Збірна України – не центр психологічної підтримки. Миколенка треба прибирати з основи

Забавляють слова про те, що людину варто підтримати. У нас вже була історія, коли усією збірною підтримували Романа Зозуля просто тому, що він хороший хлопець. До речі, це вже було при каденції Андрія Шевченка. Зараз ось закликають підтримувати Віталія Миколенка. Але ж збірна України – не центр психологічної реабілітації. Ми або вимагаємо та чекаємо від команди результату, або просто приймаємо як данину те, що головна команда країни стала майданчиком для підтримки та реклами тих чи інших гравців.

Підтримувати – це добра справа, іноді слова про те, що з кожним трапляється, справді мають під собою ґрунт. Але ж не з кожним трапляються помилки у більшості відповідальних матчів. Віталій Миколенко два-три роки тому був одним з найбільших талантів українського футболу, вдало грав за київське "Динамо" та збірну України. Але потім зупинився у своєму розвитку (якщо не сказати, що деградував). Не допомагає навіть Мірча Луческу, який любить і вміє реабілітувати гравців.

Два матчі з "Вільярреалом" у плей-офф Ліги Європи, матч з Фінляндією у кваліфікації чемпіонату світу 2022, матч з Нідерландами на Євро-2020 – це самий сік українського футбольного життя у 2021-у році. І всюди Віталій Миколенко помилявся та "привозив" для своїх команд непоправні проблеми. Дехто одразу скаже про патологічний страх та невміння концентруватися у найвідповідальніших поєдинках, але насправді це не так. Миколенко допускав помилки й в рядових матчах проти команд штибу "Колоса", "Десни" чи "Ворскли". У таких поєдинках хиби Віталія просто не так впадають в очі, бо матчі УПЛ та Кубка України не розбирають під мікроскопом, а перевага в класі дозволяє "Динамо" завуальовувати індивідуальні промахи своїх футболістів. У єврокубках чи на арені збірних все стає явним.

Це не просто випадкові помилки. На технічний брак чи випадковість можна "списати" помилку у матчі з Фінляндією, після якої суперник заробив право на пенальті та зрівняв рахунок. Але з "Вільярреалом" та Нідерландами були помилки суто з площини стратегічного розуміння гри: Миколенко або втрачав свою зону, або програвав єдиноборства у своїй зоні відповідальності, що призводило до небезпечних моментів та голів.

Досі незрозуміло, чому Віталій так пасивно йде у відбір чи так недбало грає корпусом. Якщо опиняється на м'ячі першим, то дозволяє суперникові "протиснути" себе зі спини, замість того, аби надійно вибити м'яч якнайдалі. Так два голи прилетіли у ворота збірної України від Нідерландів, так голи прилітали й від "Вільярреалу", хоча ще два-три роки тому Віталій був на своєму фланзі непрохідним та вдало підключався до атак.

Фото - Getty Images/Global Images Ukraine

Критикуєш – пропонуй. За таким принципом потрібно робити акцент на персоні Едуарда Соболя, який виглядає альтернативою для Миколенка на лівому фланзі захисту. Перед чемпіонатом Європи Україна провела кілька спарингів, найкраще проявивши себе у поєдинку з Кіпром (перемога 4:0). У цій зустрічі Віталій Миколенко не грав. Збіг обставин? У цій зустрічі низькі показники ТТД (за InStat індексом) були майже у всіх захисників збірної України, адже суперник не навантажував захист, оборонці мінімум часу працювали з м'ячем. Проте Едуард Соболь зумів увійти до числа найкорисніших гравців збірної завдяки своїм підключенням до атак. Також відзначився кількома вдалими діями у процесі захисту власних воріт. Чим не варіант на Північну Македонію?

Безперечно, не позбавлені логіки слова про те, що Віталій Миколенко певною мірою став заручником ранньої незапланованої заміни у складі команди Андрія Шевченка. На лівому фланзі півзахисту повинен був грати Олександр Зубков, який зазвичай старанно відпрацьовує в обороні. Але вийшов Марлос і фланг Миколенка постійно опинявся майданчиком посиленої активності суперника. Провалили матч з Нідерландами і центральні півзахисники, які на трьох зробили близько двохсот ТТД, тоді як потрібно було хоча б по сто від кожного. Але де гарантії, що такого не трапиться у наступному матчі й знову не розырветься там, де тонко? І чи варто ризикувати заради підтримки Віталія Миколенка?

Фото - Getty Images/Global Images Ukraine

Україна програла шість останніх матчів на чемпіонатах Європи, повторивши антирекорд збірної Югославії 1968-го – 1980-го років. Ще одна невдача – і ми вляпаємось в історію як найгірша команда чемпіонатів Європи усіх часів. Готові сприйняти таку реальність заради одного чи кількох улюблених гравців? Чи все ж варто вболівати за те, аби тренерський штаб мінімізував ризики, прибравши з основи гравців, що часто помиляються? Миколенко – перший кандидат серед них.

Є питання й до інших позицій, проте починати треба з очевидного. До речі, дуже цікаво, що на фоні провальної гри з Нідерландами з'явилися повідомлення у ЗМІ про пріоритетну зацікавленість в послугах Миколенка італійського "Наполі". Чи не новий це метод психологічної підтримки від агента або зацікавлених в особистому добробуті Миколенка людей?