Шевченко пояснив провал з Австрією фізичною втомою. Але є свідчення провалу тренерської думки

Корисну річ в плані аналізу гри збірної України за підсумком матчу проти Австрії сказав Руслан Маліновський:

"Щодо фізичного стану — ми пробігли на полі навіть більше, ніж Австрія, за 90 хвилин. Треба брати в комплексі — ми багато помилялися, ухвалювали неправильні рішення. Суперники були кращими в тих моментах, де робиться різниця, зокрема, на стандартах".

Це різко контрастує з тими поясненнями, які одразу після завершення поєдинку надавав Андрій Шевченко. Тренер списував невдачу на неналежний фізичний стан колективу, тоді як підопічні говорять про те, що з "фізикою" усе гаразд. Вас не насторожують такі розбіжності?

Статистика матчу Україна - Австрія свідчить, що суттєвої переваги суперника щодо основних компонентів гри не було. Особливо зверніть увагу на подолану командами дистанцію. Говорити за таких умов про фізичну втому неправильно. Проблема - розподіл сил, ефективність застосування своєї енергії. У цьому плані Австрія зіграла значно краще / скріншот - uefa.com

Справді, як можна говорити про поганий фізичний стан в контексті команди, яка впродовж матчу подолала більшу дистанцію, аніж суперник? Ба більше, тут не лише дистанція. Україна не критично поступилася Австрії в площині єдиноборств – гравці обох команд сумарно по 135 разів вступали в ці єдиноборства, на сім більше виграли австрійці. Але кому скільки користі було від цих єдиноборств та подоланої дистанції?

Деякі статистичні показники матчу Україна - Австрія. За кількістю виграних єдиноборств - не така вже й велика перевага суперника, тож говорити про те, що "не встигали", не зовсім правильно. Інше питання - хто як використовував виграні єдиноборства? / скріншот - InStat

Очевидно, що проблема не у фізичних кондиціях, а у вмінні розподіляти та застосовувати фізичні сили. Простіше кажучи – в ефективності. Подолавши меншу дистанцію та не суттєво переважаючи Україну за кількістю виграних єдиноборств, Австрія далеко попереду за кількістю створених гольових моментів (чотири проти одного), за показником "очікуваних голів" xG (0,27 проти 1,52), за кількістю ударів (15 проти 3).

Підтвердження теорії неправильного розподілу українцями сил можна вивести на основі практично будь-якого важливого компоненту гри. Здійснені в матчі ТТД – 790 в України проти 807 австрійських. Зовсім невелика різниця. Вдалі ТТД – 622 проти 635, але у відсотковому співвідношенні це рівновага (79 на 79). За кількістю передач Україна навіть перевершила суперника – 495 проти 489. Більше у синьо-жовтих точних передач – 413 проти 403. Але ось показник ключових пасів на загострення: шість проти двох на користь Австрії.

Теплова карта дії України (ліворуч) та Австрії (праворуч) в матчі Євро-2020. Зверніть увагу, як інтенсивно австрійці працювали навколо та у штрафному майданчику українців. І порівняйте з аналогічною картиною на іншій частині поля / скріншот - whoscored

Як взагалі при таких статистичних даних можна говорити про фізичну втому та недопрацювання?! Хто ж команді Шевченка лікар, що вона абсолютно не використовувала свої сильні сторони? Не було витиснуто ніяких дивідендів з володіння м'ячем, з гри в пас, з руху на футбольному полі. Вся енергія йшла у нікуди.

Аналіз статистичних показників наводить на думку про те, що на полі зустрічалися рівні команди (так воно і є, якщо враховувати загальнокомандний клас гравців). Візуальне ж спостереження за грою переконувало, що грали між собою представники двох різних класових дивізіонів. Але перемогу Австрії ні в якому разі не можна називати перемогою на класі. На класі було б, якби Україна володіла м'ячем і територією, а Австрія забивала після своїх нечисленних виходів на чужу половину поля.

Фактично ж було інакше. Австрії якраз і не вистачило класу, аби встановити на табло той рахунок, який напрошувався за малюнком гри – 3:0 чи 4:0. Суперник нас пробачав, а те, що забив лише один гол (а не понад) – щасливий для України збіг обставин. Гол зі стандарту – також не випадковість. Австрія здійснила дев'ять спроб взяття воріт після подач чи розіграшів від кутового прапорця, ще один штурм володінь Бущана був зі штрафного. Дві з десяти таких атак завершилися ударами, тоді як в України – нуль ударів після восьми спроб атак зі стандартів. Знову ж таки запитання до ефективності дій української збірної.

Другий важливий нюанс, окрім ефективності та правильності розподілу сил, - це вивчення слабких сторін суперника. Найкращими у складі України за InStat індексом стали флангові оборонці Віталій Миколенко (319) та Олександр Караваєв (299). Але не тому, що вони матч провели ліпше за інших, а просто тому, що Австрія переважно атакувала флангами. Баумгартнер і Лаймер, Алаба і Лайнер розтягували оборону України по ширині, постійно навантажували зони як у районі центрального кола, так і біля воріт суперника.

InStat-індекс гравців збірної України. Найвищий - у флангових захисників Миколенка та Караваєва. І більшість атак Австрія проводила через фланги / скріншот - InStat

Атак лівим флангом Австрія організувала 21, правим флангом – 34. А через центр всього вісімнадцять. Суперник знав про наші слабкі місця і тиснув на них, тоді як Україна беззмістовно тупцювала в центрі поля. Проблема фізичної готовності? Ні, проблема тренерської думки.

І тільки після цих двох програних Україною компонентів (розподіл сил / ефективність, використання слабких місць суперника) можна говорити про індивідуальний брак гравців. Який, втім, виникав не на рівному місці, а під впливом пресингу суперника. Австрія після другого туру групового етапу була серед лідерів Євро-2020 за показниками застосування пресингу і тренерський штаб України, знову ж таки, повинен був врахувати цю обставину у ході підготовки й знайти протидію. Принаймні, спробувати. Але цього зроблено не було. Найкраще демонструє ситуацію теплова карта та карта дотиків до м'яча Романа Яремчука: наша головна ударна сила була вимкнена австрійцями з гри доволі легко. І жодної реакції від тренерського штабу – Яремчук дограв матч до кінця, як і малоефективний та з високим показником браку Олександр Зінченко.

Яремчук 17 разів торкнувся м'яча в матчі з Австрією. Менше дотиків зробили лише по двоє гравців кожної збірної, що вийшли на заміну. Австрійський візаві Яремчука Марко Арнаутович, наприклад, здійснив 38 дотиків до м'яча / скріншот - whoscored

Пояснення Шевченка виглядають дуже нелогічно. Гармонійніше сприймаються слова деяких гравців-лідерів команди. Залишається сподіватись, що Андрій Миколайович просто не напружував себе потребою адекватного аналізу причин поразки одразу після гри, а по гарячих слідах видав на камеру перше, що прийшло на думку. А вже в роздягальні був адекватний розбір. Бо якщо ні, якщо тренерський штаб і далі на чолі кута ставить фізичну готовність, можна запідозрити, що над командою втрачено контроль. А цього хотілося б уникнути у світлі майбутніх матчів відбору до ЧС-2022.