Герой футбольного дня. Андрій Шевченко

Навряд чи варто звинувачувати у поразці України від Ісландії окремих персоналів. Гру програв тренерський штаб, помилившись з тактикою та стартовим складом, а також не підсиливши матч замінами.

Власне, поєднання у центрі поля Степаненко-Малиновський-Коваленко зовсім себе не виправдало. Андрій Шевченко, очевидно, за рахунок цих футболістів намагався підкреслити бажання грати у свій футбол, остерігаючись того, що ісландці нав'язуватимуть суперникові силовий стиль. Проте, можливо, якраз у цьому випадку й належало прийняти виклик і зіграти просто, але вперто? І з більш в'язкими, цупкими гравцями на кшталт Сидорчука та Гармаша?

На полі Ісландії фіаско потерпали значно більш технічні команди, аніж Україна. Без перемог звідси їхали хорвати, іспанці, португальці. Всі вони намагалися продукувати власний футбол – зовсім інакший, аніж продукує збірна Ісландії. Тому острів'янам дуже легко було призвичаїтися до стилю збірної України. Стилю контролю м'яча та коротких / середніх передач, який у виконанні підопічних Шевченка, до того ж, був корявим в силу невисокої індивідуальної майстерності та загальмованості Ярмоленка. Посібником для українців повинен був стати матч триденної давності, в якому фіни банально пересилили ісландців.

З іншого боку, як вчора зіграв Тарас Степаненко? А це – найліпший півзахисник-руйнівник з українським паспортом на даному етапі. То де гарантія, що не провалилися б під натиском ісландців Сидорчук, Гармаш, Шахов чи інші кандидати на місця в центрі поля?

Але ж суть у тому, що Степаненко вчора був одиноким воїном-руйнівником на ісландському полі. Бо ж ні Коваленко, ні Малиновський продуктивно на захист (та і на атаку теж) не працювали. А в поєднанні з більш цупкими футболістами, можливо, було б простіше і Тарасові.

Але все це – теорія. Шевченко вперто намагався грати у свій футбол і не бажав шукати варіантів для того, аби підлаштуватися під суперника. Й в першому таймі, варто сказати, план українців спрацював. Різниця в тому, що після перерви господарі зробили поправки, додали в агресії, а українці залишились на стартовій позиції. І реакції у вигляді належних замін не відбулося. Вихід Зінченка, а не Гармаша / Сидорчука – вельми дивний. Наступати на горло власній пісні, коли назовні виривається хрип, а не мелодія, тренерський штаб України ще, очевидно, не вміє.

Що ж, закономірне падіння після стрімкого злету.

Фото - UA-Футбол