Андрій Телесненко: Прикладом для наслідування фінам служить Англійська Прем'єр-ліга

Одним з найбільш уважних уболівальників збірної України у її відбірковій грі ЧС-2022 з фінами буде колишній капітан одеського "Чорноморця". Його інтерес до цього поєдинку пояснюється тим, що свого часу він був одним з перших українських легіонерів у Фінляндії. Про те, як складалася його кар'єра в Країні Суомі і про очікування в сьогоднішньому протистоянні з мешканцями півночі Телесненко розповів кореспонденту UA-Футбол.

- На початку 90-х багато українських футболістів відправлялися за кордон з метою спробувати себе на іншому рівні і заробити грошей. Як виник у вас варіант з Фінляндією?

- Допоміг випадок. У зимову пору, на самому початку 1992 року, очолюваний Віктором Прокопенком "Чорноморець" гостював у фінському місті Оулу. Він є побратимом Одеси, ось по цій лінії наша команда і їздила до Фінляндії для участі в міжнародному турнірі. Під час перебування в Оулу мені і воротареві Віктору Гришку надійшла пропозиція пограти в однойменному клубі. Повернувшись додому, я встиг взяти участь у прем'єрному чемпіонаті України, де зіграв в перших п'яти турах. До того моменту вже твердо вирішив: в ФК "Оулу" поїду. А от у Гришка були інші плани, і через якийсь час він перебрався в турецький "Трабзонспор". У квітні ж ми разом з тодішнім президентом "Чорноморця" В'ячеславом Лещуком вирушили до Санкт-Петербургу, де зустрілися з представниками фінського клубу. Там і відбулася процедура підписання контракту з "Оулу". Правда, до Фінляндії я поїхав не відразу, адже виникли труднощі з оформленням візи. Через довгі зволікання з підготовкою документів в Оулу я опинився лише в травні.

- Якщо не помиляюся, до вашого приїзду в "Оулу" в центрі оборони грав виходець з колишнього СРСР Сергій Базулєв ...

- Абсолютно вірно. До моєї появи в новому клубі екс-спартаківець отримав серйозну травму голови, що зумовило закінчення його кар'єри. Мабуть, мене і вирішили взяти на місце Базулєва.

- У фінансовому плані від переходу ви виграли?

- По правді кажучи, на ті часи гроші дійсно виявилися пристойними - і зарплата, і преміальні. Ніяких проблем з цим я не відчував. А що стосується самого футболу, який трохи поступається за популярністю хокею, то в ту пору у нього був період становлення. Це вже потім збірна Фінляндії стала все частіше і частіше відбирати очки у серйозних суперників. Взагалі, футболу в цій країні приділялася величезна увага з боку преси і уболівальників.

- Як охарактеризували б фінський футбол в цілому?

- Клуби пропагували англійський стиль. У Фінляндії докладно висвітлювалася Прем'єр-ліга, тому у фінів був хороший приклад для наслідування. У матчах чемпіонату і Кубка Фінляндії команди боролися з першої до останньої хвилини, і це підкупляло. Мене завжди дивувало: звідки у людей беруться сили, щоб так битися? Було в фінському футболі ще кілька речей, які були незвичні для нас, українців. Наприклад, існувало цікаве положення: дискваліфікацію отримували лише ті футболісти, хто карався червоними картками. "Гірчичників" ж можна було отримувати скільки завгодно ...

- Усім відомо, що одним з найскладніших вважається фінська мова. Ви її освоїли?

- Спочатку я регулярно займався з перекладачем, а ближче до завершення контракту все розумів сам.

- У ту пору в Фінляндію на заробітки приїжджало багато спортсменів-ігровиків з країн пострадянського простору. Серед них було багато знайомих?

- Таких дійсно вистачало. Особисто мене найбільше радувало сусідство з моїми земляками з Одеси - Ігорем та Оленою Соколовськими. Перший з них раніше грав, а по завершенні кар'єри був тренером "Чорноморця", а його дружина відома в минулому волейболістка свердловської "Уралочки" і одеського "Медіна", олімпійська чемпіонка. Сім'я Соколовських мешкала від мене неподалік, і ми часто зустрічалися. Їхня допомога виявилася дуже доречною. В цілому приємно було жити в цій країні і місті, де всі умови були створені на вищому рівні.

- А як складалися справи у "Оулу" в чемпіонаті Фінляндії?

- На жаль, не кращим чином. За підсумками сезону-1992 року, який проходив по системі "весна - осінь", команда зайняла передостаннє місце і "вилетіла" з вищого дивізіону. Зате в наступному чемпіонаті пройшла всю турнірну дистанцію першої ліги на одному диханні - і повернувся в еліту. Що цікаво: за час дії контракту з "Оулу" я встиг ще раз опинитись у "Чорноморці".

- Це як же?

- У той час ще не було прописано суворих вимог щодо дотримань умов контракту, ось я цим і скористався. Приїхавши до рідної Одеси у відпустку після свого першого фінського сезону, я встиг допомогти "Чорноморцю" в трьох матчах. На той момент перше коло чемпіонату України якраз підходило до завершення, і на прохання В'ячеслава Лещука я заміняв на позиції останнього захисника Юрія Нікіфорова, котрий виїхав на перегляд в Англію.

- У фінському клубі про це знали?

- Ні, звичайно ж. Тоді інтернету не було, і мій ризикований вчинок залишився непомічений фінами. А коли влітку 1993-го до Фінляндії на збори приїжджав "Чорноморець", Віктор Прокопенко покликав мене назад. Зрозуміло, я із задоволенням прийняв його пропозицію і незабаром повернувся до Одеси. Мені пощастило в ролі капітана команди в сезонах-1993/94 і 1994/95 завоювати бронзові та срібні медалі, а також виграв Кубок України-1994. До цих пір пам'ятаю, як у напруженій серії післяматчевих пенальті ми обіграли сімферопольську "Таврію".

- Зв'язок з колишніми колегами по ремеслу з Фінляндії нині підтримуєте?

- У цій країні у мене залишилося не так вже й багато друзів, тому спілкуємося рідко. Але одного разу в Одесі мене чекав справжній сюрприз: я зустрівся зі старим знайомим, з яким грали один проти одного в чемпіонаті Фінляндії. Йдеться про легендарного фінському футболіста Ярі Літманена, який в період моїх виступів у його країні грав за клуб "МюПа-47". В Одесу він приїжджав чотири роки тому в складі штабу збірної Фінляндії і ми з ним тепло поспілкувалися, згадавши минулі часи.

- Чим сильна нинішня збірна Фінляндії?

- Однозначно: сьогодні фіни є досить міцною командою. Обіграти їх - завдання не з простих, в чому переконувалися різні збірні. У тому числі і наша, коли в обох іграх відбіркового циклу попереднього чемпіонату світу з труднощами здобувала мінімальні перемоги. У складі збірної Фінляндії сьогодні виступає чимало класних футболістів, які не загубилися в різних європейських чемпіонатах. Зокрема, Тойвіо, Райтала, Похьянпало і Пуккі. Фіни грають дисципліновано, в силовій манері. Своєю грою вони можуть завдати клопоту української збірної, однак упевнений, що тренерський штаб на чолі з Андрієм Шевченком досконально вивчив всі сильні і слабкі сторони суперника. Відтак, до зустрічі з Фінляндією наші хлопці повинні бути максимально готові.

- Яким вам бачиться майбутній матч?

- Нерозумно було б припускати, що у виїзному поєдинку з Україною гості відразу ж побіжать в атаку з шашками наголо. Зрозуміло, це не так. Фіни будуть діяти від оборони, намагаючись шукати шанс біля чужих воріт. Рослі футболісти збірної Фінляндії вельми небезпечні в грі на другому поверсі, так що нашій команді варто не допускати "стандартів". Українці ж гратимуть першим номером, що не дивно для одного з фаворитів групи. Головне - не прогавити атаку фінів. А то, що у наших хлопців можливості для взяття воріт суперника будуть - в цьому я анітрохи не сумніваюся.