Герой футбольного дня. Андрій Шевченко

Андрій Шевченко не відступає від своєї філософії, пов'язаної з контролем м'яча та великою кількістю коротких і середніх передач. Особливо чітко малюнок гри збірної України проявився у першому таймі вчорашнього поєдинку, коли Саудівська Аравія не створювала належної протидії.

Команда Піцці оборонялася великими силами, сконцентрувавши їх на власній половині поля. Але футболісти Саудівської Аравії забули про якість, уповаючи лише на кількість. Більшість футболістів діяли у статичній манері, недопрацьовуючи у єдиноборствах, не створюючи достатньої щільності і гублячись перед вищим індивідуальним класом українців.

Малюнок змінився після перерви. Поправки Піцці, ймовірно, торкнулися перш за все динаміки і пресингу. В другому таймі "орли пустелі" теж оборонялися великими силами, але уже не сідали так глибоко на свою половину поля і більше рухалися. І ось тут висвітлилися проблеми збірної України: під щільним і високим, а головне – постійним пресингом стиль гри збірної України в короткий і середній пас виглядає наче сідло на корові – себто, ніяк. Загальнокомандного і індивідуального класу не вистачає задля того, аби вміло продукувати таку гру в умовах належної протидії.

Примітно, що найліпшими у складі були Марлос та Євген Коноплянка (хоча у Жені було вдосталь неефективних дій) – футболісти з високим рівнем індивідуальної майстерності та роботи з м'ячем. Але без належної підтримки решти гравців – навіть двоє в полі не воїни.

Україні не вистачало різноманітності. Коли наприкінці матчу Олександр Караваєв виконав цупкий простріл з флангу, а трудолюбивий Бесєдін нав'язав боротьбу, у штрафному майданчику саудівців відразу виникла наелектризована атмосфера. Команді Андрія Шевченка цього не вистачало впродовж попередніх дев'яноста хвилин. Чітке дотримання ігрового стилю підопічними Шевченка – похвальне, але монотонність сковує команду. Втім, то найперше запитання до тренерського штабу.

Варто звернути увагу на кількість ударів по воротах у виконанні футболістів збірної України. В попередніх матчах (навіть офіційних, не лише контрольних) поставала проблема відсутності логічного завершення атак. Тобто, контроль м'яча був лише заради контролю м'яча. Зараз же – близько двадцяти ударів (різні джерела дають різні показники кількості ударів, але коливання відбуваються в інтервалі між 17 та 20). Візьмемо для порівняння харківський матч відбору проти Туреччини (найліпша за змістом гра збірної України часів Андрія Шевченка). Тоді було п'ятнадцять ударів по воротах.

Але цю статистику можна трактувати й по-іншому. Лише третина ударів українців прийшлися в площину воріт. І якщо нам задля голу знадобилося два десятка пострілів, то саудівці діяли значно раціональніше – один гол з двох / трьох ударів у площину.

Власне, до офіційних поєдинків у збірної України є ще півроку часу. Достатньо, аби провести продуктивно роботу над помилками. Однак питання в тому, чи здатна ця збірна рухатися вперед?