Відбір до ЧС-2022. Франція - Україна 1:1. Коли не соромно, а радісно

Для Андрія Шевченка важлива структура та модель гри. Про це він не раз говорив публічно та підтверджував свої слова діями. Тож вихід на матч проти збірної Франції з трьома центральними захисниками й двома латералями трохи здивував. Востаннє так ґрунтовно тренерський штаб збірної експериментував зі складом у поєдинку Ліги націй проти Словаччини, який закінчився поразкою 1:4. Але той негатив залишився позаду, а попереду була необхідність дійсно відступитися від шаблонів. Інакше проти чемпіонів світу ловити нічого.

При оборонній роботі структура збірної України мала вигляд 5-3-2. Караваєв та Миколенко опускалися на одну лінію з Забарним, Кривцовим та Матвієнком. Шапаренко, Сидорчук і Зінченко діяли трохи вище, а Руслан Маліновський висувався вище на одну лінію з Романом Яремчуком. Під час атак Зінченко стрімко висувався вперед, Шапаренко діяв трохи вище Сидорчука, але нижче Зінченка. Франція у відповідь пропонувала 4-4-2 з дуже високими флангами оборони.

Матч розпочався з надією для України. Варан помилився при виконанні короткої передачі, що дало нагоду гостям організувати контратаку. І вона навіть завершилася непоганим ударом. Непоганим, але трохи неточним – Зінченко не розрахував висоту. Проблема в тім, що цей епізод залишився єдиним гострим у виконанні збірної України за увесь перший тайм. А у Франції моментів було більше. І виникали вони після класних комбінацій. Як, наприклад, на 12-й хвилині, коли Рабьйо господарював перед штрафним майданчиком збірної України, потім віддав на Ернандеса, той прострілив на Жиру, а досвідченому нападникові лише в останній момент завадив український захисник.

Франція нагнітала дуже наполегливо: подачу Ернандеса перекусив Караваєв, в іншому епізоді хтось з захисників випередив Жиру. Можливо, так вдалося б дотерпіти до перерви, але не за нас спрацював "людський фактор" арбітрів. У штрафному майданчику Бущана Павар вів боротьбу з Миколенком під час передачі з глибини, м'яч відскочив до Кривцова, але той виніс його недалеко. Туди, де перебували Грізманн та Зінченко. Капітан збірної України якось занадто просто програв єдиноборство гравцю "Барси", ніхто не зіграв на страхуванні, тож Антуан мав вдосталь часу, аби прицілитись та пробити в дальній кут. Дуже гарний гол, але ж раніше у Павара був офсайд. ВАР скасував би цю гольову атаку, однак сьогодні працював людський фактор, а не технології.

Україна не розклеїлася після пропущеного – і це вже добре. По цій грі розгром не вимальовувався, хоча в окремих епізодах було дуже тривожно. Наприклад, коли після навісу Павара чергового удару завдавав Жиру – знову невлучно. Або коли Бущан "вилетів" з воріт на перехоплення, однак не влучив по м'ячу, спровокувавши падіння Комана. Арбітр ніяк не розцінив ситуацію – просто велів грати далі. Суддівські експерти переконані, що тут уже відсутність ВАРу зіграла за нас: бо були підстави призначити одинадцятиметровий.

Фінальний відтинок першої 45-хвилинки Україна провела активніше. Навіть змушувала французів грати без м'яча. Непогані атаки проходили лівим флангом, але якогось осмисленого завершення не було. В епіцентрі часто опинявся Віталій Миколенко, але десь не "перебив" ближнього, десь п'ятою віддав у нікуди. Одного разу, правда, пробив по воротах, що можна з натяжкою вважати небезпечним моментом.

Втім, як показав подальший розвиток подій, такі епізоди цілком заслуговують особливого статусу за такої гри. Гри в'язкої, щільної, без іскри. Франція багато тримала м'яч, але натикалася на українську захисну стіну. Гості грамотно перекривали шляхи до власних воріт і, попри перевагу суперника у рахунку, стрімголов вперед не бігли. Не ризикували розкриватися. Як виявилося – це було правильно.

Момент рано чи пізно з'явився б. Один, два, чи хоча б напів-епізод. Потрібно було просто витиснути максимум. Так і трапилося, хоча й не без щасливого рикошету. Караваєв біля штрафної площі французів випередив Мбаппе та увірвався з м'ячем до вільної зони, звідти відпасував на Сидорчука, а капітан "Динамо" спробував розрядити гармату. Вийшло не так добре, як у матчах проти "Минаю" та "Зорі", але теж непогано. Дорогою до воріт м'яч влучив у Кімпембе, змінив траєкторію та по-зрадницьки для Льоріса закотився у протилежний від нього кут.

Тут уже Франція мусила підвищувати темп, але не дуже з цим у команди Дідьє Дешама клеїлося. Десь "триколірні" поперечними передачами вколисали самих себе. Шанси були, але не такі, щоб Бущан перед ними капітулював. Невдовзі після автоголу Георгій потягнув постріл Комана, потім зреагував на підступний "маневр" м'яча, який летів під поперечину з флангу. А далі була надійна гра наших оборонців.

Перед тим, як перейти до опису фінального штурму у виконанні французів, треба наголошувати на 68-й хвилині. Україна пішла в позиційну атаку, Миколенко прострілював з лівого флангу, а Дембеле покотився у підкаті. І перервав політ м'яча рукою. Дуже схоже на пенальті, хоча належного повтору громадськість так і не отримала. Натомість вся увага була прикута до дій французів на чужій половині поля. Але там з фінального можна відзначити лише сильний та невлучний удар Ернандеса, а також сейв Бущана після ударом низом когось з французів. Впоралися.

Якісний матч у виконанні України. Без зайвих рухів, без паніки, без великої кількості згубних помилок. Тут не те, що ганьбитись немає чим, тут радіти потрібно. У теоретично найскладнішому матчі групи команда Шевченка бере очки та відкриває перед собою непогані перспективи. Далі буде.

Кваліфікація ЧС-2022. Група D. Перший тур
Франція. Сен-Дені. "Стад де Франс"
Арбітр в полі – Тобіас Штіллер (Німеччина)

Франція – Україна 1:1
Голи: Антуан Грізманн 19 – Преснель Кімпембе 57 (автогол)

Франція: Льоріс — Павар, Варан, Кімпембе, Ернандес — Коман (Дембеле 63), Канте, Рабьйо, Мбаппе (Марсьяль 77) — Грізманн, Жиру (Погба 63)

Україна: Бущан — Караваев, Кривцов, Забарний, Матвієнко, Миколенко — Шапаренко (Зубков 86), Малиновський, Сидорчук (Коваленко 79), Зінченко — Яремчук (Мораєс 72)

Попередження: Павар 30