Герой футбольного дня. Сергій Ребров

До Андрія Шевченка як до тренера збірної було дуже багато запитань. Від того – й критика. Адже неприємно, коли каденція розпочинається зі штучного просування кандидатури на топ-рівень, коли сам тренер говорить про "пригоду" та "трамплін", коли відбувається багато підводних течій. Ті, кого УАФ не загарбала у своє лоно культу Андрія Павелка, не могли сприймати легендарного у минулому гравця як гідного для національної збірної України тренера.

З Сергієм Ребровим, здається, все інакше. Тут усе чисто. Це тренер, який зробив себе сам і який вийшов на топ-рівень не завдяки протекторату чиновників, а завдяки власному таланту. Крім того, Сергій Ребров показав, що має принципи та характер.

Він розпочинав як помічник головного тренера у "Динамо", а коли випав шанс побути біля керма одноосібно, вхопився за нього обома руками. Ребров не "підсиджував" Блохіна у "Динамо", як Михайла Фоменка у збірній "підсидів" Андрій Шевченко. Ребров ніколи не говорив про "Динамо" як про трамплін чи пригоду, а після Києва не побоявся опуститися на рівень нижче, очоливши "Ференцварош". Він вчився, але водночас був і самовідданим.

Про Реброва у "Динамо" говорили як про фігуру, залежну від Рауля Ріанчо. Те саме, що про Шевченка в збірній говорили у контексті італійських помічників Мальдери та Тасотті. Однак Ребров після розлучення з іспанцем зумів не тільки втриматися на плаву, але й спіймав попутного вітру. А Шевченка без італійського тандему за спиною ми ще не бачили. І не факт, що побачимо найближчим часом.

Зрештою, у Реброва є принципи та немає властивості насолоджуватися "теплою ванною". З "Динамо" він пішов, бо не погоджувався з трансферною політикою, не волів далі працювати з гравцями, що наситилися футболом. Шевченківські ж принципи у збірній звелися лише до боротьби за власний імідж та догоджання керівництву УАФ. А яблуком розбрату у підсумку стали гроші. Зрештою, на прощання Шевченко підставив ще й свого товариша, оголосивши про відхід зі збірної не одразу після Євро-2020 (що напрошувалося і було б логічним), а тільки після того, як Ребров підписав контракт з "Аль-Айном".

Морально-етична складова ніби в нормі. Та й з результатом проблем бути не повинно, адже Ребров уже неодноразово доводив свою високу кваліфікацію. Тож є відчуття, що Шевченка як тренера збірної забути вдасться швидко та безболісно.

Фото - UA-Футбол