, - вважає Сергій Мізін, котрий грав проти балканців у березні 1995 року.

Востаннє Україна грала із Хорватією в червні 2009 року. Тоді на загребському “Максімірі” підопічні Олексія Михайличенка зіграли внічию 2:2. Учасник того поєдинку В’ячеслав Шевчук вважає, що гра на головній арені Хорватії не має стати перешкодою для наших футболістів:

“Максімір” уже старенький стадіон, але атмосфера на ньому… Хорвати вміють підтримувати свою команду. Але в такому середовищі приємно грати не тільки господарям - суперники теж мають отримувати від цього задоволення. Думаю, велика кількість вболівальників на цій грі тільки допоможе нам, бо при повних трибунах грається краще, ніж при порожніх. Хоча хорватські фанати, звісно, будуть тиснути на нашу команду.

Але теперішня збірна грає сильніше, ніж наша, яка грала проти хорватів у 2009 році. У цієї команди є майбутнє і вона повинна показати кращий результат, ніж ми. Тоді ми в Загребі практично всю гру захищались, у хорватів було дуже багато моментів. Те ж саме було в Харкові. Взагалі, раніше збірна України більше грала від оборони, а зараз малюнок гри змінився – команда старається грати першим номером. Тому вірю в перемогу України завтра.”

Слова Шевчука поділяє і Олег Лужний:

“Я очікую тільки перемоги від України. Нам програвати не можна. Взагалі жодного очка не можна втрачати. Яка різниця на якому стадіоні грати? Якщо ти нормальний футболіст, то тобі має бути все одно: “Максімір”, “Вемблі” чи “Хайбері”. Навпаки, на виїзді футболісти мають показувати - їм все одно де грати, настільки вони сильні.”