Рикун зізнався про власні перемовини з Коломойським і зацікавлення клубів з-за кордону

Олександр Рикун, легендарний український футболіст у минулому, півзахисник національної збірної, "Дніпра" й "Металіста", розповів Чемпіону про зірковий етап своєї кар’єри.

– З Коломойським розмов на підвищених тонах не було?

– Я з ним усього кілька разів спілкувався. Це не Ярославський, який міг приїжджати на базу Металіста майже кожен день. Коломойський приїжджав один-два рази на рік. Безпосередньо спілкувалися, коли підписував трирічний контракт. Через рік його перепідписали. Кажу, трохи додайте. Додали. Де був найбільший контракт? У "Металісті". Цифри розкривати не буду.

– Вас хотіли бачити не тільки в "Металісті", але і в "Шахтарі" та "Динамо". "Шлагбаумом" на шляху до цих переходів стали три мільйони доларів, які "Дніпро" вимагав за ваш трансфер?

– Зокрема. І, будемо чесні, мої проблеми з режимом. Пропозиції надійшли практично одночасно. Про перехід у "Шахтар" зі мною розмовляв Віктор Прокопенко. Я порекомендував вести переговори з "Дніпром". Мабуть, "гірники" вважали, що 3 мільйони – забагато.

З приводу переходу в "Динамо" зустрічався у Києві з Леонідом Буряком. Думаю, не склалося з тих же причин. Я це спокійно сприйняв.

– Ще були пропозиції?

– Запрошували у Росію, у ФК "Москва" і "Локомотив". Сьомін дзвонив Павлову, здається, коли я ще виступав у Маріуполі. Але я тоді був потрібен Петровичу.

– Від європейських клубів запитів не було?

– Із Шандором Варгою зустрічалися у Франції, він пропонував зайнятися моїм працевлаштуванням в Європі. 6 червня 2004 року збірна України проводила матч проти Франції в Парижі. На Стад де Франс прийшли 72 тисячі глядачів. Перед грою Шандор сказав, що за мною будуть уважно спостерігати.

– Зачекайте, це той матч, коли ви відмовилися виходити на заміну?

– Так. У ЗМІ цю історію подали не зовсім так, як було насправді. "Сам виходь" Блохіну не казав. Сподівався, що випустять хоча б на півгодини. Зідан нам забив на 89-ій хвилині. Тільки після цього мені запропонували вийти на поле.

Я б зрозумів, якби це була тактична заміна – потягнути час. Але це товариський матч, ми програємо 0:1, що я можу зробити за три додані хвилини? Дива, звичайно, трапляються. І у футболі також. Але це буває вкрай рідко.

Трохи заграло самолюбство. Блохіну відповів, що не можу вийти. Він покликав Венглинського, Олег вийшов на 90-ій хвилині. Якби це був відбірковий матч, то я б собі такого не дозволив.

– Як відреагував Блохін?

– Не думаю, що він образився. Потім казав, мовляв, ми з Рикуном зрозуміли один одного. Після цього інциденту якийсь час не викликав. Але через декілька місяців я знову отримав запрошення. 17 листопада вийшов на заміну у Стамбулі в матчі проти Туреччини.

Коли робив гольову передачу на Шеву, здалося, партнери по збірній думали, що буду бити сам, тож набігали на ворота суперників більше за інерцією. Але я не жадібний – відпасував і Андрій забив.