Герой футбольного дня. Мірча Луческу

Мірча Луческу – ініціатор того, що були спаплюжені попередні домовленості між федераціями Туреччини та України. Тренер завжди відзначався хитрістю і вмінням заварити кашу на рівному місці. Цього разу Луческу намагається уникнути (чи максимально відстрочити) відставки з посади головного тренера збірної Туреччини, розраховуючи, що на рідній землі його команді буде легше в протистоянні з українцями.

Луческу знаходиться під шаленим тиском, тож важливим зараз є результат кожного матчу – офіційного чи товариського. 17-го листопада турки зіграють зі Швецією в рамках Ліги націй, де максимальним здобутком команди Луческу може стати хіба що друге місце в групі. А вже далі – спаринг з Україною, який за попередніми домовленостями повинен був відбутися в Дніпрі. Невдала гра в цих поєдинках може відправити Луческу у чергове вільне плавання.

У федерації Туреччини теж невдоволені маневрами Луческу, оскільки перенесення матчу з Дніпра до Анталії коштуватиме туркам грошей: за розірвання попередніх угод Туреччина виплатить Україні компенсацію. Проте керівники тамтешнього футболу все ж вирішили задовольнити примху Луческу (можливо, востаннє?), але паралельно з цим підвищили рівень ризику для Мірчі: невдачі на своєму полі йому точно не вибачать. Питання в тому, що Андрій Павелко та компанія могли не йти на поступки і проявити принцип: або в Дніпрі, як і домовлялися раніше, або ніяк. Бо цей спаринг більше потрібен саме туркам, а не нам.

Нелогічними виглядають аргументи Луческу щодо зміни місця поєдинку: турки хочуть зіграти за зручних для них погодних умов. При цьому, Луческу згоден приїхати на спаринг до України навесні наступного року, замовчуючи той факт, що гарантії належних погодних умов в ту пору року бути теж не може. Та й якість газону після зими може бути далеко не смарагдовою. Але Луческу так далеко не заглядає: йому важливо вивернутися з-під куль тут і зараз.

Чи повинна була Україна йти на принцип? Ми могли як мінімум твердо стояти на своїй позиції, відстоюючи в першу чергу інтереси власних вболівальників. Адже впродовж останнього року жодне місто, окрім Харкова, наживо не бачило в дії національну команду. Був поєдинок Ліги націй у Львові, але – за порожніх трибун. Тож догоджати Луческу всупереч інтересам своїх вболівальників було не обов'язково. Але Павелку та компанії подобаються виїзди. Тим паче, коли за це приймаюча сторона ще й платить.

Втім, якщо вже так склалася ситуація, то Мірчу Луческу варто провчити на полі: не дати спуску, налаштуватися на максимальний результат і обернути цю ситуацію проти хитрого румуна. Бо після цих змієподібних звивань поразку йому навряд чи вибачать.

Фото - UA-Футбол