Сергій Нагорняк: У 1997-му прасували німців в Києві з першої хвилини

У відбірковому циклі ЧС-1998 збірній України двічі довелося зустрічатися з німцями. У першому поєдинку, який проходив в квітні 1997-го на бременському "Везерштадіоні", очолювана Йожефом Сабо наша національна команда поступилася 0:2. У другому ж матчі з Німеччиною, зіграному на початку червня того ж року, була зафіксована нічия, 0:0.

ФУТБОЛЬНА МАРКА НІМЕЧЧИНИ

- Ви були серед тих, хто опинився в списку викликаних до головної команди країни напередодні обох зустрічей з підопічними Берті Фогтса. Збірну Німеччини в ту пору побоювалися?

- А як ви думаєте! Німці в 1996 році виграли чемпіонат Європи, і в ту пору у них була сильна команда. Якщо говорити про перший поєдинок в Бремені, то в ньому все вирішила індивідуальна майстерність господарів. У складі збірної Німеччини дуже яскраво зіграв Маріо Баслер. Німці нас перемогли з рахунком 2:0 по грі. У першому таймі суперник грав з трьома нападниками - Бобичем, Бірхоффом і Клінсманном, і нам було легше. Але коли травмованого Бобича замінив Новотни з "Байєра", що зайняв місце в середині поля, стало трохи складніше. Після перерви рахунок відкрив Бірхофф, а потім його подвоїв Баслер.

А ось в Києві все було по-іншому: в тому матчі ми дали бій німцям, абсолютно ні в чому їм не поступаючись. Могли навіть виграти, адже у нас були моменти. Але на жаль, трохи не пощастило. Особливо в кінці гри, коли я міг забити. Стояв на підборі, м'яч після кутового відскочив до мене, і я пробив над поперечиною. Хоча справедливості заради варто сказати, що якщо в першому таймі домашнього поєдинку ми перегравали німців, то в другому вони вийшли з більшим запасом міцності, ніж у нас. Суперник в тому відрізку нас трохи притиснув і довелося важкувато. Але потім наша команда трохи вирівняла гру, і рахунок 0:0 не зовсім відповідав розвитку подій. Ми більше заслуговували на перемогу, ніж Німеччина. Взагалі з цією командою нам було грати цікаво: як у Бремені, так і в Києві. Але разом з тим і важко. Збірна Німеччини - це висока футбольна марка.

- У складі німецької збірної завжди грали відомі майстри. На кого звертав особливу увагу Йожеф Сабо в її ігрових побудовах?

- Після перемоги на континентальній першості привертала увагу якраз згадана мною вище трійка Бобич - Бірхофф - Клінсманн. Вони тоді дуже багато забивали, між ними була конкуренція. Правда, не завжди ці футболісти грали утрьох - бувало, що тактичні схеми змінювалися і діяли в два нападаючих. А ось з нами німецька збірна вийшла грати в три. Точно пам'ятаю: поки всі вони були на полі, у них нічого не виходило. У зв'язку з цим згадуються слова Валерія Лобановського, який тоді був у штабі збірної. У перерві бременського матчу він сказав в роздягальні: "Шкода, що травмувався Бобич. Німці грають в три нападники, і це дуже добре для команди-суперниці". А після гри, коли ми сиділи засмучені, Валерій Васильович зайшов в роздягальню і сказав: "Хлопці, вище голови. Напевно, нам ще зарано обігрувати збірну Німеччини - чемпіона Європи на його полі". Як тільки він вимовив ці слова, у кожного з нас було таке відчуття, ніби в одну мить вдалося позбутися важких кайданів. Це зняло психологічний тягар, після чого ти міг відразу готуватися до наступного матчу.

ПІД НАГЛЯДОМ ЛОБАНОВСЬКОГО

- У ту пору в штабі збірної Сабо і Лобановський працювали разом. Як розподілялися їх функції?

- Весь тренувальний процес був на Сабо. Лобановський же завжди був присутній на тренуваннях, на передматчевих установках. Зокрема, так було і перед обома зустрічами з німцями. Йожеф Йожефович любив давати установки на гру хвилин по двадцять або трохи більше. Мені дуже запам'яталася ситуація перед виїзним поєдинком 1999-го з Францією, в якому ми зіграли внічию, 0:0. Сабо на установці нам півгодини щось говорив, повторюючи те ж саме, що і на теоретичному занятті. Після чого звернувся до Лобановського: "Валерій Васильович, у вас є щось додати?". Той сказав всього два речення, після яких прямо на установці вже хотілося відразу одягнути бутси і вибігати на гру. В його словах був неймовірний магнетизм! Всі футболісти, кому доводилося грати під його керівництвом, вам скажуть, що він розмовляв мало. Але зате ці слова діяли на підопічних магічно. Працюючи в ту ж пору в київському "Динамо" Валерій Васильович за тренерства Сабо міг підійти до будь-якого гравця, навіть не зі свого клубу, і щось підказати. Він був в процесі, і можна сказати, доглядав за всім.

- Стартовий склад, який був названий головним тренером української збірної на передматчевій установці в Бремені, пам'ятаєте?

- У воротах був Шовковський, в обороні грали: справа - Лужний, в центрі - Беженар і Головко, ліворуч - Скрипник, на краях півзахисту - я праворуч, а Косовський - зліва, в опорній зоні Максимов і Калитвинцев, а в нападі - Шевченко і Ребров .

КОЛИ НЕ ВИСТАЧАЄ ДОСВІДУ

- Обидва м'ячі були пропущені в другому таймі, після закінчення години гри ...

- Перший гол, забитий німцями, був дуже хороший. Після вкидання з ауту Бірхофф відтер когось із наших центральних захисників, першим дотиком м'яч прийняв, а другим відправив його в дальній кут. Трибуни заревли, після чого хвилин через десять господарі відзначилися знову. Другий гол на рахунку Баслера. Зігравши в "стінку" з Клінсманном, він вийшов на нашого голкіпера і, трохи підсікнувши м'яча, перекинув його через нього.

- У чому бачилася причина поразки?

- Нам трохи не вистачало досвіду. У той час основу збірної складали футболісти київського "Динамо". Якщо подивитися на склад, то з інших клубів було всього дві-три людини. На динамівців же, які грали в Лізі чемпіонів, випадали великі навантаження. Нам же, гравцям з інших команд, таких матчів не вистачало. Німці ж щотижня проводили матчі Бундесліги, в яких викладалися на сто відсотків. У нас, якщо пам'ятаєте, було так: наприклад, в матчах за участю "Дніпра" чи "Шахтаря" проти несильних команд два м'ячі за перші п'ятнадцять хвилин забивалися - і після цього гра проходила в більш спокійному руслі. А коли граєш в кожному матчі по дев'яносто хвилин з повною віддачею, то звикаєш до подібних навантажень. У "Динамо" і в збірній при Лобановському і Сабо вони були дуже великими. Збірників могли зібрати за тиждень до першого матчу, а якось було, що і за десять днів. Ми ретельно готувалися до спарених ігор, і це були як міні-збори. В якому б фізичному стані я не був, а приїжджаючи в національну команду, вже на наступний день після першого тренування не міг встати з ліжка. Але це того варте.

ВІТАННЯ ВІД ПРЕМ'ЄР-МІНІСТРА І ФУТБОЛКА БАСЛЕРА

- Ви брали участь і в другому, київському, матчі з німецькою збірною. У тренерському тандемі нашої збірної було все, як і раніше?

- До тієї гри ми готувалися під пильною увагою Йожефа Йожефовича, а Валерій Васильович при цьому також був присутній. Грали ми за схемою 5-3-2 або 3-4-3. У воротах грав Шовковський, було три центральні захисники - Ващук, Головко і Коваль. Справа в обороні грав Лужний, а зліва - Дмитрулін. Роль опорного півзахисника виконував Гусін, а я з Максимовим були як два інсайди, а в нападі - Шевченко і Ребров.Добре пам'ятаю, що в перерві матчу, коли Сабо вносив в гру корективи, Лобановський деяким футболістам щось підказував. Після закінчення гри, в якій з діючими на той момент чемпіонами Європи ми зіграли внічию, Сабо подякував футболістам. Тоді у всіх був піднесений настрій. Привітати нас в роздягальню навіть зайшов прем'єр-міністр України Валерій Пустовойтенко, який також поєднував функції голови національної Федерації футболу.

- Чого не вистачило нашій команді, щоб за солідної глядацької підтримки в Києві домогтися максимального результату?

- Майстерності і досвіду. Не можна сказати, що чогось одного - швидше, обидва чинники в комплексі. Пригадується, як в першому таймі, коли ми пресингували суперника, Маріо Баслер і його партнери виглядали трохи розгубленими. Німці явно не очікували від нас, що ми будемо їх "прасувати" з першої ж хвилини. Вони були до цього не готові. Саме тому в першій половині матчу збірна Німеччини була непомітною. А ось у другому гості трохи додали, однак нам вдалося витримати їх натиск і вирівняти гру. Як я вже сказав вище, у мене в кінці гри був шанс забити, мали хороші моменти також Шевченко і Ребров. Цікава гра була. Дуже цікава.

- Після матчів з німецької збірної з кимось футболками помінялися?

- У Бремені обмінявся з Томасом Хелмером, захисником з "Баварії". А в Києві - з Маріо Баслером.

- Ті футболки на пам'ять про протистояння з чемпіонами Європи зберегли?

- Баслера - сто відсотків збереглася, а от Хелмера комусь презентував. Я ж не такий колекціонер футболок, як інші. Буває, приходить хтось із друзів або знайомих, і просить: "Будь ласка, подаруй - я збираю!". І я віддавав. Але десь штук десять на пам'ять все ж збереглися: Дель П'єро, Бєлича, того ж Баслера ...

НІМЕЦЬКА РЕОРГАНІЗАЦІЯ

- У чому головна особливість збірної Німеччини будь-якого зразка?

- Перш за все, дисципліна. Це у німців, причому не тільки у футболі, кредо номер один. Пам'ятаєте крилату фразу видатного англійського футболіста Гаррі Лінекера, який сказав: "У футбол грають двадцять два футболісти, а виграють завжди німці"? За рахунок вміння терпіти і властивої їм майстерності Німеччина і домагається високих результатів. Після чемпіонату світу 1998 року у Франції, коли у німців трапився провал (їх в чвертьфіналі обіграли хорвати з рахунком 3:0), вони зробили повну реорганізацію свого футболу. І після невеликого тимчасового відрізка знову стали тією силою, яка була раніше.

- Як вважаєте, чи не стануть масові кадрові проблеми, які обрушилися на збірну України останнім часом, каменем спотикання в досягненні позитивного результату в суботньому поєдинку з Німеччиною?

- Це цілком може позначитися. Я вам скажу чому. При всій повазі до українських футболістів, за рівнем майстерності у нас немає такої ж кількості виконавців, як у збірної Німеччини. Так, у нас є когорта гравців, які здатні змагатися на рівних з такими серйозними командами. Але на жаль, Зінченко травмований, хтось з певних причин зіграти не зможе, а у когось виявлено коронавірус. У збірної України є хороші молоді футболісти, але як показали останні ігри, найбільш боєздатними постатями є Маліновський і Зінченко. Від цих двох хлопців залежить дуже багато чого в грі нашої головної команди. Навіть в програній напередодні французам зустрічі Маліновський в першому таймі намагався створювати гостроту.

Якщо ж говорити про майбутній поєдинок зі збірною Німеччини, то його я очікую з певними надіями. Аналізуючи останні матчі німців, не можна не звернути уваги на той факт, що вони не можуть виграти. Хоча їх наставник Йоахім Льов відверто заявив, що Україну вони обіграють. Ще один факт: німецька збірна дуже багато пропускає. Зокрема, з турками вона зіграла 3:3. Тому вважаю, що національна команда Німеччини на сьогоднішній день не є такою силою, що змагатися з нею буде важко. Інша справа - іспанці, та й ті ж французи. Втім, втрачати пильність в грі з німцями в будь-якому випадку ніяк не можна. Вони володіють такими якостями, які дозволяють в найвідповідальніший момент переламати ситуацію на свою користь. Варто враховувати, що гра в Києві для збірної Німеччини також важлива, адже у неї останнім часом немає перемог.