Левченко: Лікар збірної України Володимир Малюта ходив по базі, як привид, і будив хлопців

Екс-гравець збірної України Євген Левченко розповів про найбільш пам'ятні моменти своєї кар'єри в національній команді.

- Євгене, чим вам запам'ятався дебют в складі національної команди України?

- Свій перший виклик в збірну я отримав в 2002 році. Тоді я готовий був пішки йти в розташування команди. Коли в "Вітесс" з України прийшов факс, гарний такий, з гербом нашої країни, я стрибав до стелі, кричав від щастя, що їду в свою національну команду. У голландському клубі подумали, що я з'їхав з глузду (сміється).

А що стосується товариського матчу проти Словаччини, який, якщо не помиляюся, проходив в Трнаві, то перед виходом на поле я дуже хвилювався. У перерві замінив Сергія Кормільцева. І треба ж було такому статися, що мало не першим своїм дотиком я міг забити, але не склалося. А сама гра завершилася з рахунком 1:1.

- Який поєдинок у синьо-жовтій футболці був найбільш пам'ятним?

- Все-таки, перший. Емоції, які я тоді відчув, словами не передати. До того ж я грав разом з Андрієм Шевченком (посміхається).

- Самий курйозний момент, що стався з вами за час перебування в збірній?

- Так вийшло, що в мій перший приїзд до збірної, у нас був час відпочити. Я вирішив поспати. У якийсь момент я відчув, що в кімнаті ще хтось є. Коли відкрив очі, то першим ділом побачив перед собою величезні окуляри. Я з переляку скочив, подумав - де я? А людина мені говорить: "Женя вставай, пора йти на тренування". Виявляється, це був лікар Володимир Малюта, якого тоді я ще не знав. Таким чином Володимир Ігорович ходив по базі як привид і будив хлопців (сміється).